Теорія циклічного балансування

Циклічне балансування полягає в пристосуванні бюджету до економічного циклу. На думку економістів кейнсіанської школи політика державних витрат по можливості повинна бути узгоджена з фондами економічного циклу. При цьому загальна сума доходу за роки циклу не повинна дорівнювати сумі витрат. У випадку виникнення періоду кризи дефіциту бюджету його потрібно покривати бюджетними надлишками, які утворились в період підйому економіки. З погляду кейнсіанців даний механізм циклічного балансування дасть можливість державі проводити економічний контроль за усіма фазами циклу. На перший план в даній теорії висунулося положення про введення анти циклічної політики і вирішення проблеми зайнятості. Причинами неспроможності даної теорії на практиці послужило те що циклічний рух виробництва визначає можливості і межі анти циклічної бюджетної політики, а не навпаки, як стверджували кейнсіанці. Виходячи з цього на практиці неможливо досягти вирівнювання бюджету в ході економічного циклу, тому що з розвитком економіки підвищуються тенденції до росту дефіциту бюджету. У більшості країн розмір дефіциту в багато разів перевищує бюджетні надлишки.

Теорія бюджетного стабілізування

Ця теорія ґрунтується на теорії Кейнса про роль фінансів у розширеному відтворенні. Саме Кейнс вперше визначив податки, як бюджетні стабілізатори, що автоматично реагують на циклічні коливання, забезпечуючи гнучкість економічної і фінансової систем. Відповідно до даної теорії бюджет являє собою вбудований стабілізатор, за допомогою якого досягається стабільність економіки, а також рівновага в господарстві. При цьому бюджет визначає групу стабілізаторів такі як: податки, державні витрати, позики, соціальні виплати, що впливають на співвідношення витрат і надходжень, які ідуть у механізм вбудованого стабілізатора.

Концепція неокласичного синтезу

Суть відбита в роботі американського економіста Самуельсона. Дана концепція Передбачає рівновагу в умовах неповної зайнятості, що враховує грошовий фактор. Сутність синтезу: в залежності від стану економіки передбачається використання або кейнсіанських рекомендацій держ. регулювання, або концепції неокласиків, які передбачають регулювання економіки за допомогою фіскальної і грошово-кредитної політики. На думку Самуельсона за допомогою фіскальної і грошово-кредитної політики система змішаного підприємництва може не тільки уникнути кризи, але й розраховувати на економічне зростання. При цьому попит повинен не тільки регулюватися шляхом застосування державних витрат і податків, але й шляхом зміни чи маніпулювання облікової відсоткової ставки, а також проведення операцій на відкритому ринку.

Протиріччя кейнсіанської теорії. Фактори, що обумовили неспроможність регулювання економіки на кейнсіанській основі

Протиріччя кейнсіанської теорії:

1.Заохочення ефективного попиту шляхом зростання державних витрат носить тимчасовий характер.

2.3ростання інвестицій і позик сприяє розширенню міжнародної діяльності, але в той же час призводить до відставання темпів зростання зайнятості.

3.Фінансування державних витрат за рахунок позик веде до збільшення перерозподілу нац. доходу, т.ч. погашення боргів і виплата відсотків по них здійснюється за рахунок податків на них, загострюючи при цьому протиріччя в суспільстві.

Фактори, що обумовили неспроможність регулювання економіки на кейнсіанській основі:

1.Ріст цін на паливо і сировину, погіршення економічної кон'юнктури ускладнили умови розширеного відтворення.

2.Поглиблення міжнародного поділу праці, заохочення попиту викликало інфляцію; проведення антиінфляційної політики негативно відзначилось на попиті та зайнятості.

З.Розширення державного втручання в економіку призвело до зростання державного апарату управління і витрат на його утримання.

Т.ч. теорія фінансів, висунута школою кейнсіанців, відповідала екстенсивному типу розвитку економіки.