13. Сутність еволюціонізму в розумінні антропосоціогенезу

Еволюціоністська теорія виходить з того, що суспільство розвивається по висхідній лінії від нижчих форм до вищих. Цей рух є постійний і незворотний. Представники класичного еволюціонізму (Ч. Дарвін, О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм та інші) стверджували, що всі суспільства, всі культури проходять шлях від менш розвиненого стану до більш розвиненого за єдиним наперед встановленим зразком.

Теорії класичного еволюціонізму неодноразово піддавалися обґрунтованій критиці. При цьому в якості аргументів виділялися наступні доводи:

багато історичних подій мають обмежений і випадковий характер;

зростання різноманіття людських популяцій (племен, культур, цивілізацій) не дає підстав говорити про єдиний еволюційний процес;

наростаюча конфліктогенність соціальних систем не відповідає еволюційним поглядам на зміни;

випадки відступів, провалів і загибелі держав, етносів, цивілізацій, що мають місце в історії людства, не дають підстав говорити про єдиний цивілізаційний сценарій;

еволюціоністський постулат про неминучу послідовність розвитку ставиться під сумнів тим історичним фактом, що одні стадії можуть бути пропущені, а проходження інших може виявитися прискореним, (наприклад, більшість європейських країн в ході свого розвитку минули стадію рабства);

не можна ототожнювати еволюцію з прогресом, адже суспільства в ході соціальних змін можуть деградувати, опинитися в кризовому стані, як наприклад, країни на пострадянському просторі в результаті ліберальних реформ, що почалися на початку 90-х років XX ст., за основними показниками (соціально-економічними, технологічними, морально-етичними і іншими) виявилися відкинутими в розвитку на багато десятиріч назад;

класичний еволюціонізм по суті виключає людський чинник в соціальних змінах, вселяючи людям спільну думку про неминучість висхідного розвитку.

14. Сутність космізму в розумінні антропосоціогенезу.

Філософія космізму — стала відгуком на духовно- інтелектуальну атмосферу кризи цивілізації, що є трагічно очевидним межі XIX і XX століть. Філософія космізму — це з відповіддю на глобальні проблеми (передусім, проблеми внутрішні), з якими зіштовхнулася людська цивилизация.

Шлях людини задумувався космистами як шлях до просвітленню і самооновлення людей, становленню світу між народами, згуртуванню всіх землян на єдину братську сім'ю. Опанування космосом не розглядалося у російському космизме як самоціль і більше як саме возвеличення людської гордості. Його є торжество життя і людяності. Попри всю різноманітність підходів до розгляду і вирішенню негараздів у ідейно-філософське підсистемі космізму, містяться універсальні компоненты.

космізм усвідомив і переконливо довів нерозривний зв'язок чоловіки й космосу, нашого суспільства та довкілля. Природа і творча людина у російському космизме — рівновеликі цінності, — звідси філософський принцип антропокосмизма.

Людина здатна, подолавши простір та палестинці час земної обмеженості, досягти істинного безсмертя. Ідея і принцип воскресіння у сенсі означає і можливість природи до самовідновлення і розкриття і життєтворчості человека.

Утверджується й недосконалість, “проміжність” нинішньої природи людини, але, разом - і високе його гідність, перетворювальна роль світобудові. Виникає новий погляд на людину, як як на історичного соціального діяча, біологічний суб'єкт, а й у істота эволюционизирующее, космическое.

Разом про те суб'єктом планетарного і космічного преосвітнього дії визнається не окремій людині, а збірна сукупність свідомих, відчувають істот, все у єдності своїх поколений.

15. Основні відмінності людини від тварини

Порівняння психіки тварин з людською дає змогу виділити такі основні відмінності між ними:

1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежені біологічними потребами, тобто мотивація завжди біологічна.

Тварини не роблять нічого такого, що не обслуговує їхніх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить їх залежними від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнтувального маніпулювання тварина здатна вирішити проблемні завдання. Людина ж завдяки абстрактному, логічному мисленню може передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності - свідомо.

Мислення тісно пов'язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, тоді як людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, передаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина користується досвідом, який вироблено людством протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.

2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці. Тварини не живуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Навіть спостерігаючи за діями іншої тварини, вони ніколи не будуть допомагати одна одній, діяти спільно.

Лише людина створює знаряддя за продуманим планом, використовує їх за призначенням і зберігає на майбутнє. Вона живе у світі постійних речей, користується знаряддями спільно з іншими людьми, переймає досвід користування знаряддями праці та передає його іншим.

Третя відмінність у психіці тварин і людини полягає в почуттях. Тварини також здатні переживати позитивні чи негативні емоції, але лише людина може співчувати в горі чи радості іншій людині, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.

Умови розвитку психіки тварин і людини є четвертою відмінністю. Розвиток психіки у тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінується суспільно-історичними умовами.

І людині, і тварині властиві інстинктивні реакції на подразники, здатність набувати досвід у життєвих ситуаціях. Проте присвоювати суспільний досвід, який розвиває психіку, здатна лише людина.

З моменту народження дитина оволодіває способами використання знарядь та навичками спілкування. Це, своєю чергою, розвиває почуттєву сферу, довільність, логічне мислення, формує особистість індивіда. Мавпа в будь-яких умовах буде проявляти себе як мавпа, а людина лише тоді стане людиною, якщо її розвиток відбувається серед людей. Це підтверджують випадки виховання людських дітей серед тварин.