Економічна безпека та формування інституційного середовища

Безпеку можна визначати як якісну характеристику об'єкта (системи), здатність об'єкта до існу­вання і розвитку та його захищеність від внутрішніх та зовнішніх загроз.

Місце, роль та пріоритет кожного елементів безпеки визначаються об­ставинами, що реально складаються на певний період часу всередині й зовні об'єкта. Зі зміною ситуації життєво важливого значення об'єктивно можуть набувати різні її властивості.

При визначенні економічної безпеки національної економіки слід роз­межувати поняття національної безпеки, економічної безпеки та еконо­мічної безпеки держави.

Національна безпека будь-якої держави - це системна категорія права, політичної економії та політології, тісно пов'язана з категоріями територіальної єдності й недоторканності, агресії та примусу, економіч­ної незалежності та економічного суверенітету тощо.

Економічна безпека є провідною складовою національної безпеки. Вона відображає причинно-наслідковий зв'язок між економічною мо­гутністю країни, її воєнно-економічним потенціалом та національною безпекою. Цей зв'язок передбачає з боку держави свідоме підтримання певних пропорцій між нагромадженням валового внутрішнього продукту і військовим будівництвом для забезпечення кількісних та якісних пара­метрів обороноздатності.

Таким чином, економічна безпека - це спроможність національної економіки забезпечити свій вільний і незалежний розвиток, стабільність громадянського суспільства та його інститутів, достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, а також здатність держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Економічна безпека держави - це стан рівноваги і соціально-орієн­тованого розвитку національної економічної системи, що досягається ре­алізацією сукупності форм та методів економічної політики.

Державна безпека і національна безпека є однопорядковими поняття­ми з позиції горизонтальної структури, у вертикальній структурі держав­на безпека - один з рівнів національної безпеки.

З точки зору національної економіки економічна безпека описує такий її стан, за якого забезпечується захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Під життєво важливими інтересами в даному контексті розуміють сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, сус­пільства, держави.

Державна діяльність із забезпечення економічної безпеки країни передбачає наступні заходи:

• створення інформаційної бази для об'єктивного і всебічного моні­торингу економіки й суспільства та його проведення з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтер­есам об'єктів економічної безпеки;

• розробка комплексу оперативних і довготривалих заходів щодо по­передження і нейтралізації внутрішніх і зовнішніх загроз, оцінка резуль­татів їх здійснення;

• організація роботи із реалізації комплексу державних заходів щодо забезпечення економічної безпеки.

Здійснення цих функцій вимагає використання системи індикаторів економічної безпеки.

Економічна безпека досягається здійсненням єдиної державної полі­тики, узгодженої, збалансованої, скоординованої системою заходів, адек­ватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без вироблення єдиної дер­жавної політики забезпечення економічної безпеки неможливо домогти­ся виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

Політика економічної безпеки буде ефективною за умов визначення стратегії і тактики економічної безпеки.

Стратегія економічної безпеки є відносно постійною складовою по­літики економічної безпеки і передбачає визначення мети і завдань сис­теми забезпечення національної економічної безпеки, напрямів їх вирі­шення, а також форм і способів застосування відповідних сил і засобів, можливість їх перегрупування, створення необхідних резервів для ней­тралізації та локалізації можливих загроз.

Тактика економічної безпеки - це найбільш рухлива частина полі­тики економічної безпеки, яка змінюється залежно від дії внутрішніх і зовнішніх загроз, зміни пріоритетності національних економічних інте­ресів тощо. Складність та мінливість економічної та соціальної ситуації вимагає застосування різноманітних тактичних заходів щодо забезпечен­ня економічної безпеки.

Важливо чітко визначити стратегічні цілі і не плутати їх з тактичними заходами, інколи навіть вимушеними, але необхідними задля досягнення певних стратегічних цілей.

З метою забезпечення ефективності стратегії економічної безпеки має бути сформовано повноцінну систему державного впливу на економіку, котра буде здатна взяти на себе функцію управління і підтримки економі­ки країни на безпечному рівні. При цьому слід чітко визначити кордони і критерії (умови) державного втручання в економіку: зокрема, кордони державного сектора, а також забезпечити розвиток ефективних методів державного управління.

Ряд вказаних елементів діяльності держави із забезпечення еко­номічної безпеки повинен реалізовуватися в державних прогнозах і про­грамах соціально-економічного розвитку України та при розробці дер­жавного бюджету на кожний наступний рік.

Державна стратегія в галузі забезпечення економічної безпеки здій­снюється через систему безпеки, яку утворюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади, громадські та інші організації і об'єднання, посадові особи, які беруть участь у забезпеченні безпеки згідно з чинним законодавством, що регламентує відносини в сфері безпеки.