1.4.3. Покращення орієнтування учасників руху

Метод організації руху покращенням орієнтування учасників руху дозволяє покращити умови і ефективність руху за рахунок головним чином підвищення своєчасності і точності прийняття рішень по управлінню транспортними засобами. Метод включає заходи по орієнтуванню водіїв:

щодо доцільності та особливостей маршрутів руху;

щодо напрямків руху;

щодо можливих змін умов руху;

щодо особливостей руху в складних умовах;

у випадках несприятливих метеорологічних умов. Орієнтування водіїв щодо доцільності та особливостей маршрутів

руху здійснюють переважно за допомогою спеціальних маршрутних схем, лінійних інформаційних покажчиків маршрутів та покажчиків номерів маршрутів.

Спеціальні маршрутні схеми-табло індивідуального проектування розміщують на головних ділянках маршрутів на виїздах з великих населених пунктів (для орієнтування про міжміські маршрути) та на в'їздах в них (орієнтування про внутрішньоміські маршрути). На схемах, як правило, наводять схеми маршрутів з найважливішими населеними пунктами і відстанями між ними та титульні номери маршрутів, іноді -необхідну додаткову інформацію (дислокацію готелів та мотелів, автозаправних станцій та ін.). Лінійні інформаційні покажчики маршрутів встановлюють на перегонах маршруту; вони несуть інформацію про декілька найближчих населених пунктів по ходу маршруту та про відстань до них від місця встановлення покажчика. Покажчики титульних номерів маршрутів розміщують по ходу маршруту через 10 - ЗО км та в місцях схрещення чи примикання різних маршрутів.

Орієнтування водіїв щодо напрямків руху здійснюють за допомогою групи інформаційно-вказівних знаків покажчиків напрямків індивідуального проектування, а також за допомогою горизонтальної розмітки. Знаки і покажчики напрямів встановлюють для орієнтування водіїв щодо напрямків руху до населених пунктів, через які не проходить даний маршрут, найчастіше на схрещеннях і примиканнях доріг. За допомогою горизонтальної розмітки орієнтують водіїв про місця початку створення та про шлях руху підпотоків на схрещеннях доріг, біля розв'язок, станцій і пунктів обслуговання та заправлення транспорту, об'єктів сервісу та ін.

Орієнтування учасників руху щодо можливих змін умов руху та несприятливих метеорологічних умов здійснюють за допомогою спеціальних сигнальних пристроїв, світлових табло зі змінною інформацією та керованих багатопозиційних дорожніх знаків. їх встановлюють на головних ділянках маршрутів та на початку ділянок доріг, про стан яких вони інформують (мова іде про ступінь проїжджуваності дороги у зв'язку з метеорологічними умовами та інші відомості про функціонування дороги). На протязі маршруту таке орієнтування здійснюють за допомогою встановлення напрямних стовпчиків з світлоповертальними катофотами, а на туманонебезпечних і снігозаносимих ділянках та ділянках з сильними снігопадами і ливневими дощами - додатково попереджуючих і забороняючих знаків та тимчасових (на період дії негативних факторів) напрямних віх, які обмежують земляне полотно дороги. В особливо небезпечних місцях (криві малого радіусу, звуження габаритів, місця виконання дорожніх робіт та ін.), крім необхідних дорожніх знаків, можуть виставлятись сигнальні вогні.

До складних щодо організації руху ділянок відносять пересічення і примикання доріг, населені пункти, дороги в гірській місцевості. Головне завдання на таких ділянках - розділити потоки за напрямками, швидкостями і типами транспортних засобів. Це завдання вирішують за допомогою розмітки, стандартних та індивідуальних дорожніх знаків, напрямних острівців та острівців безпеки, додаткових смуг руху, напрямних пристроїв для регулювання руху пішоходів та ін.

Всі засоби, використовувані для покращення орієнтування учасників дорожнього руху, повинні застосовуватись згідно з вимогами відповідних ДСТУ, ТУ, Правил дорожнього руху і Технічних Правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України.