Список рекомендованої літератури

1. Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: [підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів] /Білуха М. Т. - К.: Вища школа, 1997.

2. Бурчин М. Н. Введение в современную точную методологию науки: структуры систем знаний /М. Н. Бурчин, В. И. Кузнецов. - М.: АО «Аспект-Пресс», 1994.

3. Кузин Ф. А. Магистерская диссертация / Ф. А. Кузин. - М., 1997.

4. Романчиков В. Основи наукових досліджень: [навч. посібник] / Романчиков В. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

5. Сидоренко В. К. Основи наукових досліджень / В. К. Сидоренко. - К.: РНКЦ «ДІНІТ», 2000.

6. Соловьева К. Н. Основы подготовки к научной деятельности и оформление ее результатов / Соловьева К. Н. - М: Академия, 2005.

7. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: [Підручник для студентів вищих навч. закладів] / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – К.: Знання, 2006.

8. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня (методичні поради): [3-є вид., випр. і доп.] /[автор-упоряд. Л. А. Пономаренко]. - К.: Толока , 2007.

Зразки тем наукових досліджень з визначенням актуальності теми, мети, завдань, об’єкту, предмету, гіпотези і.т.п. (що повинно бути у вступі)

Розглянувши зразки, Ви будете мати уявлення як формулюються мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза тощо, відповідно до конкретної теми і Вам буде легше формулювати в своїй курсовій роботі.

Це теми кандидатських наукових досліджень, але до змісту вступу курсових та дипломних робіт майже такіж самі вимоги (в кандидатських наукових дослідженнях ще вказується: зв'язок з навчальними планими та науковими темами; апробація результатів дослідження, публікації здобувача, оскільки в курсових та дипломних роботах ці аспекти не висвітлюються, то я їх не надавала, а надала тільки те, що необхідно в курс. та дипл. роб.).

Зверніть увагу! Не у всіх темах фігурує сформульована гіпотеза дослідження. Але останні вимоги ВАК до захисту наукових досліджень вказують на те, що обов’язково повинна бути сформульована гіпотеза дослідження, а потім експериментальним шляхом підтвердженна. Тому, коли ВИ будете виконувати курсову або дипломну роботу, обов’язково зясуйте у свого наукового керівника вимоги, щодо формулювання гіпотези. А взагалі на кожній кафедрі повинні бути методичні рекомендації (методичка) до написання курсової та дипломної роботи, де вказані всі вимоги.

ТЕМА: БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ РУХУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

Актуальність теми. Важливою умовою успішного функціонування сучасних організаційно-правових форм підприємницької діяльності є удосконалення теорії та методологічних принципів бухгалтерського обліку та контролю за формуванням та рухом статутного капіталу. Забезпечення повноти відображення операцій, пов’язаних з розмірами участі власників підприємства як у створенні статутних капіталів, так і в їх зміні під впливом причин (зміна власників, вилучення власних капіталів, реорганізація) можливе лише на основі використання науково обґрунтованих методик бухгалтерського обліку і контролю. Наукові дослідження у цій сфері повинні бути спрямовані на забезпечення стабільного фінансового стану суб’єктів господарювання, підвищення зацікавленості власників підприємств у справедливому розподілі доходів та прибутків, недопущення приховування виведених з обороту ресурсів та капіталізованих активів. Сучасна господарська практика показує, що вітчизняні підприємства приділяють недостатню увагу структурі власного капіталу. Станом на 30.09.10 р. структура власного капіталу підприємств України характеризується наявністю непокритих збитків (7,8 %), неоплаченого та вилученого капіталу (2,7 %)*, що, в свою чергу, знижує ефективність функціонування бізнесу.

Однією з якісних характеристик сучасного етапу економічних реформ є необхідність використання принципово нових підходів до управління механізмами формування та використання засобів, що акумулюються в рамках власного капіталу, до об’єктивного відображення всього комплексу можливих господарських операцій.

До вирішення складної та багатоаспектної проблеми бухгалтерського обліку капіталу та відображення відповідних показників у звітності звертались як зарубіжні вчені (Ф. Беста, М.Ф. Ван Бреда, Р.П. Коффі, Б. Нідлз, К. Маркс, Л. Пачолі, Ж. Рішар, Сісмонді, А. Сміт, Д. Чербоні, Ж. Фур’є, В.Ф. Фостер, Є.С. Хендриксен, І.Ф. Шер), так і відомі російські та українські економісти першої половини ХХ ст. (Н.С. Арінушкін, С.М. Барац, О.І. Бланк, Н.А. Блатов, Р.Я. Вейцман, А.М. Галаган, А.І. Гуляєв, Ф.Ю. Єзерський, Н.А. Кіпарісов, П.Ф. Степанов, М.Г. Чернишевський та ін.). Вагомий внесок у розвиток теорії обліку капіталу зробили такі вчені як В.Д. Новодворський, В.Ф. Палій, Л.В. Пашковська, В.Т. Слабінський, Я.В. Соколов, А.Н. Хорін, А.Д. Шеремет. Теоретико-методологічним та організаційно-методичним питанням обліку та контролю операцій зі статутним капіталом присвячені праці вітчизняних і зарубіжних вчених: А.Д. Бутка, Ф.Ф. Бутинця, М.Я. Дем’яненка, С.М. Деньги, С.Л. Коротаєва, О.І. Пилипенка, О.Ю. Редька, І.Й. Яремка, Л.М. Янчевої.

Дослідження окремих аспектів формування та руху статутного капіталу здійснено у докторських і кандидатських дисертаціях: Н.В. Ткачук (Росія, 1997 р.), О.О. Канцуров (Україна, 2000 р.), Ю.В. Мездріков (Росія, 2000 р.), С.Л. Коротаєв (Білорусь, 2001 р.), В.О. Негода (Росія, 2001 р.), В.Р. Захар’їн (Росія, 2002 р.),Е.А. Гуторова (Україна, 2004 р.), О.О. Разборська (Україна, 2004 р.), А.Г. Щербініна (Росія, 2004 р.), Н.А. Пономарьова (Україна, 2005 р.), К.Р. Абрамова (Росія, 2005 р.), О.В. Бондасов (Росія, 2006 р.), І.В. Капля (Україна, 2006 р.), І.Р. Поліщук (Україна, 2006 р.), Н.А. Байкалова (Росія, 2007 р.), М.С. Тяжкова (Росія, 2008 р.), С.Ю. Казанцева (Росія, 2008 р.), Ж.Л. Комкова (Росія, 2010 р.), О.І. Пилипенко (Україна, 2011 р.).

Проведені дослідження охопили широкий спектр питань, однак, невирішеними залишаються проблемні питання узгодження термінологічного апарату щодо співвідношення понять “статутний капітал” та “корпоративні права”, класифікації власного капіталу для цілей бухгалтерського обліку і контролю, удосконалення організаційно-методичних засад бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю руху статутного капіталу. Наявність таких питань зумовлює необхідність розробки науково обґрунтованих теоретичних пропозицій щодо їх вирішення для застосування в практичній діяльності вітчизняних підприємств, визначає актуальність теми, її мету, завдання, предмет та основні напрями дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-методичних засадбухгалтерського обліку і контролю руху статутного капіталу в господарських товариствах.

Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано такі завдання:

– проаналізувати еволюцію поглядів щодо економіко-правової та облікової сутності статутного капіталу, а також їх чинники;

– визначити можливість і доцільність практичного застосування існуючої класифікації власного капіталу з метою приведення її у відповідність до цілей бухгалтерського обліку;

– встановити співвідношення між поняттями “статутний капітал” та “корпоративні права” для уточнення функцій статутного капіталу;

– виявити вплив нормативного регулювання на формування статутного капіталу господарських товариств для побудови відповідної методики бухгалтерського обліку;

– визначити напрями організації бухгалтерського обліку та порядок формування облікової політики щодо руху статутного капіталу в господарських товариствах;

– проаналізувати існуючі методики синтетичного і аналітичного обліку складових власного капіталу, розробити пропозиції щодо їх удосконалення;

– дослідити можливості якісного покращання змісту внутрішньої звітності в частині відображення інформації про рух статутного капіталу;

– окреслити повноваження суб’єктів внутрішнього контролю руху статутного капіталу для формування організаційних засад його здійснення;

– розвинути методичні засади внутрішнього контролю руху статутного капіталу для забезпечення дотримання майнових та немайнових (організаційних) корпоративних прав учасників.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що організація системи бухгалтерського обліку та контролю руху статутного капіталу надасть можливість підвищити ефективність управління корпоративними правами власників.

Об’єктом дослідження є процеси формування та зміни статутного капіталу в господарських товариствах.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та організаційно-методичних засад бухгалтерського обліку і контролю операцій з руху статутного капіталу.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Для уточнення та поглиблення економіко-правової сутності статутного капіталу використано методи теоретичного узагальнення, групування і порівняння. Методи причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний використовувались для удосконалення класифікації власного капіталу. За допомогою порівняльно-правового методу з’ясовано відмінності у формуванні статутного капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм. Методи конкретизації, діалектичний метод, аналіз, синтез, абстрагування та ідеалізація покладені в основу удосконалення організаційних та методичних засад бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю руху статутного капіталу в господарських товариствах.

Інформаційною базою дослідження виступили наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем організації та методики бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, економічної теорії, господарського контролю, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів в сфері бухгалтерського обліку, законодавчі та нормативні документи України, довідкові та інформаційні видання, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій з удосконалення організації та методики бухгалтерського обліку і контролю руху статутного капіталу в господарських товариствах. У процесі дослідження отримано наукові результати:

вперше одержано:

– теоретичне обґрунтування порядку облікового відображення операцій з викупу та розміщення акцій власної емісії (отримали розвиток документування, рахунки та подвійний запис як елементи методу бухгалтерського обліку), що спрямовано на створення аналітично-інформаційного забезпечення вилученого капіталу;

удосконалено:

– елементи облікової політики щодо руху статутного капіталу в частині методичної складової, що сприяє розширенню обліково-аналітичного забезпечення управління структурою власного капіталу підприємства;

– організаційні засади внутрішнього контролю руху статутного капіталу в частині визначення стадій (організаційної, підготовчої, технологічної, результативної) на основі виділення його суб’єктів для забезпечення повноти й достовірності розрахунків з учасниками;

– методичне забезпечення внутрішнього контролю руху статутного капіталу через уточнення механізму здійснення контрольних дій (переліку методичних прийомів контролю та порядку їх застосування) для забезпечення інформаційної прозорості виконання майнових і немайнових корпоративних прав учасників;

– класифікацію власного капіталу на основі теоретичного обґрунтування його видів (за об’єктами інвестування, формою розміщення в активах, характером використання власниками корпоративних прав, стадіями кругообороту капіталу, стадіями життєвого циклу підприємства, рівнем оплати капіталу), що забезпечує об’єктивність та підвищує інформативність управління власним капіталом;

дістало подальший розвиток:

– порядок оцінки майна, що може бути внеском до статутного капіталу, на основі врахування відмінностей щодо формування статутного капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм, що сприяє раціональній організації бухгалтерського обліку;

– система внутрішньої звітності щодо операцій зі статутним капіталом, яка забезпечує користувачів достовірною і повною інформацією щодо реалізації майнових і немайнових (організаційних) корпоративних прав учасників та підвищує об’єктивність розподілу майна при виході учасника;

– трактування економічної сутності статутного капіталу на основі встановлення етапів розвитку бухгалтерського обліку, що дало можливість визначити напрями удосконалення облікового відображення руху статутного капіталу;

– уточнення та розмежування понять “статутний капітал” та “корпоративні права” шляхом інтеграції існуючих підходів цивільного та бухгалтерського законодавства, що дозволило обґрунтувати функції статутного капіталу (регулятивну, гарантійну, корпоративну) для цілей бухгалтерського обліку та контролю.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій з удосконалення організації та методики бухгалтерського обліку і контролю руху статутного капіталу. Основні теоретичні та прикладні розробки впроваджено в практичну діяльність вітчизняних підприємств та навчальний процес:

– пропозиції із застосування форм внутрішньої звітності щодо руху статутного капіталу на ТОВ “КФ “Укрфінком” (довідка № 6 від 18.01.2011 р.);

– порядок оцінки майна, що є внесками до статутного капіталу, який покладений в основу організації документообороту операцій з формування та руху статутного капіталу; методику внутрішнього контролю руху статутного капіталу в діяльність ПрАТ “Агрофірма “Троянда” (довідка № 15 від 20.01.2011 р.);

– методику відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з викупу та розміщення акцій власної емісії на балансових та позабалансових рахунках на ВАТ “АК “Київводоканал”(довідка № 2955/37 від 03.12.2010 р.);

– рекомендації щодо покращання організації обліку статутного капіталу та елементи облікової політики за цими операціями, документальне забезпечення господарських операцій з обліку часток засновників у статутному капіталі у діяльність ПрАТ КЗБН “Росинка” (довідка № 27 від 09.12.2010 р.);

– уточнено класифікацію власного капіталу для цілей бухгалтерського обліку і контролю, визначено особливості облікового відображення і внутрішнього контролю руху статутного капіталу, що використано при розробці навчальних програм та навчально-методичного забезпечення дисциплін “Бухгалтерський (фінансовий) облік”, “Звітність підприємства”, “Основи бізнесу”, “Організація бухгалтерського обліку” (довідка Житомирського державного технологічного університету № 44‑45/5 від 04.01.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, належать особисто автору. Основні ідеї та положення дисертації, викладені у наукових працях, є результатом особистої роботи здобувача, що полягає у дослідженні комплексу теоретичних та організаційно-методичних питань, пов’язаних з удосконаленням теорії та методики бухгалтерського обліку і контролю руху статутного капіталу в господарських товариствах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках друкованого тексту. Робота містить 21 таблицюна 12 сторінках, 39 рисунків на 19 сторінках і 23 додаткина 120 сторінках. Список використаних джерел налічує 279 найменувань і розміщений на 27 сторінках.

ТЕМА: Сучасний стан та перспективи розвитку бухгалтерського обліку в Україні

Актуальність теми. Важливим напрямом реформування бухгалтерського обліку в Україні є гармонізація фінансової звітності вітчизняних підприємств з міжнародними стандартами.

Такі заходи частково вже були здійснені у межах Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706.

Результатом впровадження цієї Програми стало ухвалення Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО), нового плану рахунків. Це спричинило прогресивні зміни в навчальних планах і методиках викладання бухгалтерського обліку у вищих навчальних закладах. Водночас реформа бухгалтерського обліку не супроводжувалась адекватними змінами в інших сферах, зокрема в статистиці, оподаткуванні, системі права.

Прагнення України стати членом ЄС вимагає відповідних змін у законодавстві, нормативно-правовому забезпеченні бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Проте практика свідчить про наявність теоретичних і практичних проблем реформування системи бухгалтерського обліку в Україні, які зумовлені: розбіжностями у підходах до обліку в Україні та в західних країнах; суперечливими положеннями міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), покладеними в основу П(С)БО; відсутністю комплексності в реформуванні державних інституцій України; відмінностями у трактуванні управлінського обліку.

Наявність цих та інших проблем підтверджує актуальність пошуку шляхів їх вирішення та прогнозування напрямів подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні.

Проблеми розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні відображені у працях вітчизняних учених, зокрема М. Т. Білухи, О. С. Бородкіна, Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, А. М. Герасимовича, З. В. Гуцайлюка, М. Я. Дем’яненка, Г. Г. Кірейцева, Л. М. Кіндрацької, М. В. Кужельного, А. М. Кузьмінського, Ю. А. Кузьмінського, В. М. Костюченко, Я. Д. Крупки, С. О. Левицької, В. Г. Лінника, Л. Г. Ловінської, Ю. Я. Литвина, Н. М. Малюги, Є. В. Мниха, Л. В. Нападовської, В. М. Пархоменка, О. А. Петрик, О. М. Петрука, М. С. Пушкаря, В. С. Рудницького, П. Т. Саблука, С. В. Свірко, В. В. Сопка, М. Г. Чумаченка, В. О. Шевчука, В. Г. Швеця.

У багатьох працях, присвячених розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні, основна увага приділялась правовим та організаційним аспектам його реформування та обґрунтуванню необхідності застосування нової парадигми.

Водночас наразі бракує комплексних досліджень, спрямованих на розвиток бухгалтерського обліку, вдосконалення його теорії, методології та практики.

Відсутність комплексного дослідження та оцінки наявної системи бухгалтерського обліку в Україні, а також потреба у створенні оновленої національної системи бухгалтерського обліку, яка б відповідала сучасним і майбутнім вимогам ефективного управління економічними процесами, обумовили напрям дослідження, актуальність теми дисертації, визначили її зміст, мету та завдання, практичну і наукову значимість.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, методологічних і практичних положень реформування бухгалтерського обліку в Україні.

Мета дослідження обумовила постановку та вирішення таких завдань:

– виявити тенденції та сфери гармонізації бухгалтерського обліку на міжнародному та регіональному рівнях;

– уточнити сутність трансформації системи бухгалтерського обліку в Україні за часів її незалежності;

– довести необхідність диференціації вимог до фінансової звітності в контексті курсу України на євроінтеграцію;

– визначити ступінь відповідності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку міжнародним стандартам та надати рекомендації щодо їх подальшого вдосконалення;

– запропонувати методику трансформації фінансової звітності вітчизняних підприємств у фінансову звітність за МСФЗ;

– виділити чинники, які утруднюють застосування принципів і методів МСФЗ в Україні, та надати рекомендації щодо вирішення існуючих проблем;

– розкрити сутність управлінського обліку та його трактування в Україні;

– виділити методи управлінського обліку та показати можливості ефективного їх застосування в Україні;

– довести необхідність створення на рівні суб’єктів господарювання стратегічно-орієнтованої системи обліку;

– обґрунтувати необхідність розширення меж бухгалтерського обліку на основі його глобальної системи;

– визначити предмет, метод, принципи глобальної системи бухгалтерського обліку та шляхи її практичного застосування.

Об’єктом дослідження є система бухгалтерського обліку в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та організаційні засади розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектична теорія пізнання, системний підхід до вивчення стану та розвитку бухгалтерського обліку в Україні. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження застосовано такі методи: дедукція, індукція, аналіз, синтез (дослідження сутності гармонізації та трансформації системи бухгалтерського обліку в Україні, трактування управлінського обліку, предмету і методу глобального обліку); порівняльного аналізу (для визначення відповідності законодавчих актів України у галузі бухгалтерського обліку Міжнародним стандартам фінансової звітності та Директивам ЄС); моделювання та графічний метод (при розробці методики трансформації фінансової звітності, алгоритмів професійного судження та контуру стратегічно орієнтованої системи обліку); статистичні методи (для визначення функцій витрат).

Інформаційною базою дослідження є наукові та практичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативно-правові акти органів державної влади України, Міжнародні стандарти фінансової звітності та інші документи міжнародних органів – суб’єктів гармонізації та стандартизації у сфері бухгалтерського обліку, облікові регістри, первинні документи, форми звітності суб’єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та наданні рекомендацій щодо теоретичних, методологічних та організаційних засад подальшого розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні.

Вперше:

- на основі комплексного аналізу відповідності Положень (стандартів) бухгалтерського обліку міжнародним стандартам надано рекомендації щодо подальшого узгодження П(с)БО з МСФЗ;

- запропоновано методику трансформації фінансової звітності вітчизняних підприємств у фінансову звітність за міжнародними стандартами. Доведена доцільність трансформації, як тимчасового заходу в процесі первісної апробації фінансової звітності за МСФЗ;

- визначено напрями диференціації фінансової звітності вітчизняних підприємств: МСФЗ – для підприємств, які мають оприлюднювати фінансову звітність; фінансова звітність інших товариств – в обсязі, передбаченому Директивами ЄС; спрощена звітність – для малих і середніх підприємств, які не є товариствами. Це забезпечує спрощення звітності значної кількості суб’єктів господарювання та гармонізацію її з вимогами законодавства ЄС;

- доведено необхідність створення стратегічно орієнтованої системи обліку на рівні суб’єкта господарювання, що забезпечить отримання інформації (зокрема у вигляді стратегічного балансу і стратегічного звіту про прибуток) про стратегічний потенціал підприємства та реалізацію його стратегії;

- визначено теоретичні та методологічні основи глобальної системи бухгалтерського обліку, яка дає змогу подолати його наявні обмеження (теоретичні, методологічні, регуляторні) та забезпечити інформаційні потреби зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Удосконалено:

- методику обліку внутрішньогосподарських операцій центрів відповідальності, що уможливлює їх відображення при використанні різних методів трансфертного ціноутворення;

- методику коригування показника операційного прибутку та інвестованого капіталу для визначення показника економічної доданої вартості.

Набули подальшого розвитку:

- визначення об’єктів, суб’єктів і сфер гармонізації бухгалтерського обліку. Зокрема зроблено висновок про перенесення акцентів у міжнародній стандартизації фінансової звітності з гармонізації на конвергенцію та про необхідність комплексної конвергенції всіх професійних стандартів (фінансової звітності, аудиту, освіти, оцінювання);

- конкретизація заходів для запровадження МСФЗ в умовах державного регулювання бухгалтерського обліку;

- алгоритмізація процесів професійного судження в бухгалтерському обліку. Запропоновані алгоритми полегшують процеси визнання, оцінювання і розкриття інформації у фінансовій звітності та аналізу релевантної інформації для прийняття рішень;

- класифікація оцінок, яка дає змогу визначити роль та місце справедливої вартості у системі оцінок бухгалтерського обліку та краще зрозуміти норми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і міжнародних стандартів фінансової звітності;

- ідентифікація сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні. Зокрема визначено, що національна система бухгалтерського обліку складається з керівної (на рівні країни визначає організацію та методологію бухгалтерського обліку суб’єктів господарювання) та керованої (на рівні суб’єктів господарювання) підсистем;

- визначення теоретичних, методологічних і регуляторних обмежень системи бухгалтерського обліку з метою розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо її подальшого розвитку;

- уточнення визначення предмета бухгалтерського обліку для розвитку його теорії та методології;

- систематизація методів калькулювання релевантних грошових потоків з метою підготовки проектів управлінських рішень;

- класифікація рахунків бухгалтерського обліку для практичного застосування принципів глобального обліку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій з удосконалення системи бухгалтерського обліку в Україні. Основні теоретичні, методологічні та практичні розробки, викладені у дисертації, знайшли відображення у пропозиціях автора щодо розробки та внесення змін до нормативних актів, які регламентують бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, та методик управлінського обліку.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано тільки ті ідеї та положення, які є індивідуальним внеском автора.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи становить 377 сторінок друкованого тексту. Робота містить 30 таблиць на 18 сторінках, 38 рисунків на 20 сторінках, 24 додатка на 103 сторінках, список використаних джерел з 434 найменувань на 45 сторінках.