Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ВИМОГИ

ДО НАПИСАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМ РІВНЕМ “СПЕЦІАЛІСТ”

Для студентів спеціальності

7.01010401 «Професійна освіта (за профілем)»

Кривий Ріг

2012 р.

Укладачі: Л.Л.Сушенцева, кандидат педагогічних наук, доцент;

Т.С. Сулима, ст. викладач

Відповідальна за випуск: Л.Л.Сушенцева, кандидат педагогічних наук, доцент

Рецензенти: Г.Ю. Січкар, канд. пед. наук, доцент,

О.В. Тарасова, канд. психол. наук, доцент

У “Методичних рекомендаціях та вимогах до написання і оформлення дипломної роботи за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” розкрито вимоги до змісту та оформлення дипломної роботи зі спеціальності 7.01010401 “Професійна освіта (за профілем)”.

Методичні рекомендації призначені для студентів та керівників дипломних робіт.

Розглянуто на засіданні кафедри інженерної педагогіки та мовної підготовки. Протокол № _ від ___________ 2012 р.

Схвалено вченою радою факультету інформаційних технологій КНУ. Протокол №_ від _________ 2012 р.

ВСТУП

Спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень повної вищої освіти особи, яка на основі кваліфікаційного рівня “бакалавр” за напрямом підготовки 6.010104 “Професійна освіта (за профілем)”, з узагальненим об’єктом діяльності “Процес професійного навчання людини” здобула повну вищу освіту, спеціальні знання та вміння, достатні для виконання завдань та обов”язків (робіт) певного рівня професійної діяльності

Підготовка студента зі спеціальності “Професійна освіта (за профілем)” галузі знань 0101 “Педагогічна освіта” здійснюється за навчальними планами і програмами, які забезпечують сучасний рівень його дипломної готовності. Вони спрямовані на формування особистості, яка здатна творчо, на професійному рівні вирішувати освітні та виховні завдання в умовах формування і розвитку української державності та національної системи освіти.

Серед виробничих функцій фахівця педагогічної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” однією з провідних є організаційно-виробнича функція: організація управління діяльністю суб’єктів навчального процесу; організація умов для розвитку творчої діяльності колективів педагогів та учнів; вивчення питань охорони праці й уміння застосовувати отримані знання у виробничих умовах; організація робіт в окремих ланках виробництва і на робочих місцях.

Поміж типових задач діяльності інженера-педагога передбачено технологічну виробничу функцію (обрання та реалізація технології управління навчальною та професійно-педагогічною діяльністю; використання різних методів спілкування при управлінні соціальними системами та їх функціонуванні) та дослідницьку виробничу функцію (прогнозування, аналіз результатів управління та його корекція).

Очевидно, що для того, щоб кваліфіковано здійснювати управління пізнавальною діяльністю учнів, інженер-педагог повинен мати глибокі знання з педагогіки, психології та методики професійного навчання.

Задля вироблення у спеціалістів дослідницьких, інженерно-педагогічних умінь, а також з метою узагальнення, систематизації, поглиблення знань із спеціальних, психолого-педагогічних дисциплін та з методики професійного навчання, навчальним планом передбачено підготовку, написання та захист кожним випускником за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» дипломної роботи, пов’язаної з удосконаленням методик викладання технічних дисциплін та виробничого навчання.

Дипломна робота являє собою самостійне педагогічне дослідження і є органічною складовою навчального процесу, засобом перевірки всебічної готовності спеціаліста до самостійного наукового пошуку та інженерно-педагогічної діяльності.

Виконується робота під керівництвом досвідченого викладача, який має науковий ступінь, що вказує на його певний власний досвід науково-педагогічної роботи.

За змістом і формою дипломна робота дає підстави для судження про рівень сформованості знань, про загальні закономірності навчально-виховного процесу, про стан, проблеми, досягнення професійної педагогіки, методики викладання технічних дисциплін та виробничого навчання.

Дипломна робота виконана на основі ґрунтовного теоретичного та експериментального дослідження, може слугувати основою для магістерської роботи.

Розроблені методичні рекомендації щодо підготовки, оформлення та захисту дипломних робіт мають стати в нагоді студентам, що навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст”: допомогти з’ясувати структуру роботи, вимоги до змісту кожної її структурної складової, особливості організації теоретичного пошуку та експериментально-дослідницької діяльності, правила її оформлення та захисту.

Дипломна робота та її захист має засвідчити науковість і актуальність теми; фундаментальність підготовки спеціаліста, знання ним освітянських документів, наукових джерел; володіння науковою термінологією, методикою викладання технічних дисциплін та виробничого навчання; якість володіння державною мовою; культуру усного мовлення; уміння застосовувати здобуті знання у професійній діяльності; культуру оформлення дипломної роботи та захисту її основних результатів.

Дипломна робота має такі структурні компоненти.

СТРУКТУРА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

-Тема дослідження;

-ВСТУП;

-РОЗДІЛ І - теоретичний (педагогічний);

-Висновки до першого розділу;

-РОЗДІЛ ІІ - технологічний;

-Висновки до другого розділу;

-РОЗДІЛ ІІІ – експериментальний;

-Висновки до третього розділу;

-РОЗДІЛ IV – охорона праці в галузі та цивільна оборона;

- Висновки до четвертого розділу;

- РОЗДІЛ V – екологія;

- Висновки до п’ятого розділу;

- ВИСНОВКИ;

- ДОДАТКИ;

- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

.

Кожна з цих складових виконує конкретну функцію, а всі разом вони дають системне уявлення про визначену в темі дослідження і розкриту в його змісті проблему. Послідовність викладу теми повинна відповідати плану роботи.

У виборі теми студент зазвичай послуговується переліком тем, запропонованих кафедрою, або ж обирає власну тему.

Кожен обирає ту тему, яка відповідає його науковим інтересам чи набутому практичному досвіду.

Тема дослідження має бути достатньо інформативною. Ще при її визначенні спеціалісту-дипломнику необхідно врахувати, що в ній має бути відображений об’єкт і предмет дослідження: об’єкт – загальна сфера наукового пошуку і предмет – конкретний ракурс дослідження об’єкта. Наприклад: „Формування професійних умінь та навичок учнів ПТНЗ при вивченні курсу „Основи інформатики”; „Методика використання контролюючих комп’ютерних програм при вивченні курсу „Основи інформатики” у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації (на матеріалі вивчення розділу «Текстовий процесор MS Word»); „Індивідуальний підхід до учнів професійно-технічних навчальних закладів при вивченні курсу „Основи інформатики” тощо.

Тема роботи повинна бути актуальною. Вона має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням професійного навчання. При обгрунтуванні актуальності теми слід зазначати, чому саме важливо і своєчасно дослідити її для з”ясування ще не розв”язаних питань і подальшого розвитку професійної педагогіки чи методики викладання.

Треба показати соціальні потреби суспільства і водночас неготовність педагогіки чи методики їх задовольнити вже відомими засобами. Обґрунтувати нагальні практичні запити, довести недостатню ступінь розв’язання обраної ним теми, передбачити той результат навчання чи виховання, який може дати його дослідження.

Попередній аналіз основних науково-методичних джерел стосовно теми дослідження має засвідчити, що обрана проблема чи певний її аспект вирішення ще не висвітлений. Завершуючи обґрунтування актуальності, студент має чітко уяснити і переконливо довести: що важливо дослідити, що не досліджено і що саме він пропонує для вирішення поставленої проблеми. Обґрунтування актуальності теми здійснюється у вступі.

ВСТУП – розкриває сутність і стан наукової проблеми, її значущість, далі подається загальна характеристика дипломної роботи в рекомендованій нижче послідовності:

• обґрунтування актуальності теми;

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• мета (ціль, яку ставить перед собою дослідник);

• гіпотеза (наукове передбачення результатів дослідження);

• завдання (конкретизована мета);

• теоретичне значення дослідження;

• практичне значення дослідження;

• методи наукового дослідження;

• організація і база проведення дослідно-експериментальної роботи.

Вступ повинен бути компактним, не переобтяжений теоретичними викладками. Орієнтований обсяг вступу 3-4 сторінки друкованого тексту.

Важливо правильно визначити об’єкт і предмет дослідження. Ці поняття існують в єдності і водночас повинні чітко розрізнятися.

Об’єкт відображає ту об’єктивну сферу, яка цікавить дослідника.

Предмет – це те, стосовно чого дослідник передбачає одержати нове педагогічне знання.

Об’єктом педагогічного дослідження є, звичайно, процес навчання чи виховання. Визначаючи об’єкт, шукайте відповідь на запитання: що розглядається?

Предмет же вказує на певний аспект розгляду, спосіб вивчення об’єкта дослідження, нові відношення, властивості, функції об’єкта.

Об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом те, що в цьому об’єкті дістало наукове пояснення. В об’єкті, яким є організація навчально-виховного процесу, може бути виділено предмет: індивідуальний підхід до учнів на заняттях.

Предметом дослідження можуть бути також: зміст, форми, методи організації педагогічного процесу, різні педагогічні відносини, діяльність і навчання учнів, студентів, особистісні якості, мотиви, поведінка тощо.

Наприклад, у дослідженні на тему „Активізація пізнавальної діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів на заняттях виробничого навчання при підготовці операторів комп”ютерного набору”, об’єктом дослідження є активізація пізнавальної діяльності учнів в навчально-виробничому процесі професійно-технічних навчальних закладів. Предмет дослідження – дидактичні умови активізації пізнавальної діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів на заняттях виробничого навчання при підготовці операторів комп”ютерного набору.

Предмет конкретизується в меті і завданнях дослідження.

Мету треба чітко відрізняти від завдань. Формулювання мети передбачає з’ясування певного результату, яким його бажає отримати дослідник.

Завдання дослідження, як правило, включають такі складові:

1. Вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури і на цій основі з”ясування теоретичних питань з досліджуваної проблеми (наприклад, виявлення сутності дидактичного явища, яке передбачається вивчати, вдосконалення його визначення та узагальнення чи розробка ознак).

2. Поглиблене вивчення практичного вирішення даної проблеми: виявлення її типового стану (досягнень і недоліків), основних здобутків передового практичного досвіду;

3. Обґрунтування та розробку системи заходів, виявлення та обґрунтування необхідних умов, методів, методики для вирішення поставленої мети;

4. Технологію розробки чи виконання певних завдань технічного змісту, передбачення заходів по безпеці життєдіяльності, техніці безпеки;

5. Розробку методичних рекомендацій для успішної реалізації системи заходів, необхідних умов, методів, методик для вирішення поставленої мети;

6. Експериментальну перевірку пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності.

Усі завдання дослідження повинні відповідати змісту дипломної роботи і формулюватися в наказовій формі.

Для розв’язку завдань важливо адекватно сформулювати гіпотезу дослідження. Вона має містити елементи новизни, оскільки є теоретичним підґрунтям подальшого експерименту. Гіпотеза – це наукове передбачення положень, які, як сподівається дослідник, будуть установлені в дослідженні й потребують доведень і захисту. Вона передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці, наприклад, який засіб вирішення педагогічного завдання є ефективним, які умови є провідними чи вирішальними, які коригуючими. Гіпотеза передбачає оптимальний варіант вирішення завдання з кількох можливих. Гіпотезу слід формулювати так, щоб її можна було експериментально перевірити.

Гіпотезу можна сформулювати попередньо вивчивши досліджувані педагогічні явища. Хід думки при цьому оформлюється у вигляді своєрідного умовиводу. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези.

Прикладом з розглянутої вище теми дослідження є гіпотеза: успішна активізація пізнавальної діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів при підготовці операторів комп’ютерного набору буде здійснюватись за таких умов:

• конкретизації змісту даної діяльності;

• відбору професійно-мотивованого для операторів комп’ютерного набору змісту виробничого навчання;

• застосування системи навчальних і творчих завдань, інтерактивних методів і прийомів, активних форм організації практичної діяльності учнів на заняттях з виробничого навчання;

• диференційованого підходу до учнів щодо їх готовності та заохочення до вибору завдань із різним ступенем складності.

Методи дослідження слід добирати відповідно предмету, меті та завданням дослідження, оскільки саме методи допомагають їх вирішити. Метод – це шлях чи спосіб досягнення мети дослідження, який використовується на різних етапах дослідження (теоретичному, експериментальному). Чистота дослідження й вірогідність його результатів залежить від правильного добору й використання методів дослідження. Звичайно, результати дипломної роботи спеціаліста мають розвивати вже відомі теорії, дещо доповнювати їх новими фактами.

Для перевірки гіпотези та вирішення поставлених завдань використовують такі методи дослідження:

• теоретичні: аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури, вивчення педагогічної документації (програм професійно-технічних навчальних закладів, технікумів, коледжів); аналіз поняттєво-термінологічної системи; побудова аналогій; моделювання; порівняння результатів дослідження та ін.

• емпіричні: спостереження (пряме, опосередковане, відкрите, закрите); бесіди, анкетування, інтерв’ю, тестування, педагогічний експеримент (константувальний та формувальний), методи математичної обробки зібраних даних.

Отже, при опрацюванні методики дослідження для вирішення поставлених завдань важливо передбачити таку сукупність методів вивчення і подальшого перетворення предмета всередині об’єкта дослідження, яка забезпечить формулювання адекватних висновків, що поповнять педагогічні знання.

Організація педагогічного експерименту. Вказується база проведення дослідної роботи: назва, номер, місце знаходження професійного навчального закладу. Визначається контингент учнів експериментальних і контрольних груп, які мають бути рівноцінними.

Необхідно стисло вказати, які принципово важливі зміни передбачається внести у педагогічний процес у відповідності із завданнями і гіпотезою дослідження. Необхідно коротко пояснити організацію дослідження.

За час виконання дипломної роботи спеціалістові треба встигнути провести невеликий за обсягом і кількісною вибіркою педагогічний експеримент, який дає можливість перевірити або скоригувати гіпотезу й вирішити поставлені завдання, вдосконалити методику формувального експерименту та підготовлені для його проведення практичні розробки.

У РОЗДІЛІ І (теоретичному) розглядаються основні теоретичні засади піднятої проблеми. Він може складатися з 2-3 параграфів.

Перший з них має містити аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з теми дослідження. В даному параграфі викладаються наукові результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти, які інтерпретуються авторами в аспекті теми дипломної роботи у порівнянні з постановкою власного дослідження.

Спочатку наводяться тези із законодавчих документів про освіту, потім філософські, історико-педагогічні джерела, погляди класиків педагогіки на проблему, що розглядається (у хронологічній послідовності). Потім роботи зарубіжних та вітчизняних науковців, що займалися піднятою проблемою, або ж вивчали її певні аспекти. Автору необхідно відобразити своє ставлення до їх думок, відповідно обґрунтовуючи свою точку зору на проблему. Для того, щоб аналіз був глибоким, повним і враховував сучасні тенденції в розвитку теорії і практики професійного навчання, доцільно здійснити огляд періодичної фахової преси (не менш ніж за останні 5 років) за темою дослідження. Цей параграф необхідно закінчити висновками про рівень дослідженості обраної для дипломної роботи теми, визначити, що важливо ще в ній дослідити, в якому напрямку передбачається здійснювати власне дослідження.

У другому параграфі теоретичного розділу обов’язково має бути розкрита психолого-педагогічна основа досліджуваної проблеми. Для цього слід розкрити зміст основних психолого-педагогічних понять, форм, методів, засобів професійного навчання. За потребою обґрунтувати психолого-педагогічну основу їх комплексної дії. В кінці параграфу необхідні висновки щодо доцільності використання розглянутих форм, методів, засобів навчання тощо.

У третьому параграфі теоретичного розділу мають бути розкриті практичні аспекти досліджуваної проблеми. Для цього слід проаналізувати альтернативні програмні вимоги стосовно теми у альтернативних програмах, огляд педагогічного досвіду окремих педагогів, майстрів виробничого навчання або аналіз стану питання з досліджуваної проблеми. Висновки з цього параграфу мають констатувати ті окремі чи типові здобутки практиків, що можуть бути узагальнені, які доцільно включити до методичних рекомендацій і перевірити експериментально.

Зміст параграфів теоретичної частини має не лише констатувати певні положення, але й висвітлювати позицію автора стосовно питань, що розглядаються.

РОЗДІЛ ІІ – технологічний. В ньому повинен бути розкритий інженерний аспект досліджуваної проблеми. Наприклад, при виконанні дипломної роботи із спеціальності «Професійна освіта. Комп’ютерні технології» рекомендується розкрити технологію роботи з комп’ютером; технологію розробки комп’ютерних навчальних, контролюючих програм тощо.

У цьому розділі можуть бути наведені креслення, схеми, графіки, що розкривають зміст роботи на комп’ютері (детально описані всі трудові дії та операції).

РОЗДІЛ ІІІ – експериментальний – є основною частиною самостійної роботи студента. У ньому детально описується зміст, форми та методи професійного навчання і виховання, які розроблені й використані в процесі експериментального дослідження, тобто розкривається методика наукового пошуку.

Термін „методика” означає сукупність змісту, принципів, форм, методів, прийомів, засобів, пов’язаних у систему логікою процесу навчання для досягнення потрібного результату. Методика включає стратегію отримання нового педагогічного знання, її окремих етапів і в цілому витікає з програми й завдань дослідження.

Розробка методики орієнтована на вивчення педагогічного явища через перевірку й накопичення фактів їх висвітлення і пояснення.

Експериментальна робота повинна включати: константувальний та формувальний етапи педагогічного експерименту.

Константувальний етап педагогічного експерименту має на меті констатувати наявний стан функціонування предмету дослідження, тобто виявити і зафіксувати певними науковими способами відповідний рівень наявності (чи відсутності), рівень ставлення до навчання; моральних уявлень, знань, умінь та навичок, які будуть формуватись у суб’єктів дослідження в подальшій експериментальній роботі. Він проводиться в природних умовах педагогічного процесу професійного навчального закладу – в процесі навчання, організованого студентом-практикантом.

На основі зібраних в константувальному експерименті даних конкретизуються завдання дослідження, визначаються критерії і розробляються показники сформованості вказаної категорії в учня.

Для одержання об’єктивних даних у ході константувального експерименту необхідно використати не один , а декілька методів дослідження у взаємозв’язку. Застосовувані методи мають допомогти з’ясувати предмет дослідження відповідно до визначених критеріїв і показників. Наприклад, метод спостереження обрано основним для збору фактів. Його можуть доповнити бесіди, анкетування, аналіз документації тощо. Таким чином можна врахувати ті негативні фактори, що спричинюють недостатньо ефективне функціонування предмета дослідження. Надалі вони повинні бути враховані при проведенні формувального експерименту.

Формувальний етап експерименту є ядром педагогічного дослідження. Він організовується на основі висновків із попереднього вивчення стану проблеми та аналізу результатів константувального експерименту. У процесі формувального експерименту дослідником вирішуються поставлені завдання. Саме їх розв”язок є метою і наслідком дослідження. На цьому етапі перевіряється цінність розробленої дипломником методики, її окремих компонентів – прийомів та методів навчання і виховання учнів. Результати, отримані під час розв’язання завдань, є матеріалом для формулювання проміжних і остаточних висновків.

Формувальний експеримент будується на основі наукового передбачення гіпотези. Перевірка гіпотези відбувається за рахунок введення в навчально-виробничий процес нових умов і методик та вивчення їх впливу на підвищення ефективності професійного навчання і виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів та студентів технікумів і коледжів.

РОЗДІЛ IV – охорона праці в галузі та цивільна оборона. У даному розділі розкриваються проблеми охорони праці в організації навчально-виробничого процесу. Варто звернути увагу на аналіз та розкриття змісту окремих нормативних документів. Конкретні завдання до даного розділу студенту видає викладач кафедри РАОП (консультант). Він здійснює перевірку цього розділу та ставить відповідну відмітку у бланку завдання на дипломну роботу.

РОЗДІЛ V – екологія. Даний розділ консультує викладач кафедри екології. Як і в попередньому розділі він видає завдання, консультує, перевіряє і підписом зазначає позитивну оцінку за виконану роботу.

ВИСНОВКИ до дипломної роботи на освітньо-кваліфікаційний рівень „спеціаліста” є її логічним завершенням. Висновки даються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Необхідна узгодженість висновків із завданням дослідження. Перш ніж переходити до написання висновків, доцільно ще раз перечитати завдання, які ставились дослідником на початку роботи, а потім згідно із ними послідовно розкривати досягнуті результати. Орієнтовний обсяг цієї частини дослідження 2-3 сторінки машинописного тексту.

Завершуючи висновками дослідження, слід конкретно вказати, яке саме нове педагогічне знання здобув дипломник.

Якщо в меті і завданнях автор сподівався з’ясувати певне питання, проблему, розробити необхідні критерії, вивчити ефективність умов, методики тощо, то у висновках має бути сказано, що ж нового вдалося встановити, в чому полягає суть пропонованих умов чи методики, а також у чому саме вбачається їх результативність.

До теоретичної новизни у висновках можна віднести підтвердження концептуальних положень, виявлені закономірності навчально-виробничого процесу, обгрунтований понятійний апарат, виявлені і обгрунтовані дидактичні умови тощо.

До практичної новизни відноситься розроблені дипломником методичні рекомендації, правило, пропозиція, педагогічний засіб тощо.

Висновки мають містити ті положення, які дипломник може винести на захист, а саме: сукупність одержаних теоретичних положень і практичних рекомендацій, розкритих за змістом, які можна використати в науковій і практичній діяльності.

ДОДАТКИ включають наступний матеріал: опис алгоритмів і програм, розроблених випускником; громіздкі таблиці та рисунки тощо.

Аркуш зі словом „ДОДАТКИ”, надрукованим посередині аркуша, розташовують перед списком використаних джерел. Кожен додаток починають із нової сторінки. Назви додатків: "Додаток А", "Додаток Б" та інш. за алфавітом, за винятком букв Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Напис "Додаток..." пишеться з першої великої букви (інші букви - маленькі), і вирівнюється по центру сторінки. Нижче по центру розташовують назву додатку.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис. Д.2 - другий рисунок додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А. Великі таблиці розміщують таким чином, щоб їх можна було читати без повороту роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ розміщується в алфавітному порядку. Розкриваючи матеріали бібліографічного опису літератури, слід пам’ятати, що до них мають бути включені:

1. Державні документи і матеріали:

2. Документи і матеріали Міністерства освіти і науки України.

3. Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані (документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).

4. Спеціальна наукова література.

5. Використані періодичні видання.

6. Використані бібліографічні довідники.

Всі джерела розташовуються в алфавітному порядку.

Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.

Для дипломної роботи достатнім вважається список літератури, що нараховує 50-60 джерел.

Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов’язково робити бібліографічні посилання на джерела за встановленими вимогами. Приклад складання списку використаних джерел подано в додатку Б.