- •Міністерство освіти і науки україни
- •«Цивільне право україни»
- •Одеса – 2010
- •Пояснювальна записка
- •Система контролю знань
- •Тематичний план навчальної дисципліни «Цивільне право України» частина перша
- •Зміст лекцій, плани семінарських і практичних занять, завдання для самостійної роботи студентів та методичні вказівки змістовний модуль і
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод цивільного права
- •Тема 2. Система та джерела цивільного права
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 3. Цивільні правовідносини
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 4. Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 5. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 6. Держава україна, автономна республіка крим і теріторіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 7. Об’єкти цивільних правовідносин
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Змістовний модуль іі
- •Тема 8. Здійснення та захист цивільних прав. Виконання цивільних обов’язків.
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Тема 9. Загальні положення про особисті намайнові права фізичних осіб
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Тема 10. Правочини
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Тема 11. Представництво
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Змістовний модуль ііі
- •Тема 12. Строки та терміни. Позовна давність
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 13. Право власності: загальні положення
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 14. Право приватної власності
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 15. Спадкування власності фізичними особами
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 17. Право спільної власності
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 18. Речові права на чуже майно
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 19. Цивільно-правовий захист права власності та інших речових прав
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Змістовний модуль іv
- •Тема 20. Право інтеллектуальної власності
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Джерела, рекомендовані до заняття:
- •Тема 21. Авторське право та суміжні права
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Тема 22. Право промислової власності (патентне право)
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Тема 23. Права та засоби індивідуалізації товарів та їх виробників
- •Методичні вказівки до вивчення питань теми
- •Питання до іспиту з навчальної дисципліни «цивільне право україни»
- •Список рекомендованих джерел до вивчення курсу «цивільне право україни»
Методичні вказівки до вивчення питань теми
Характерними ознаками спільної власності є множинність суб'єктів та єдність об'єкту. Цивільний кодекс України закріплює вказані ознаки в ч. 1 ст. 355: «Майно, що є власністю двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно)».
Право спільної власності можна розглядати в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. В об'єктивному значенні право спільної власності є сукупністю правових норм, що регулюють належність спільного майна одночасно двом і більше особам. У суб'єктивному значенні право спільної власності - це право двох і більше осіб здійснювати правомочності володіння, користування та розпорядження спільним майном.
Суб'єктами спільної часткової власності можуть бути громадяни та юридичні особи, а якщо об'єктом є земельна ділянка територіальної громади - відповідно районні та обласні ради (частини 2, 3 ст. 86 ЗК України). Суб'єктами спільної сумісної власності на землю можуть бути лише громадяни (ч. 1 ст. 89 ЗК України). Множинність суб'єктів (співвласників) спільної власності зумовлює істотні особливості цього виду права власності, необхідність спеціального правового регулювання для узгодження поведінки учасників.
Право спільної часткової власності. Спільна часткова власність може виникати на підставі прямої вказівки закону, за згодою сторін, на підставі рішення суду, прийняття спадщини кількома особами на підставі закону чи заповіту.
Розмір часток у праві власності може бути рівним або нерівним. Згідно з частинами 1, 2 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено законом або правочином. Якщо розмір часток у праві спільної власності не визначений законом чи правочином, він визначається з урахуванням вкладу у придбання (виготовлення, спорудження) майна кожного зі співвласників. Таким чином, множинність суб'єктів права спільної часткової власності не виключає можливості самостійного здійснення кожним з них правомочностей власника: володіння, користування, розпорядження відповідною часткою майна, розмір якої зумовлений ідеальною часткою у праві власності. Проте така самостійність обмежується у разі здійснення володіння та користування - згодою співвласників, а у разі розпорядження - переважним правом купівлі частки іншими співвласниками.
Переважне право купівлі встановлено в цивільному законодавстві з метою захисту прав та законних інтересів інших співвласників, оскільки їм не байдуже хто займе місце співвласника, який вибуває.
Спільна сумісна власність - це вид спільної власності у якій частки заздалегідь не визначені. Вона передбачає право декількох осіб володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм майном за взаємною згодою як одним цілим. Частки учасників визначаються при припиненні спільної сумісної власності, тобто при поділі або виділі з неї.
Спільна сумісна власність характеризується тим, що її учасники разом володіють і користуються майном (будинком, квартирою, земельною ділянкою, сукупністю речей тощо). Для розпорядження необхідна згода всіх співвласників, яка в одних випадках передбачається, а в інших - повинна бути висловлена у певній передбаченій законом формі. Так, згода учасників має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена, якщо стосовно спільного майна укладається правочин, що потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 2 ст. 364 ЦК України).
У випадку поділу спільної сумісної власності передбачається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не передбачено законом, угодою сторін або рішенням суду. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу з неї частки визначений правилами, встановленими у ЦК України щодо часткової власності (ст. 362 ЦК України).
Спільна сумісна власність може бути створена, у випадках, передбачених законом: статтями 60, 175 СК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статтями 19, 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 89 ЗК України.