Основні елементи міських вулиць і доріг
Відповідно до призначення і використання міських вулиць і доріг їх інженерний благоустрій і обладнання включає такі основні елементи:
одна чи кілька проїзних частин;
тротуари, пішохідні і велодоріжки;
смуги зелених насаджень між проїзною частиною і тротуаром або між тротуаром і забудовою;
центральні розділові смуги;
трамвайне полотно;
зелені острівці для організації руху;
опори вуличного освітлення;
водовідвідні пристрої і споруди (лотки, кювети);
підземні комунікації різного призначення;
транспортне обладнання і споруди з організації і безпеки руху транспорту і пішоходів (тунелі, мости, шляхопроводи, підземні і надземні пішохідні переходи) тощо.
Межами міських вулиць і доріг є «червоні лінії», які визначають умовні межі між вулицями і дорогами з усіма їх елементами від території прилеглих мікрорайонів, кварталів та іншої території міської забудови.
Основні вимоги до міських вулиць і доріг
Основні загальні вимоги до міських вулиць і доріг полягають в забезпеченні ними пропуску розрахункової кількості транспортних одиниць із заданою швидкістю при забезпеченні найбільш безпечного руху транспорту і пішоходів. Для задоволення цієї вимоги встановлюються габарити і взаємне розташування елементів вулиці, перш за все проїзних частин і тротуарів, а також інженерне і транспортне обладнання вулиці.
Також високі вимоги ставляться до міських вулиць і доріг в забезпеченні ними санітарно-гігієнічних умов роботи, життя і відпочинку населення. Ці вимоги полягають в забезпеченні провітрюваності міської території, що досягається раціональним розплануванням мережі вулиць; якомога більшому зниженні транспортного шуму, що досягається завдяки вуличним зеленим насадженнями; зменшенні або повному виключенні вібрації будівель від руху транспорту шляхом віддалення проїзних частин від будівель і встановлення відповідних габаритів вулиці в залежності від видів транспорту, ґрунтових умов тощо.
В забезпеченні санітарно-гігієнічних умов суттєве значення має прибирання вулиць, висока якість якого досягається лише на вдосконалених дорожніх покриттях.
Основними елементами міських вулиць і доріг є їх проїзні частини. Вони призначені для руху транспорту; їх поверхня укріплена дорожнім одягом. Вісь проїзної частини, як правило, співпадає з віссю вулиці. В сучасних умовах підземного водовідводу проїзні частини обмежуються бортовими каменями, утворюючи лотки для стоку води.
Проїзні частини поділяють на смуги. На магістральних вулицях з інтенсивним рухом доцільно виділяти смуги для руху легкових автомобілів, вантажних і громадського транспорту. При наявності зупинок громадського транспорту крайня з боку тротуару смуга відводиться для під’їзду громадського транспорту, а також для стоянки автомобілів вздовж вулиці.
Ширину проїзної частини розраховують за кількістю смуг руху, що визначається згідно з його інтенсивністю і пропускною спроможністю однієї смуги.
Смуга руху являє собою смугу проїзної частини, яку займає один ряд автомобілів, що слідують один за одним. Ширина смуги визначається габаритами автомобіля і відстанню між автомобілями, що рухаються сусідніми смугами, з забезпеченням безпеки руху.
При визначенні ширини проїзної частини вулиць і доріг основою розрахунку є кількість смуг руху і прийнята ширина кожної смуги.
Найменшу кількість смуг руху в обох напрямках приймають згідно з ДБН 360-92** для проїзних частин магістральних доріг і магістральних вулиць – 4 смуги (з врахуванням резерву на перспективу – 6 смуг) і для житлових вулиць – 2 смуги.
Ширину однієї смуги проїзної частини приймають згідно з ДБН 360-92**: для магістральних вулиць і доріг – 3,75 м, для вулиць і доріг місцевого значення, у т.ч. житлових вулиць – 3,0–3,5 м.
Пропускна спроможність смуги вимірюється кількістю автомобілів, що проходять за годину через певний переріз смуги в одному напрямку.
Пропускна спроможність смуги руху залежить від багатьох змінних величин – швидкості руху, стану дорожнього покриття, що характеризується величиною коефіцієнта зчеплення; характеру транспортного потоку, інтенсивності руху, видимості, освітленості, технічного стану автомобілів, щільності розміщення пішохідних переходів тощо.
По обидва боки вулиці звичайно розміщують тротуари. Вони містять частину, призначену безпосередньо для руху пішоходів (ходова частина) і додаткову для встановлення елементів обладнання вулиць – опор вуличного освітлення, контактної мережі електротранспорту, а також резервну смугу під можливе розширення проїзної частини чи тротуарів і тимчасово використовувану під озеленення.
Поверхня тротуарів повинна бути покритою твердим одягом, що відповідає вимогам пішохідного руху, – вона повинна бути рівною, але не слизькою, достатньо міцною, не утворювати пилу і добре очищуватись.
Ширину тротуарів приймають згідно з ДБН В.2.3-5-2001 кратною ширині однієї смуги пішохідного руху – 0,75 м і вона повинна відповідати інтенсивності пішохідного руху, категорії вулиці і характеру забудови.
При визначенні ширини тротуарів слід враховувати не тільки величину інтенсивності пішохідного руху, а також озеленення, розміщення зупинок пасажирського транспорту, підходи до вітрин магазинів.
Беззаперечним елементом міських вулиць є також зелені насадження. На вулицях смуги зелених насаджень використовують для встановлення опор контактних мереж міського електротранспорту і світильників зовнішнього освітлення.
Не менш важливе значення зелених насаджень у захисті пішоходів, і мешканців будинків від вихлопних газів автомобілів, від пилу і шуму, створюваних міським транспортом.
Особливе значення мають зелені насадження, що використовуються як розділові смуги між проїзними частинами, тротуарами, трамвайним полотном та іншими елементами вулиці, а також для організації руху транспорту і пішоходів.
Ширину смуг зелених насаджень приймають згідно з ДБН В.2.3-5-2001 в залежності від призначення і виду насаджень.
Смуги зелених насаджень часто використовують для прокладання підземних мереж. Не допускається прокладання будь-яких мереж безпосередньо під деревами. Відстані від дерев до трубопроводів слід приймати за ДБН В.2.3-5-2001.
Основними елементами проекту міської вулиці (дороги) є план, поздовжній профіль, поперечні профілі і конструкції дорожніх одягів.
Проектування плану вулиці здійснюється згідно з архітектурно-планувальним завданням, що визначає принципи розпланування і композиції елементів вулиці чи дороги. Воно полягає в точному встановленні взаємного розташування всіх елементів вулиці: проїзної частини, тротуарів, зелених насаджень, а за необхідності – трамвайного полотна, велодоріжок, розділових смуг, перехресть, в’їздів і виїздів на прилеглі території тощо.
Поздовжнім профілем вулиці і дороги називають умовне зображення розрізу вулиці вертикальною площиною, що проходить через вісь проїзної частини по лотку чи по крайній рейці при наявності колій трамвая посередині проїзної частини.
Поперечним профілем називається графічне зображення поперечного перерізу вулиці в межах червоних ліній вертикальною площиною, перпендикулярною до осі вулиці чи дороги.
Взаємне розташування і розміри (ширина) елементів вулиці залежать від призначення і категорії вулиці, характеру і поверховості забудови, інтенсивності транспортного і пішохідного руху, способів відведення поверхневого стоку, розміщення підземних мереж і наземних споруд, кліматичних умов і розмірів міста.