2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування.
Типи спілкування.
1. етикетний – формальний, неглибокий рівень в основному ролевої взаємодії (покупці, пасажири, глядачі, болільники і т.д.);
2. діловий – спілкування з приводу виконання тих чи інших соціальних функцій (співробітники, члени навчального, студентського, армійського колективу тощо);
у діловому типі спілкування виділяють такі види:
офіційне і неофіційне спілкування,
службове і позаслужбове.
3. товариський, в якому на перший план ставиться ціннісне визнання один одного: серед колег наприклад: серед колег, однокласників, товаришів по роботі, навчанню, команді;
4. приязний тип – включає дружні стосунки: дозвілля, спільне проведення вільного часу, характеризується спільністю інтересів, ціннісних орієнтацій, цілей;
5. інтимний – включає кохання, родинні стосунки, стійку тривалу дружбу, перш за все, в сім’ї). Інтимний тип включає:
дружнє
сімейне спілкування, яке виступає у таких формах, як батьківське, подружнє, любовне (сексуальне, релігійне).
6. спілкування із самим собою (внутрішні діалоги, мрії, спогади тощо).
На види і форми спілкування впливає вік (між суб'єктами одного віку або різновікове спілкування), стать (одностатеве, різностатеве), національність (між суб'єктами однієї національності або міжнаціональне спілкування), релігійна, партійна або інша приналежність (релігійне спілкування, внутрішньопартійне, міжпартійне), спілкування у сфері дозвілля (художня самодіяльність, фізкультура тощо.
Залежно від орієнтацій на цінності спілкування може бути моральним або аморальним.
Моральні принципи спілкування: - любов - рівність - співчуття - доброзичливість - делікатність - тактовність - довіра - толерантність - альтруїзм - повага - уміння вислухати |
Аморальні принципи спілкування: - ненависть - зверхність - користь - помста - особиста вигода - неповага - заздрість - лють - підозра - грубість, - нестриманість - егоїзм |
Засобами спілкування: мова (слово), погляд, міміка, поза, манера, послання (лист, записка, фотографія), мода.
Міжособове спілкування - це жива форма соціальної дійсності, яка розвивається шляхом діалектичних протиріч, що складають її. (Відома фраза “В спорах рождается истина”). Два типи протиріч:
Конструктивні – що ведуть до розвитку, поглиблення, удосконалення стосунків.
Деструктивні – ведуть до руйнування стосунків (“законсервований” різновид протиріч “заморожений”).
Знайти шляхи вирішення протиріч спілкування своєчасно, найбільш оптимальним і найменш болючим способом - завдання суб'єктів моральної культури, які протистоять один одному.
3. Моральна культура особистості та її формування.
Моральна культура особистості – це рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міра особистого морального розвитку.
Процес формування людини і її культури визначається діалектичною єдністю об’єктивного і суб’єктивного, спадкового і соціального, матеріального і духовного, позитивного і негативного.
Моральна культура особистості включає:
- моральну свідомість
- культуру моральних почуттів
- моральну поведінку
- моральну культуру спілкування
На процес формування культури особистості впливають такі чинники:
- вплив природного середовища;
- соціальне оточення;
- суб’єкти сімейного та суспільного виховання;
- самовиховання;
- предметно-практична діяльність;
- спілкування.