- •Методологія аналізу національної економіки.
- •Основні економічні показники національної економіки
- •Предмет та завдання дисципліни ” Національна економіка“
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Основні типи національних економік
- •І. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •За даним критерієм визначають такі типи економічних систем:
- •. Характеристика загальних та специфічних рис національної економіки
- •Національній економіці, як цілісному організму, властиві наступні загальні риси:
- •До найсуттєвіших специфічних рис національної економіки відносять:
- •Завдання державних інститутів національної економіки.
- •3) Ринок праці:
- •Господарська збалансованість і стабільність національної економіки
- •Зовнішньоекономічний потенціал
- •Національний ринок та його складові
- •Проблеми національного ринку
- •Економічна безпека та формування інституційного середовища
- •Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам:
- •Фактори ( внутрішні й зовнішні), що представляють загрозу економічній безпеці.
- •Суспільні потреби як соціальна база добробуту
- •Трудоресурсний потенціал України.
- •Інформаційний потенціал
- •Науково-технічний потенціал, та його значення в розвитку господарства країни.
- •Інститути права, управління і власності.
- •1. Інститути права. Так, поняття "право" має два значення:
Суспільні потреби як соціальна база добробуту
Політична та економічна історія націй стверджує, що внутрішні (інколи й зовнішні) суперечності виникали на основі низького рівня добробуту більшої частини суспільства. Тому уряди країн намагаються забезпечити економічне зростання та підвищення рівня добробуту своїх громадян.
Добробут як соціально-економічне явище є лише результатом рішень уряду і виробничої діяльності зайнятих в економічній сфері. Отже, як рішення уряду, так і результати праці та виробництва мають забезпечити матеріальну і духовну основу добробуту суспільства.
Добробут — соціально-економічний стан суспільства, який виражає відповідність матеріального і духовного забезпечення всіх і кожного згідно з їх природними потребами.
Добробут є лише наслідком управлінських і виробничих дій у системі національної економіки. Своєю чергою, управлінські і виробничі дії повинні випливати із суспільних і індивідуальних потреб. Отже, потреби людей відіграють домінантну роль у формуванні національної економіки та соціальної політики.
Виробнича та соціальна складові господарської системи країни є визначальними в розв'язанні питань, що характеризують стан і рівень добробуту суспільства. Структура виробництва орієнтується на потреби, а створений продукт — на задоволення суспільних потреб.
Соціальні потреби с складним і багатоаспектним явищем, яке виражає безпосереднє ставлення виробника і споживача до об'єкта виробництва і предмета споживання.
Потреби — види продукції, речей, послуг, які необхідні людям і які вони бажають і прагнуть мати, споживати, використовувати.
Найзагальніше потреби виражають об'єктивно необхідні передумови виробництва, взаємодії виробників і споживачів. Остаточний результат виробництва є суспільно необхідним і суспільно важливим продуктом, який існує у двох формах: натуральній і грошовій Г .
На цій основі формуються основні категорії ринку: пропозиція Q і попит Гм.
Пропозиція об'єднує реальних виробників товарів і послуг, попит — споживачів товарів і послуг.
Виробники створюють предмети потреб, а споживачі через акти купівлі-продажу попит споживачів. Отже, потреби споживачів визначають зміст, структуру й обсяги виробництва, а винагорода грішми стає фактором організації виробництва і праці.
Структура потреб споживачів має визначати структуру галузей економіки, структуру національного продукту і структуру доходів грішми споживачів:
Qц = v Гм
Ліва частина рівняння відображає обсяг, структуру і вартість національного продукту, права — доходи грішми зайнятих і незайнятих в економіці, структуру доходів грішми і платоспроможність споживачів.
Відмінності в характері діяльності та умовах життя, економічні, соціальні і психологічні відмінності між людьми зумовлюють відмінності в їхніх потребах.
Зміст категорії "потреби особистості" полягає у тому, що для одних вони є стимулом до підприємництва і праці, для інших — реалізацією життєвих потреб, тобто встановлюється певне співвідношення між пропозицією (виробництвом) і попитом (споживанням).
Потреби класифікують:
за суб'єктом: національні, регіональні, колективні, індивідуальні (приватні);
за функціональною роллю: пріоритетні, стійкі, ситуаційні, другорядні:
за об'єктом (предметом):матеріальні, духовні, етичні, естетичні;
за сферами діяльності: політичні , ідеологічні, потреби у праці, пізнанні, спілкуванні, рекреаційні, релігійні та ін.
Потреби є соціально-економічним, національно-суспільним явищем. Вони перебувають у постійному розвитку, мають історичний характер. Відсутність усвідомленої потреби збуджує до неї інтерес, формує стимул до підприємництва і до праці для її задоволення. Отже, потреба, стимул, інтерес не існують поза людиною чи групою людей. Вони перебувають, у тісному діалектичному зв'язку, є тими ланками, через які виявляють свою дію економічні закони у сферах виробництва і обміну.