Розділ Дорожнє господарство
Дорожнє господарство – частина галузі матеріального виробництва, покликана спільно з автомобілями найбільш повно задовольняти потреби народного господарства і населення в перевезеннях між основними пасажироутворюючими пунктами у містах. Включає мережу вулиць і доріг загального користування з усіма спорудами, необхідними для її нормальної експлуатації, а також підприємства і організації з ремонту і утримання вулиць і доріг.
Відповідно до ДБН В.2.3-5-2001 (додаток Б. Основні терміни та визначення)
Вулиця населеного пункту – це смуга міської або сільської території, обмежена геодезично фіксованими границями – червоними лініями, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами – складовими елементами вулиці.
Дорога населеного пункту – ділянка вуличної мережі з рухом переважно транзитного або вантажного автомобільного транспорту, яка проходить у межах перспективної забудови населеного пункту або промислових і комунально-складських зон.
Міські вулиці, дороги і площі є одним з найважливіших елементів розпланування, забудови і благоустрою сучасного міста. В сукупності вони утворюють вулично-дорожню мережу, яка являє собою систему шляхів сполучення – транспортних артерій, призначених для транспортних і пішохідних зв’язків всередині міста, між його центром і районами, з промисловими підприємствами, вокзалами, стадіонами та іншими об’єктами громадського загальноміського і районного значення.
Основні функції вулично-дорожньої мережі:
транспортний і пішохідний зв'язок між житловими районами, мікрорайонами та іншими територіями міста, а також зв'язок з дорогами приміської зони, включаючи зони відпочинку і зв'язок з державними міжміськими автомобільними дорогами;
міські вулиці використовуються для розміщення під ними комунікацій – підземних мереж трубопроводів, каналів і кабельних ліній;
вулиці служать для збирання і відведення поверхневих (атмосферних) вод за допомогою відкритої водовідвідної мережі лотків, кюветів, чи закритої (підземної) водостічної мережі – труб-колекторів.
вулиці служать місцем розміщення зелених насаджень, а також відіграють роль каналів свіжого повітря.
Основні схеми вулично-дорожньої мережі.
Вулично-дорожня мережа міста є основою його планувальної структури.
Існують такі основні схеми планування вулично-дорожньої мережі міст: радіальна, радіально-кільцева, прямокутна, прямокутно-діагональна, трикутна, довільна.
Радіальна схема характерна для старих міст, що розвивалися навкруги вузла доріг. Вона забезпечує зручний зв'язок периферійних районів з центром міста, проте недоліком є відсутність найкоротших зв'язків периферійних районів між собою та перевантаження центру міста. Зустрічається в малих містах.
Радіально-кільцева схема характерна для великих старих міст. Радіальні магістралі були прокладені трасами позаміських трактів, а кільцеві – трасами колишніх оборонних мурів і валів. Перевагою даної схеми є зручні найкоротші зв’язки як периферійних районів з центром міста, так і периферійних районів між собою. Недоліком є завантаженість центру міста. Прикладом такої схеми є Москва та правобережна частина Києва.
Прямокутна схема характерна для порівняно молодих міст, що розвивалися за попередньо складеними планами. Перевагами даної схеми є відсутність єдиного центрального транспортного вузла, порівняно рівномірне транспортне навантаження на магістралі, можливість влаштування однобічного руху завдяки наявності дублюючих магістралей. Недоліком є відсутність найкоротших прямолінійних зв’язків у діагональних напрямках. (Приклади таких схем – старий Поділ у Києві, центр Одеси, Миколаїв, Ізмаїл, центр Санки-Петербурга, Нью-Йорк та ін.).
Прямокутно-діагональна схема – є подальшим розвитком прямокутної і зберігає всі її переваги. Основним недоліком такої схеми є наявність складних перехресть, у яких необхідне розведення магістралей на різні рівні (наприклад, Детройт, Вашингтон).
Трикутна схема не отримала значного поширення, оскільки у пунктах перетинів магістралей утворюються гострі кути, незручні для забудови і організації маршрутів міського пасажирського транспорту (зустрічається в окремих районах Лондона і Парижа).
Довільна схема характерна для східних і середньовічних європейських міст, а також курортних міст з пересіченим рельєфом місцевості. Вузькі криві вулиці хоч і не відповідають сучасним вимогам, але добре пов’язуються з рельєфом і є економічними при будівництві.