2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування.

Типи спілкування.

1. етикетний – формальний, неглибокий рівень в основному ролевої взаємодії (покупці, пасажири, глядачі, болільники і т.д.);

2. діловий – спілкування з приводу виконання тих чи інших соціальних функцій (співробітники, члени навчального, студентського, армійського колективу тощо);

у діловому типі спілкування виді­ляють такі види:

• офіційне і неофіційне спілкування,

• службове і позаслужбове.

3. товариський, в якому на перший план ставиться ціннісне визнання один одного: серед колег наприклад: серед колег, однокласників, товаришів по роботі, навчанню, команді;

4. приязний тип – включає дружні стосунки: дозвілля, спільне проведення вільного часу, характе­ризується спільністю інтересів, ціннісних орієнтацій, цілей;

5. інтимний – включає кохання, родинні стосунки, стійку тривалу дружбу, перш за все, в сім’ї). Інтимний тип включає:

• дружнє

• сімейне спілкування, яке виступає у таких формах, як батьківське, подружнє, любовне (сексуальне, релі­гійне).

6. спілкування із самим собою (внутрішні діалоги, мрії, спогади тощо).

На види і форми спілкування впливає вік (між суб'єктами одного віку або різновікове спілкування), стать (одностатеве, різностатеве), національність (між суб'єктами однієї національності або міжнаціональне спілкування), релі­гійна, партійна або інша приналежність (релігійне спілкуван­ня, внутрішньопартійне, міжпартійне), спілкування у сфері дозвілля (художня самодіяльність, фізкультура тощо.

Залежно від орієнтацій на цінності спілкування може бути моральним або аморальним.

Моральні принципи спілкування: - любов - рівність - співчуття - доброзичливість - делікатність - тактовність - довіра - толерантність - альтруїзм - повага - уміння вислухати

Аморальні принципи спілкування: - ненависть - зверхність - користь - помста - особиста вигода - неповага - заздрість - лють - підозра - грубість, - нестриманість - егоїзм

Засобами спілкування: мова (слово), погляд, міміка, поза, манера, послання (лист, записка, фотографія), мода.

Міжособове спілкування - це жива форма соціальної дійсності, яка розвивається шляхом діалектичних про­тиріч, що складають її. (Відома фраза “В спорах рождается истина”). Два типи протиріч:

Конструктивні – що ведуть до розвитку, поглиблення, удосконалення стосунків.

Деструктивні – ведуть до руйнування стосунків (“законсервований” різновид протиріч “заморожений”).

Знайти шляхи вирішення протиріч спілкування своєчасно, найбільш оптимальним і найменш болючим способом - завдання суб'єктів моральної культури, які протистоять один одному.

3. Моральна культура особистості та її формування.

Моральна культура особистості – це рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міра особистого морального розвитку.

Процес формування людини і її культури визначається діалектичною єдністю об’єктивного і суб’єктивного, спадкового і соціального, матеріального і духовного, позитивного і негативного.

Моральна культура особистості включає:

- моральну свідомість

- культуру моральних почуттів

- моральну поведінку

- моральну культуру спілкування

На процес формування культури особистості впливають такі чинники:

- вплив природного середовища;

- соціальне оточення;

- суб’єкти сімейного та суспільного виховання;

- самовиховання;

- предметно-практична діяльність;

- спілкування.