- •Вікова психологія як наука, її предмет та основні завдання.
- •2. Взаємозв’язок вікової психології з іншими науками.
- •3.Принципи досліджень у віковій психології
- •4.Класифікація методів вікової психології: організаційні, емпіричні, методи обробки та інтерпретації даних.
- •5.Емпіричні методи у віковій психології (спостереження, експеримент, бесіда, опитування, тестування, проективні методи, аналіз продуктів діяльності і ін.).
- •6.Передумови виникнення вікової психології як самостійної науки: основні досягнення періоду Античності, Середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу.
- •7.Біогенетичний підхід до вивчення розвитку психіки в онтогенезі в кінці 19 на початку 20 століття (с.Холл, к.Бюллер, е.Клапаред).
- •Біогенетичний напрям
- •8.Соціогенетичний підхід до розвитку психіки в онтогенезі в психології кінця 19 початку 20 століття (е.Дюркгейм, п.Жане, Дж.Уотсон).
- •Соціогенетичний напрям
- •9. Теорія конвергенції двох факторів в.Штерна
- •10. Новітні досягнення в віковій психології за рубежем (а.Валлон, ж.Піаже і ін.)
- •11. Розвиток вікової психології в дореволюційний період в Росії.
- •12. Теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій л.С.Виготського Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •13. Дослідження проблем вікової психології за кордоном (з.Фрейд, а.Фрейд, е.Еріксоні ін.).
- •14. Поняття про психічний розвиток в сучасній психології. Аналіз основних концепцій психічного розвитку.
- •15.Основні фактори психічного розвитку.
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •16. Біологічні передумови психічного розвитку
- •17. Значення соціальних факторів у розвитку психіки. Вплив навчання та виховання.
- •18.Діяльність як умова та засіб психічного розвитку дитини (спілкування, гра, пізнання, праця).
- •19. Проблема співвідношення навчання та розвитку: критичний аналіз основних наукових підходів.
- •20. Поняття про рівень актуального та зону найближчого розвитку.
- •21. Проблема вікової періодизації, основні принципи періодизації вікового розвитку
- •22.Критерії вікової періодизації.
- •23.Вікові кризи та стабільні періоди розвитку.
- •24. Поняття про провідну діяльність у віковій психології. Провідна діяльність і віковий період.
- •25. Психічні новоутворення як критерій вікової періодизації
- •26. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним.
- •27 Періодизація психічного розвитку за е.Еріксоном.
- •28.Стадії та закономірності соціалізації за а.В.Петровським
- •29. Особливості психічного розвитку дитини на пренатальній стадії. Основні періоди пренатальної стадії розвитку.
22.Критерії вікової періодизації.
Рушійними силами розвитку психіки є суперечності, які виникають на кожному етапі розвитку людини. Вони зумовлюються виникненням у індивіда нових потреб, змінами взаємин з оточуючими людьми, появою нового статусу в суспільстві.
Зовнішні суперечності розгортаються між індивідом та вимогами соціуму, наприклад, очікування батьків конфліктують з бажаннями дитини. Однак, зовнішні суперечності стають рушіями психічного розвитку індивіда тоді, коли трансформуються у внутрішні, стають зоною зіткнення протилежних тенденцій психіки самої людини. Внутрішні суперечності спричинюють активність індивіда, спрямовану на розв'язання цих суперечностей шляхом прогресивних змін психіки та діяльності. Подолання одних суперечностей викликає формування нових.
Однією із найбільш типових внутрішніх суперечностей, що в нових формах виникає на кожному етапі психічного розвитку індивіда, є розбіжність між новими потребами (пізнавальними, комунікативними тощо) і старими, вже неефективними способами їх задоволення. Розв'язання цієї суперечності конструктивним чином забезпечує прогресивні зміни психіки через зміну соціального становища, зростання компетентності і вдосконалення діяльності, суттєво сприяє самовираженню і самоствердженню особистості.
Кожний віковий період характеризується своєрідною, специфічною для нього соціальною ситуацією розвитку, яка є висхідним моментом для всіх динамічних змін, які відбуваються в розвитку протягом даного періоду.
По мірі дорослішання індивід неначе переростає свій образ життя, що зумовлює пошуки нових способів самореалізації і стимулює особистісне зростання. Л.М. Фрідман Соціальна ситуація розвитку - особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов психічного розвитку індивіда, типове для представників певного вікового періоду
23.Вікові кризи та стабільні періоди розвитку.
Криза психічного розвитку - явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми.
Ненормативна криза психічного розвитку виявляється як явище загострення суперечностей психіки людини, спричинене складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають непланований і автономний щодо вікових криз характер.
Будь-яка криза має дві сторони - руйнування старих психічних якостей, що втратили своє розвивальне значення, і формування нових особистісних функцій. Саме перша сторона кризи супроводжується негативними поведінковими реакціями індивіда - тривожністю, конфліктністю, пригніченістю тощо. В цілому ж кризи мають позитивне призначення - розв'язуючи суперечності психіки, людина розвивається. Конструктивно розв'язана криза забезпечує якісні прогресивні зміни психічного розвитку, тоді як занедбана - пригнічує особистість.
Для організації ефективного соціального впливу на формування особистості необхідно знати та враховувати сенситивні періоди її розвитку. В певні періоди життя дитина є особливо чутливою до визначеного педагогічного впливу, тобто сенситивною до нього.
Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості
Для сучасної науки є відкритим питання визначення сенситивних періодів для всіх психічних функцій, що формуються в онтогенезі людини.