- •Вікова психологія як наука, її предмет та основні завдання.
- •2. Взаємозв’язок вікової психології з іншими науками.
- •3.Принципи досліджень у віковій психології
- •4.Класифікація методів вікової психології: організаційні, емпіричні, методи обробки та інтерпретації даних.
- •5.Емпіричні методи у віковій психології (спостереження, експеримент, бесіда, опитування, тестування, проективні методи, аналіз продуктів діяльності і ін.).
- •6.Передумови виникнення вікової психології як самостійної науки: основні досягнення періоду Античності, Середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу.
- •7.Біогенетичний підхід до вивчення розвитку психіки в онтогенезі в кінці 19 на початку 20 століття (с.Холл, к.Бюллер, е.Клапаред).
- •Біогенетичний напрям
- •8.Соціогенетичний підхід до розвитку психіки в онтогенезі в психології кінця 19 початку 20 століття (е.Дюркгейм, п.Жане, Дж.Уотсон).
- •Соціогенетичний напрям
- •9. Теорія конвергенції двох факторів в.Штерна
- •10. Новітні досягнення в віковій психології за рубежем (а.Валлон, ж.Піаже і ін.)
- •11. Розвиток вікової психології в дореволюційний період в Росії.
- •12. Теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій л.С.Виготського Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •13. Дослідження проблем вікової психології за кордоном (з.Фрейд, а.Фрейд, е.Еріксоні ін.).
- •14. Поняття про психічний розвиток в сучасній психології. Аналіз основних концепцій психічного розвитку.
- •15.Основні фактори психічного розвитку.
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •16. Біологічні передумови психічного розвитку
- •17. Значення соціальних факторів у розвитку психіки. Вплив навчання та виховання.
- •18.Діяльність як умова та засіб психічного розвитку дитини (спілкування, гра, пізнання, праця).
- •19. Проблема співвідношення навчання та розвитку: критичний аналіз основних наукових підходів.
- •20. Поняття про рівень актуального та зону найближчого розвитку.
- •21. Проблема вікової періодизації, основні принципи періодизації вікового розвитку
- •22.Критерії вікової періодизації.
- •23.Вікові кризи та стабільні періоди розвитку.
- •24. Поняття про провідну діяльність у віковій психології. Провідна діяльність і віковий період.
- •25. Психічні новоутворення як критерій вікової періодизації
- •26. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним.
- •27 Періодизація психічного розвитку за е.Еріксоном.
- •28.Стадії та закономірності соціалізації за а.В.Петровським
- •29. Особливості психічного розвитку дитини на пренатальній стадії. Основні періоди пренатальної стадії розвитку.
20. Поняття про рівень актуального та зону найближчого розвитку.
Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності.
Діяльність - спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.
Основними компонентами діяльності є:
1) суб'єкт з його потребами;
2) мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об'єкт, на який спрямовано діяльність;
3) засіб реалізації мети;
4) результат діяльності.
У роки навчання школяр бере участь в ігровій, навчальній, трудовій, художній, спортивній та громадській діяльності, які забезпечують його всебічний розвиток. "Тільки та діяльність дає щастя душі, - писав К. Ушинський, - зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена, діяльність вільна; а тому, наскільки потрібно виховувати в душі прагнення до діяльності, настільки ж потрібно виховувати і прагнення до самостійності або свободи: один розвиток без другого, як ми бачимо, не може посуватися вперед".
Важливою умовою ефективності розвитку особистості у вищезгаданих видах діяльності є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й самої себе. Активність виявляється у рухах, пізнанні навколишньої дійсності, у спілкуванні, впливі на оточення й на саму себе. Останній вид активності називають самовихованням.
Важливе значення має введене Л.С. Виготським поняття «зони найближчого розвитку» – це процеси розвитку, здійснювані дитиною в умовах співробітництва з дорослими, під їх керівництвом, при їх допомозі і поки що недоступні для дитини в самостійній діяльності.
Введення Л.С. Виготським поняття «зона найближчого розвитку» дає можливість зрозуміти конкретно-змістовну суть загальної формули: «навчання йде попереду розвитку».
Не зразу те, чому навчали дитину, входить в фонд її розвитку.
Л.С. Виготський розвивав свої погляди на проблему навчання і розвитку на фоні гострої полеміки з представниками інших напрямків: з тими, хто ототожнював навчання і розвиток (Е. Торндайк) і з тими, хто розривав ці два процеси (Ж. Піаже).
За Е. Торндайком, кожний крок в навчанні відповідає певному кроку в розвитку. На це Л.С. Виготський зауважував: «Розвиток дитини ніколи не рухається як тінь за предметом, що її відкидає, за шкільним навчанням».
21. Проблема вікової періодизації, основні принципи періодизації вікового розвитку
Розвиток психіки - діалектичний, суперечливий, стрибкоподібний процес, що складається з кількох ступенів і відбувається у вигляді спіралі. Наявність неоднорідних етапів розвитку дозволяє розглядати його періодизацію, тобто надає можливість поділити процес становлення особистості на періоди, кожен з яких підготовлюється попереднім й зумовлює наступний, роблячи свій неповторний внесок у розвиток.
Сьогодні у фізіології, психології та педагогіці розроблено досить значну кількість періодизацій розвитку дитини. Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку:
- за зовнішнім критерієм (Р. Заззо - відповідно ступеням виховання і навчання);
- за однією ознакою дитячого розвитку (З. Фрейд - за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський - за станом зубів; Н. Поліцин - за зміною суспільної спрямованості особистості);
- за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський - на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер - за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон - за розгортанням закладених у зародковому періоді програм - епігенезом; Л. I. Божович - за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями).