- •Тема 1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система.
- •1.1. Поняття, предмет та особливості міжнародного приватного права
- •1.2. Система міжнародного приватного права
- •1.3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права
- •1.4. Співвідношення міжнародного приватного та міжнародного публічного права
- •Тема 2. Джерела міжнародного приватного права
- •2.1. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.2. Національне (внутрішнє) законодавство
- •2.3. Судова та арбітражна практика
- •2.4. Міжнародний звичай
- •2.5. Міжнародні договори
- •Тема 3: Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві: колізійний і матеріально-правовий методи
- •3.1. Методи регулювання в міжнародному приватному праві: поняття і види
- •3.2. Колізійний метод регулювання в міжнародному приватному праві: природа, способи застосування, особливості
- •3.3. Загальна характеристика, структураі види колізійних норм
- •3.4. Типи калізійних прив'язок (формуд прикріплення)
- •3.5. Тлумачення і процес застосування колізійних норм
- •3.6. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Тема 4. Субєкти міжнародного приватного права.
- •4.1. Поняття і види субєктів міжнародного приватного права
- •4.2. Правовий статус фізичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.3. Іноземні громадяни, які постійно промивають у державі перебування, їх правове становище у міжнародному приватному праві
- •4.4. Тимчасово прибулі іноземці, їх правове становище в міжнародному приватному праві
- •4.5. Правове становище біженців в міжнародному приватному праві
- •4.6. Правовий статус юридичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.7. Специфічні види юридичних осіб як субєктів міжнародного приватного права
- •4.8. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •Тема 5: Договірні відносини в міжнародному приватному праві
- •5.1. Поняття та види міжнародних контрактів, як різновиду договірних відносин в міжнародному приватному праві
- •5.2. Конвенція оон 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»: загальна характеристика і сфера застосування
- •5.3. Особливості та види договорів у сфері міжнародних перевезень
- •5.4. Особливості та види договорів у сфері міжнародного фінансування та розрахунків
- •5.5. Загальна характеристика та особливосі міжнародний переказ коштів та їх вплив на розвиток міжнародного приватного права
- •5.6. Міжнарояиий акредитив його роль в міжнародному приватному праві
- •5.7. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків в сіжнародному приватному праві
- •Тема 6: Міжнародне сімейне право та міжнародне приватне право
- •6.1. Поняття шлюбу, умови його укладання та розірвання шлюбу в національному та міжнародному законодавстві
- •6.2. Особисті немайнові права та майнові відносини подружжя за національним та міжнародним законодавством
- •6.3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним та особливості припинення шлюбу
- •6.4. Правовідносини, які виникають з опіки та піклування в міжнародному приватному праві
- •6.5. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням
- •6.6. Правове регулювання спадковий відносин в міжнародному приватному праві
5.7. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків в сіжнародному приватному праві
Платіж векселем або чеком є умовним, коли борг вважається погашеним тільки після оплати зазначених документів. Це надає можливість експортерові отримати документ, який він може перетворити на гроші у будь-який час, тоді як покупець отримує право на відстрочення платежу.
Вексель являє собою «торгові гроші», що виникають внаслідок своєрідного кредитування продавцем покупця.
За формою надання зазначеної обіцянки вона може бути простою – це нічим не обумовлене зобов'язання покупця сплатити на вимогу або в обумовлений час у майбутньому визначену суму грошей. Візуально являється схожою на розписку, яка складається за строгою формою, завдяки чому вона певною мірою втрачає персональний характер, чим значно спрощується процедура включення боргового зобов'язання, яке в ній міститься, у загальний цивільний оборот - у випадках відступлення від права вимоги. Такого типу документ саме і вважається простим векселем, за яким боржник позначається як векселедавець, а особа, на користь якої платіж повинен бути сплаченим,-векселеотримувач.
Перевідний вексель (тратта) – документ, у якому міститься наказ векселедавця іншій особі сплатити за вимогою або у певний час в майбутньому зазначену у векселі суму грошей першому держателеві векселя.
Можливість вільної передачі права на грошову вимогу, яка виникає у випадку перевідного векселя, реалізується шляхом вчинення володарем векселя особливого напису – індосаменту. Зазначений індосамент може містити вказівку на конкретну особу, на користь якої переуступається вексель – іменний індосамент, якщо ж такої вказівки не міститься, індосамент є бланковим.
Держатель векселя має право звернутися з позовом до боржника за векселем не посилаючись на підстави виникнення вексельного зобов'язання і не доводячи наявності цієї підстави. Саме завдяки цим своїм властивостям вексель, через індосамент, робить борги ліквідними, бо таким чином виникає можливість повернення векселя до векселедавця навіть без здійснення будь-яких платежів безпосередньо у грошовій формі.
Уніфікований закон про перевідні векселі та прості векселі розрізняє такі види векселів:
1. перевідний (переказний) вексель, який складається з таких частин:
- найменування «вексель»;
- просту та нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
- найменування того, хто повинен платити (платник);
- зазначення строку платежу;
- позначення місця, де повинно бути здійснено платіж;
- найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснено;
- зазначення дати та місця складення векселя;
- підпис того, хто видав вексель (векселедавця).
2. простий вексель:
- найменування «вексель»;
- просту та нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
- зазначення строку платежу;
- позначення місця, де повинно бути здійснено платіж;
- найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснено;
- зазначення дати та місця складення векселя;
- підпис того, хто видав вексель (векселедавця).
Вся інформація про вексель повинна бути відображена у самому векселі.
При здійсненні розрахунків чеками боржник (покупець) або самостійно виставляє чек (чек клієнта), або надає доручення на його виставлення банку, в якому він має рахунок (чек банка).
Чек є оборотним документом і він може переходити з рук одного володільця до іншого, надаючи можливість у короткий термін погасити платіжні зобов'язання різних володільців без застосування готівки або банківських переказів.
Чек – це цінний папір, у якому міститься письмовий наказ чекодавця платникові (банку) провести у визначений строк платіж володільцеві чека в сумі, на яку чек видано.
За ЦК України розрахунковим чеком є документ, шо містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачу (чеко держателю).
Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.
Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.
Чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими правилами. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до якого внесені виправлення, є недійсним. Форма чека та порядок його заповнення встановлюється законом і банківськими правилами.
Чек сплачується за рахунок грошових коштів чекодавця, порядок та умови бронювання яких для розрахунків із застосуванням, чеків встановлюються банківськими правилами. Він підлягає сплаті за умови подання чека до сплати у строк, встановлений банківськими правилами. Причому, платник повинен пересвідчитися усіма можливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою. Збитки, завдані у зв'язку з оплатою підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника за чеком або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.
Кодексом встановлено, що до вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давність в один рік.