8 1.3. Інвентаризація окремих видів майна і фінансових зобов'язань

Інвентаризація матеріально-виробничих запасів

Дані про матеріально-виробничих запасах (сировина, матеріали, готова продукція, товари, інші запаси) заносяться до опису по кожному окремому найменуванню із зазначенням виду, групи, кількості й інших необхідних даних (артикулу, сорту та ін.)

Комісія в присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність матеріально-виробничих запасів шляхом обов'язкового їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити в описі дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності. Матеріально-виробничі запаси, що надходять під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються за реєстром або товарного звіту після інвентаризації. Ці цінності заносяться до окремого опису під найменуванням «Товарно-матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації». При тривалому проведенні інвентаризації у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера організації в процесі інвентаризації матеріально-виробничі запаси можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії. Ці цінності заносяться до окремого опису під найменуванням «Товарно-матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації».

Описи складаються окремо на матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, відвантажені, не оплачені в строк покупцями і знаходяться на складах інших організацій. Інвентаризація зазначених цінностей полягає у перевірці обгрунтованості значаться сум на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Інвентаризація незавершеного виробництва

При інвентаризації незавершеного виробництва в організаціях, зайнятих промисловим виробництвом, необхідно:

• визначити фактичну наявність заділів (деталей, вузлів, агрегатів) і незакінчених виготовленням та складанням виробів, що знаходяться у виробництві;

• визначити фактичну комплектність незавершеного виробництва (заділів);

• виявити залишок незавершеного виробництва за анульованими замовленнями, а також по замовленнях, виконання яких призупинено.

У залежності від специфіки та особливостей виробництва перед початком інвентаризації необхідно здати на склади всі непотрібні цехам матеріали, покупні деталі і напівфабрикати, а також усі деталі, вузли і агрегати, обробка яких на даному етапі закінчена. Перевірка заділів незавершеного виробництва (деталей, вузлів, агрегатів) здійснюється шляхом фактичного підрахунку, зважування, перемірювання.

Описи складаються окремо по кожному відокремленому структурному підрозділу (цех, ділянка, відділення) із зазначенням найменування заділів, стадії чи ступеня їх готовності, кількості або об'єму, а по будівельно-монтажних робіт - із зазначенням обсягу робіт: по незакінчених об'єктах, їх черг, пускових комплексам, конструктивних елементах і видах робіт, розрахунки за якими здійснюються після повного їх закінчення.

Інвентаризація основних засобів

При інвентаризації основних засобів комісія проводить огляд об'єктів і заносить в опису повне їх найменування, призначення, інвентарні номери та основні технічні або експлуатаційні показники. При інвентаризації будівель, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, що підтверджують перебування зазначених об'єктів у власності організації. Перевіряється також наявність документів на земельні ділянки, що перебувають у власності організації.

При виявленні об'єктів, несвоєчасно прийнятих до обліку, а також об'єктів, за якими в регістрах бухгалтерського обліку відсутні або вказані неправильні дані, що характеризують їх, комісія повинна включити в опис правильні відомості й технічні показники по цих об'єктах.

Якщо комісією встановлено, що витрати по оплаті робіт капітального характеру (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та ін) або часткової ліквідації будівель і споруд (злам окремих конструктивних елементів) своєчасно не відображені в бухгалтерському обліку, то необхідно за відповідними документами визначити суму збільшення

або зменшення балансової вартості об'єкта і занести в описі дані про проведені зміни.

На основні засоби, не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, інвентаризаційна комісія складає окремий опис (Додаток 7) з зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що призвели ці об'єкти до стану непридатний до експлуатації (псування, повний знос і т. п.) .

Одночасно з інвентаризацією власних основних засобів перевіряються основні засоби, що знаходяться на відповідальному зберіганні та орендовані. За вказаними об'єктах складається окремий опис, в якій дається посилання на документи, що підтверджують прийняття цих об'єктів на відповідальне зберігання або в оренду. У цьому випадку опис складається у трьох примірниках окремо по кожному контрагенту, якому передається один примірник опису.

Інвентаризація нематеріальних активів

При інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити:

• наявність належно оформлених документів, що підтверджують існування самого нематеріального активу і виключного права в організації на результати інтелектуальної діяльності (патенти, свідоцтва, інші охоронні документи, договір поступки (придбання) патенту, товарного знака тощо);

• правильність і своєчасність відображення нематеріальних активів у балансі.

Інвентаризація фінансових вкладень

Натуральна перевірка фінансових вкладень можлива, якщо організація володіє цінними паперами в документарній формі. При перевірці фактичної наявності цінних паперів встановлюється:

• правильність оформлення цінних паперів;

• реальність вартості врахованих на балансі цінних паперів;

• збереження цінних паперів (шляхом зіставлення даних про фактичну наявність з даними бухгалтерського обліку);

• своєчасність і повнота відображення в бухгалтерському обліку отриманих доходів по цінних паперах.

При зберіганні в організації цінних паперів їх інвентаризація проводиться одночасно з інвентаризацією грошових коштів у касі, результати інвентаризації фінансових вкладень відображаються в описах цінних паперів і бланків документів суворої звітності.

Інвентаризація цінних паперів, зданих на зберігання в спеціальні організації (банк-депозитарій - спеціалізоване сховище цінних паперів тощо), полягає у звірці залишків сум, що значаться на відповідних рахунках бухгалтерського обліку організації, з даними виписок цих спеціальних організацій. Слід мати на увазі, що депозитарії як професійні учасники ринку цінних паперів можуть переоцінювати належать клієнтам цінні папери при зміні котирування на фондовій біржі, а непрофесійні учасники повинні вести облік за фактичними витратами на придбання цінних паперів. Тому вартісна оцінка об'єктів у організації та депозитарію буде різнитися.

У зв'язку з цим важливою стає звірка даних про кількість цінних паперів на зберіганні.

При інвентаризації інших складових фінансових вкладень можлива тільки документальна перевірка, яку слід проводити за видами вкладень і окремих емітентах.

Інвентаризація грошових коштів, грошових документів і бланків документів суворої звітності

Інвентаризація готівкових грошових коштів у касі організації проводиться відповідно до Порядку ведення касових операцій в Російській Федерації. При підрахунку фактичного наявності грошових знаків та інших цінностей в касі приймаються до врахування готівка, цінні папери та грошові документи (поштові марки, марки державного мита, вексельні марки, оплачені путівки в будинки відпочинку і санаторії, оплачені авіаквитки та ін.)

Перевірка фактичної наявності бланків цінних паперів та інших бланків документів суворої звітності ведеться за видами бланків (наприклад, з акцій: привілейовані і звичайні), з урахуванням початкових і кінцевих номерів тих чи інших бланків, а також за кожним місцем зберігання і матеріально відповідальним особам.

Для інвентаризації грошових коштів у дорозі робиться звірка значаться сум на рахунках бухгалтерського обліку з даними квитанцій установи банку, поштового відділення, копій супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо

Інвентаризація грошових коштів, що знаходяться в банках на розрахункових (поточних), валютних і спеціальні рахунки, проводиться шляхом звірки залишків сум, що значаться на відповідних рахунках, за даними бухгалтерії організації, з даними виписок банків.

Інвентаризація розрахунків

Інвентаризація розрахунків з банками та іншими кредитними установами з позик (за термінологією Методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань), з бюджетом, покупцями, постачальниками, підзвітними особами, працівниками, іншими дебіторами і кредиторами полягає у перевірці обгрунтованості сум, що значаться на рахунках бухгалтерського обліку .

Інвентаризаційна комісія в результаті документальної перевірки повинна встановити обгрунтованість, повноту і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з формуванням та рухом дебіторської і кредиторської заборгованості за всіма видами розрахунків.

Інвентаризація витрат майбутніх періодів

При інвентаризації витрат майбутніх періодів інвентаризаційна комісія за документами перевіряє обгрунтованість і правильність сум, відображених на рахунку обліку витрат майбутніх періодів, а також їх віднесення на рахунки обліку витрат на виробництво (або на відповідні джерела коштів організації) протягом документально обгрунтованого

строку відповідно до розроблених в організації розрахунками та облікової політикою.

Інвентаризація резервів майбутніх витрат

При інвентаризації резервів майбутніх витрат перевіряється правильність і обгрунтованість створених в організації резервів: на майбутню оплату відпусток працівникам; на виплату щорічної винагороди за вислугу років; на виплату винагород за підсумками роботи організації за рік, витрат на ремонт основних засобів; виробничих витрат з підготовчих робіт у зв'язку з сезонним характером виробництва; майбутніх витрат по ремонту предметів прокату та інші цілі, передбачені законодавством Російської Федерації, нормативними актами Міністерства фінансів РФ і галузевими особливостями складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими в установленому порядку, а також облікової політикою організації.

Таким чином, інвентаризація - це перевірка майна і зобов'язань організації шляхом підрахунку, обміру, зважування. Вона є способом уточнення показників обліку та подальшого контролю за збереженням майна організації. Для проведення інвентаризації в організації створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. При малому обсязі робіт і наявності в організації ревізійної комісії проведення інвентаризацій допускається покладати на неї. При великому обсязі робіт для одночасного проведення інвентаризації майна і фінансових зобов'язань створюються робочі інвентаризаційні комісії. Персональний склад постійно діючих та робочих інвентаризаційних комісій затверджує керівник організації.

До складу інвентаризаційної комісії включаються представники адміністрації, організації, працівники бухгалтерської служби, інші фахівці (інженери, економісти, техніки і т. д.). До її складу можна включати і представників служби внутрішнього аудиту організації, незалежних аудиторських організацій.

Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними.

До початку перевірки фактичної наявності майна інвентаризаційної комісії слід отримати останні на момент інвентаризації прибуткові і витратні документи або звіти про рух матеріальних цінностей та грошових коштів. Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові і витратні документи, додані до реєстрів (звітів), із зазначенням «до інвентаризації на« __ »(дата)», що має служити бухгалтерії підставою для визначення залишків майна до початку інвентаризації за обліковими даними.

Матеріально відповідальні особи дають розписки у тому, що до початку інвентаризації всі видаткові і прибуткові документи на майно здано в бухгалтерію або передані комісії і всі цінності, що надійшли на їх відповідальність, оприбутковані, а вибулі - списані за видатками. Аналогічні розписки дають і особи, які мають підзвітні суми на придбання або довіреності на отримання майна.

Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту і точність перевірки даних про фактичні залишки основних засобів, запасів, товарів, грошових коштів, іншого майна і фінансових зобов'язань, правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації. Фактична наявність майна при інвентаризації визначають шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру. Керівник організації повинен створити умови, які забезпечують повну і точну перевірку фактичної наявності майна у встановлені терміни (забезпечити робочою силою для переважування і переміщення вантажів, технічно справними вагами, вимірювальними та контрольними приладами, мірною тарою).

За матеріалами і товарах, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, кількість цих цінностей може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі (на вибірку) частини цих цінностей. Визначення маси (або об'єму) навалочних матеріалів допускається проводити на підставі обмірів і технічних розрахунків. При інвентаризації великої кількості таких товарів відомості відважувань ведуть роздільно один з членів інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальна особа. Перевірка фактичної наявності майна проводиться за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб.

Якщо інвентаризація майна проводиться протягом кількох днів, то приміщення, де зберігаються матеріальні цінності, при догляді інвентаризаційної комісії повинні бути опечатані. Під час перерв у роботі інвентаризаційних комісій (в обідню перерву, в нічний час, з інших причин) документи повинні зберігатися в ящику (шафі, сейфі) в закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.

У тих випадках, коли матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, секції і т. п.) заявити про це голові інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія перевіряє зазначені факти і в разі їх підтверджень виправляє виявлені помилки в установленому порядку.

Після закінчення інвентаризації можуть проводитися контрольні перевірки правильності її проведення, за участю членів інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб обов'язково до відкриття складу, комори, секції і т. п., де проводилася інвентаризація.

У міжінвентаризаційний період в організаціях з великою номенклатурою цінностей можуть проводитися вибіркові інвентаризації матеріальних цінностей у місцях їх зберігання і переробку. Контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій і вибіркові інвентаризації, що проводяться в міжінвентаризаційний період, здійснюються інвентаризаційними комісіями за розпорядженням керівника організації.

І. Вступ. Об’єктивний процес становлення ринкових відносин висуває на перший план питання підвищення конкурентоспроможності вітчизняного промислового виробництва. Промисловий сектор, який є первинною ланкою виробничої сфери, відіграє найважливішу роль у процесі формування конкурентоспроможності національної економіки.

Сьогодні існує багато чинників, які перешкоджають ефективним процесам господарювання, а також гальмують реформування економіки. В першу чергу це стосується проблем недостатньо ефективного використання ресурсів промисловими підприємствами. Оскільки в умовах ринкової економіки головною метою підприємства є досягнення максимального прибутку, важко переоцінити роль аналізу витрат та управління ними. Сучасні умови господарювання та зростання ролі нових технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. Зарубіжний досвід доводить, що в більшості випадків розмір витрат визначається як найважливіший критерій у виборі варіантів розвитку підприємств.

Широке коло завдань і методів їх вирішення, пов’язаних з управлінням витратами на промислових підприємствах, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: В. Панасюк,

А. Чандлер, А. Юданов, А. Пилипенко, В. Лебедєв, А. Тимохов, О. Амосов,

С. Архієреєв, Т. Резнікова та інші. Проте, незважаючи на значні зусилля вчених, що працюють над дослідженням проблеми, залишилися питання, що не одержали належного висвітлення, оскільки щороку з’являються нові і нові методи зменшення витрат.

ІІ. Постановка задачі. Метою статті є дослідження сутності витрат підприємства, котрі, при їх оптимізації, підвищать конкурентне положення підприємства в галузі.

ІІІ. Результати. Сучасні умови господарювання та зростання ролі нових технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. А кризові явища у світовій економіці змушують організації скорочувати витрати. Масові звільнення, закриття філій, офісів продажів, згортання і зупинки виробництв свідчать про негативних процесах в економіці [1].

Сьогодні це питання актуальне як для малих, так і для великих підприємств, оскільки зниження попиту та обсягів продажів спостерігається практично на всіх ринках незалежно від галузі. У цьому випадку організації розглядають всі можливі варіанти зниження витрат.

В умовах економічної кризи всі компанії ставлять за ціль скорочення витрат, проте не багатьом вдається досягти на цьому шляху довгострокового позитивного ефекту. Логічним є питання: як знизити виробничі та позавиробничі витрати, зберігши при цьому свій бізнес?

Скорочення витрат завжди розглядалося керівництвом компанії як одне із пріоритетних напрямків. Важливим питанням постає визначення, де саме необхідно сконцентрувати зусилля, як розробити програму зниження витрат та управляти нею для досягнення стійких результатів – забезпечити рентабельність компанії у довготривалій перспективі.

Для ефективної реалізації програм зниження витрат на підприємстві необхідна постійна команда, яка має працювати під керівництвом фінансового директора. Світовий досвід говорить про те, що при вираженні результату системної роботи такої групи у грошовій формі, то ефект часто буває не меншим, ніж додаткова вартість, розрахована комерційною службою даного підприємства [2].

Які способи зниження витрат існують? Якщо розглядати виручку підприємства як певну величину, то виручка буде складатися як сума витрат на виробництво і реалізацію і прибутку. Управлінський облік ділить всі сукупні за витрати на змінні і умовно-постійні [4].

Змінні витрати (VC-variable cost) залежать від обсягу виробництва. Можна розглядати змінні витрати як «пружину». При зменшенні обсягу виробництва і реалізації змінні витрати будуть зменшуватися. Прибуток підприємства буде зменшуватися з більшою швидкістю. Це пов'язано з незмінними постійними витратами.

Постійні ж витрати (FC-fixed cost) у межах потужності не змінюються при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва. Вони є твердим «підставою», не реагує на коливання ринку. Таким чином, важливе завдання для підприємств - зниження постійних витрат. На сьогоднішній день для зниження постійних витрат підприємства можуть використовувати декілька механізмів. Один з них - аутсорсинг. Аутсорсинг передбачає передачу непрофільних функцій суб'єкта господарювання зовнішнім виконавцям, що спеціалізуються в конкретних областях. Кожне підприємство самостійно для себе визначає непрофільні функції, передані аутсорсеру [5].

Витрати виробництва, відповідно до нової інституційної економічною теорією, складаються з двох частин: трансформаційних витрат, пов'язаних із зміною або відтворенням фізичних характеристик, і трансакційних витрат, що відображають зміну або відтворення «правових» характеристик.

Трансформаційні витрати – витрати, пов'язані з використанням капіталу, трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, інформаційних ресурсів. Теорія трансакційних витрат - одне з найбільш актуальних напрямів досліджень в сучасній інституційній економічній теорії. Як правило, під трансакційними витратами розуміють витрати на складання проекту контракту, проведення переговорів і забезпечення гарантій реалізації угоди, організаційні та екстаційні витрати, витрати, пов'язані з точним виконанням контрактних зобов'язань, витрати на пошук і обробку необхідної інформації. Виділяють п'ять типів трансакційних витрат [3]:

1) витрати з пошуку інформації;

2) витрати оцінки і контролю якості;

3) витрати ведення та укладення переговорів;

4) витрати захисту прав власності;

5) витрати захисту від опортуністичної поведінки.

На сучасному етапі добре вивчені витрати трансформаційноні, вироблені й успішно застосовуються механізми їх зниження. На відміну від трансформаційних, трансакційні витрати вивчені досить слабо, не вироблені способи управління ними. Для того щоб управляти трансакційними витратами, необхідно розробляти методики їх виміру. Таким чином, підприємства, знижуючи не тільки трансформаційні, але і трансакційні витрати, підвищать свою конкурентоспроможність. Побудова функції трансакційних витрат і виявлення факторів впливу - механізм зниження витрат організації та підвищення ефективності діяльності [4].

Також, більшість підприємства намагається використовувати яку-небудь систему управління витратами (СУВ), але не всі знають, що основна мета побудови СУВ не зводиться до обмеження і контролю витрат - вона полягає в оптимізації витрат для отримання підприємством заданого результату.

Світові лідери знизили свої витрати та оптимізували свої прибутки за допомогою певних напрямків, які дозволяють підвищити ефективність використання наявних ресурсів.

За оптимізацією бізнес-процесів іде перегляд системи мотивації персоналу. Розповсюдженим прикладом є, коли частина «фіксованої» заробітної плати переводиться в категорію «змінної» і виплачується, у вигляді бонусу за досягнення певних раніше визначених показників. Це зв'язує частину фонду оплати праці із результатами роботи співробітників, і у випадку невиконання підприємством планів дозволяє знизити витрати, пов'язані із заробітною платою.

Наступним типом програм скорочення витрат є перегляд керівниками компанії процесу закупівлі. Необхідно провести наскрізний аналіз логістичних каналів для виявлення поточного стану запасів та визначити шляхи їх можливого зменшення. У багатьох випадках цього можна досягти шляхом скорочення кількості складів або часткового їх об`єднання. Вивільнені кошти ми отримаємо шляхом зведення у відповідність складських запасів та попиту, скорочення часу поставки та строків обробки замовлення, а також переробки неліквідних та застарілих запасів [2].

Висновки. Зниження витрат завжди залишається головним завданням підприємства, вирішення якої забезпечує йому отримання прибутку і збереження ринкової конкурентоспроможності. Методів зниження витрат виробництва як і причин, що впливають на їх зміну, значно більше розглянутих нами видів витрат.

Якщо підприємство надумає знижувати витрати, то йому необхідно буде розробити програму зниження витрат. Вище наведені напрямки є ефективними, але, нажаль, не всі підприємства їх використовують, а якщо і впроваджують то тільки частину підходів, пов'язаних із відмовою від деяких продуктів або закриттям визначених каналів розподілу, філій, підрозділів.

Отже, підприємствам необхідно систематично проводити моніторинг витрат не лише по окремих продуктах, ринках, клієнтах, але і по всіх бізнес-процесах підприємства, операціях і замовленнях, що знижує придатність традиційних методів обліку витрат і обумовлює їх невідповідність потребам менеджменту в управлінській інформації.

Для того, щоб налагодити механізм управління витратами на вітчизняних підприємствах, необхідно вивчати досвід зарубіжних компаній і трансформувати його на наші фірми, а також потрібно шукати наукові підходи до вибору методів і способів цілеспрямованої дії на процес формування витрат в ході виробництва.

20