Неокласична теорія фінансів

Неокласична теорія фінансів починає свій розвиток з 50-х рр. Теорії даної школи засновані на концепції факторів виробництва згідно з якими вартість продуктів створюється трьома факторами:

1.Капіталом

2.Працею

З.Землею.

Ефективність державних витрат розглядається з точки зору досягнення раціонального співвідношення між цими факторами. Згідно з даними теоріями передбачається перехід від екстенсивного типу розвитку економіки до інтенсивного.

Концепція Лаффера

Особлива увага в неокласичній теорії фінансів приділяється податкам. Представники даної школи повернулися до оцінки податків даної англійською класичною політекономією, яка свідчить про те, що кожний податок - поганий. На їх думку, податки, які стягуються державою призводять до необґрунтованих витрат і втрати частини національного доходу.

Згідно з кейнсіанською теорією регулювання економіки податки є важелем економічної і фінансової стабілізації, а також засобом антициклічної політики. Неокласики вказують на необхідність зниження рівня податків з метою підтримки інвестицій і активізації ринкового механізму. Вони стверджують, що податкова політика повинна бути спрямована на стимулювання економічного росту в довгостроковому періоді. З цією метою вони пропонують знизити ставки податків, змінити структуру податкової системи, прогресивну шкалу по прибутковому податку замінити пропорційною. Т.ч. на їхню думку буде створена нейтральна для розвитку економіки податкова система.

Лаффер вперше обґрунтував залежність між ростом податкових ставок і доходи бюджету.

Збільшення податкових ставок супроводжується зростанням бюджетних доходів, однак існує межа, за якою починається заборонена зона шкали оподаткування. Ставка податку в забороненій зоні призводить до скорочення державних доходів. Т.ч. зміст полягає в тому, що зниження податкових ставок має стимулюючий вплив на виробництво, тому що високі ставки податків призводять до зменшення обсягів випуску продукції, доходи падають і податкова база звужується.