5.2. Групова дискусія
Це обговорення питань, що виникають у тренера чи учасників групи. Існують різні варіанти групової дискусії:
• якщо група активна, розкута, то зручно, розбивши її на підгрупи, організувати змагання між підгрупами на швидкість відповідей, найскладніше запитання, найґрунтовнішу відповідь тощо;
• якщо група дещо пасивна чи тема тренінгу породжує відчуття ніяковості, то можна створити письмовий, анонімний "банк запитань" і послідовно обговорювати їх в усій групі.
Під час дискусії тренер має допомагати групі максимально відкрито висловлювати свої думки щодо обговорюваних питань. Не треба лякатися, коли думки видаються хибними чи шкідливими, краще почекати й дати можливість іншим учасникам групи заперечити та довести свої погляди.
Результати групової дискусії, найважливіші висновки слід записати на аркушах паперу й залишити в полі зору.
Тренер має стежити за тим, щоб учасники користувалися "Я-висловлюваннями" та в разі незгоди з позицією інших учасників не переходили до образ, а аргументовано доводили правильність своєї думки.
Часто хороший спосіб переконатися самому в чомусь — довести це іншим.
5.3. Мозковий штурм
Мозковий штурм — це метод групового обговорення проблеми з метою її розв'язання. Мозковий штурм досить продуктивний, коли в ньому беруть участь 5-10 чоловік і є людина, яка має записувати все, що відбувається під час обговорення.
Учасників ділять на підгрупи. У кожній підгрупі призначають секретаря, який записує всі думки, висловлювані учасниками групи.
Учасникам ставлять проблему для обговорення, наприклад: "Як можна запобігти розповсюдженню СНІДу?", "Як змінити ставлення підлітків до наркотичних речовин?"
Учасники, перебуваючи у стані "фантазер", висувають будь-які, навіть найфантастичніші, припущення щодо методів розв'язання проблеми. Секретар ретельно записує всі ідеї та перешкоджає критиці з боку учасників.
Коли запас ідей вичерпано (їх має бути не менше 10-15), група переходить у стан "практик". Кожну ідею обговорюють, відшукують засоби її практичної реалізації. Результати також записують.
Передостанній крок — стан "критик", коли вся група шукає негативні наслідки від реалізації кожного проекту. І нарешті, група відбирає ті варіанти проектів (не менше 3-5), які можна реалізувати, та обговорює власні можливості щодо їх втілення.
Зручно записувати інформацію в спеціальні форми (табл. 8).
Таблиця 8
Проблема |
||||
Фантазери |
Практики |
Критики |
Журі |
Виконавці |
Що можна зробити? |
Як це зробити? |
Що поганого може статися? |
Що найкраще? |
Що робимо ми? |
|
|
|
|
|
Якщо запитань і проблем небагато, то можна розбити групу на три підгрупи — "фантазерів", "практиків" і "критиків", які міняються ролями після завершення кожного циклу обговорення.
Завдання тренера під час мозкового штурму — стежити за тим, щоб ролі не змішувалися й обговорення залишалося в межах поставленої проблеми. Бажано активізувати мовчазних учасників, спонукати їх до висловлювання власної думки.