Висновок

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити певні висновки та узагальнення.

Державне регулювання економіки – це система знань про сутність, закономірності діїта правила застосування типових методів та засобів впливу держави на перебіг соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики.

Ринкове саморегулювання – це процес формування пропорцій економічного розвитку ринковими методами. Одним із основних методів ринкового саморегулювання є збалансування попиту та пропозиції на відповідні види продуктів та ресурсів і встановлення таким чином рівня ринкових цін на них. Вважають, що таке ринкове саморегулювання економіи оптимально встановлює пропорції економічного розвитку узгоджуючи структуру суспільних потреб і структуру суспільного продукту. Однією із основних функцій саморегулювання є розподіл ресурсів між сферами(галузями, підгалузями, комплексами галузей) неаціонльної економіки.

Регулювання економіки змішаного типу являє собою процес одночасного ринкового саморегулювання й державного регулювання. При цьому зв'язки та відносини між суб'єктами економіки є результатом: з одного боку, спонтанного формування норм, які певним чином структурують поведінку економічних агентів; з іншого боку, організуючої діяльності держави. Ринкове саморегулювання забезпечує автономність і самореалізацію економіки, а державне регулювання – її адаптацію до динаміки матеріальних і соціальних основ сучасного суспільства. Сумарна результативність дії саморегулювання й державного регулювання у випадку креативного способу діяльності людей більше їхб окремої результативності.

Співвідношення між державним регулюванням і ринком – це сугубо практичне питання методу регулювання, а ринковий механізм – лише один із його інструментів.

Оптимальним є поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляції. Для цього необхідно прийняти відповідні законодавчі акти щодо балансу державного регулювання і ринкової саморегуляції, «наростити» прийняті кодекси (у т.ч. Господарський кодекс України) новими нормами, які могли б підвищити ефективність правового забезпечення економіки.

Посилення кризових процесів у національній економіці вимагає:

• термінових і узгоджених між собою дій у сфері монетарної та фіскальної політики, спрямованих на розбудову стабільної фінансової системи і модернізації реального сектору економіки, а саме:

1. перехід до політики гнучкого валютного утворення,

2. селективна підтримка та зміцнення банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів економічного зростання,

3. посилення спроможності фінансового сектору до трансформації вільних коштів населення в інвестиційні ресурси,

4. ефективного використання обмежених бюджетних ресурсів, шляхом використання механізмів державного замовлення винятково на кількох пріоритетних напрямках економічного розвитку, зосереджуючи увагу на інфраструктурних проектах.