Методичні вказівки до вивчення питань теми

Під представництвом у цивільному праві розуміються правовідношення, відповідно до яких правочини, що вчиняються однією особою (представником) від імені іншої особи, яку представляють відповідно до повноважень, що грунтуються на довіреності, законі, акті органу юридичної особи та з інших законних підстав, безпосередньо створюють, змінюють, припиняють цивільні права й обов’язки особи, яку представляють.

Треба також звернути увагу студентів на те, що представництво в цивільних правовідносинах виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ст. 237 ЦК України). Однак цей перелік не є вичерпним. Учасниками правовідносин представництва є три суб’єкти: особа, яку представляють, представник та третя особа, з якою в особи, яку представляють, внаслідок вчинення представником правочину, виникають цивільні права та обов’язки.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні звернути увагу також на види представництва. А саме на: добровільне, обов’язкове, комерційне та ін.

Довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України). Довіреність є підставою представництва, яка грунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють. Вона також може грунтуватися на договорі, наприклад, довіреність, видана на підставі договору доручення (ст. 1007 ЦК України), транспортного експедирування (ст. 930 ЦК України) або акті юридичної особи. Треба звернути особливу уваги студентів на те, що за своєю правовою природою видача довіреності є одностороннім правочином. Це викликане тим, що вчинення цього правочину здійснюється вольовими діями однієї сторони, а саме особи, яку представляють за довіреністю (довірителем), та не потребує згоди представника.

Дії, які належить вчинити представникові, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Вимоги до змісту довіреності, що підлягає нотаріальному посвідченню, встановлені пунктами 146, 153 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні звернути увагу на види довіреностей за змістом.(разові, спеціальні, загальні).

Іншим важливим елементом цієї теми є форма довіреності. Довіреність завжди повинна мати письмову форму. Згідно з вимогами закону форма довіреності має відповідати формі, в якій вчиняється правочин (ст. 245 ЦК України). Таким чином, вона може бути звичайною письмовою чи письмовою нотаріальною. Особливу уваги також слід приділити довіреностям, які хоча і не є нотаріально посвідченними, але згідно із законом прирівнюються до них. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами та скріпленою печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України). За цим правилом довіреності видаються всіма юридичними особами, незалежно від їх організаційно-правової форми чи форми власності.

У кожній довіреності повинна бути зазначена дата її вчинення. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною. Строк довіреності встановлюється у довіреності довірителем на власний розсуд.

Студенти повинні ознайомитись із положеннями ст. 248 ЦК України щодо юридичних фактів, які припиняють дію довіреності.

Скасування довіреності та відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, є важливими питаннями, на які треба звернути увагу вивчаючи цю тему. Обидва ці випадки перелічені у загальних підставах припинення дії довіреності.