18. Принципи аудиту.

Згідно ЗУ «Про ауд.д-сть», аудит – це перевірка публічної бух.звітності, обліку, перв.док-в та ін. інф-ції щодо фін-госп. д-сті суб’єктів госп-вання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Принципи аудиту – це основні засади, на яких здійснюється ауд д-сть. До осн принципів можна віднести: цілісність, об'єктивність і незалежність(аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність); конфіденційність(нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства); майстерність і компетентність(аудит повинні зд-ти особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиті); документування(роб. док-ти є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось); планування(провести перевірку ефективно і в строк); одержання аудиторських свідчень(що дозволяють аудитору скласти обґрунтований висновок про достовірність фінансової звітності);перевірка с-ми обліку і вн. контролю(аудитор повинен глибоко вивчити с-му обліку і вн. контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та ауд. процедур);суттєвість(аудитор повинен вміти вибрати найбільш вагомі госп. факти, на підставі яких буде ґрунтуватись висновок аудитора);ауд. висновок і складання звіту(аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних ауд. доказів для того, щоб сформувати ауд. висновок про достовірність фін. інф-ції; ауд. звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фін. інф-цію).

19. Ауд. Докази та їх хар-ка

Ауд. докази — це інф-ція, яка підтверджує правильність облікових даних і на якій ґрунтується ауд. висновок та звіт. Для отримання ауд. доказів можна застосовувати різні прийоми ауд. контролю. Аудитор повинен отримати таку к-сть ауд. доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при викор-ні яких буде підготовлено ауд. висновок. У міжнар. практиці питання стосовно збирання і викор-ня ауд. доказів регламентовані МСА 500 «Ауд. докази», 501«Ауд. докази:додаткові міркування окремих статей», 505«Зовнішні підтвердження».

Ауд. докази класиф-ся за різними ознаками. За відношенням до об’єктів аудиту: прямі і непрямі. Прямі отримують безпосередньо з перв. док-в, робочих файлів даних, ін. матер. свідчень які стосуються об’єкта дослідження. При оцінці непрямих доказів визначають взаємозв’язок фактів. Відповідно до стадії ауд. процесу виділяють докази отримані на початковій стадії, дослідницькій та завершальній стадії. За джерелами отримання ауд. доказів: первинні та вторинні докази. Перв. докази отримують з першоджерел(прибуткові і видаткові док-ти, акти інвентаризацій). Вторинними можуть бути свідчення повторного хар-ру(наказ керівника). За формою подання ауд. докази поділяють на матеріальні та усні. Матер. докази можуть зберігатись на паперових або технічних носіях інф-ції. Усна інф-ція викор-ся як ауд.доказ при умові надійності. Ауд. докази повинні бути достатніми, незалежними та достовірними.