3. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції.

Основою розрахунку економічної ефективності та доцільності впровадження нової продукції є зваження вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків за можливості реалізації кількох варіантів інвестицій.

Під інвестиціями розуміють ресурси , вкладені в об'єкти підприємницької та інші види діяльності для отримання прибутку або соціального ефекту.

Інвестиційне планування необхідне для детального техніко-економічного обґрунтування планових нововведень. При цьому процес прийняття інвестицій рішень являється невід'ємною частиною стратегічного планування, яке повинно забезпечити відповідністю довгострокових цілей підприємства та використання ресурсів, направлених на досягнення цілей.

Планування інвестицій відноситься найбільш до найбільш складної та відповідальної сфери прийняття рішень, що обумовлено наступними факторами: різними видми інвестицій, вартістю інвестиційних проектів; наявністю альтернативних варіантів інвестиційних проектів; забезпеченістю ресурсами; великим ризиком, пов'язаним з прийняттям інвестиційних рішень; необхідністю швидкого отримання віддачі від інвестицій тощо.

У практиці господарювання підприємства приймають різноманітні рішення , пов'язані з інвестуванням нововведення . З огляду на це прийнято розглядати загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність (оцінку доцільності) інвестицій. Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі (Результативності) на тому чи іншому підприємстві.

їх розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій на певний час. Порівняльна ефективність капітальних вкладень у нововведення визначається лише тоді, коли є декілька інвестиційних проектів. Вона характеризує переваги одного проекту інвестування виробництва над іншими. Абсолютна та порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капітальних вкладень базується на зіставленні показників абсолютної їх ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих і фактично досягнутих показників, та динаміки за певний період.

Основні показники оцінки доцільності проектів відображені в лекції 14.

Економічна ефективність від поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (Ея) обчислюється за формулою:

Ея = (П-Е_н К) Nя, грн (18.1)

П - приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.;

К - питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції грн./од.;

Nя - обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту: ( Пя);

Пя= Ц₂-С₂-(Ц1- С1) Nя (18.2)

Ц1 і Ц₂ - відповідна ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

C1 і С2 - собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Ев) може буди також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:

Ев = С1 + Ен К1 - (С₂ + Ен Кі) Nя, грн. (18.3)

Сі і С-2 - собівартість виготовленої продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн..

Кі і К₂ - питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн..

Поточні витрати чи собівартість продукції у порівнюваних варіантах розраховується, як правило, за змінними елементами витрат. Сума порівнюваних поточних витрат, які залежать від прийнятого варіанта технологічного процесу, називається технологічною собівартістю.

Для різних технологічних процесів технологічна собівартість має різну структуру. У загальному випадку річна її величина визначається за формулою:

С = ЗВ*N+ УПВ (18.4)

ЗВ - змінні витрати за рік;

УПВ - умовно-постійні витрати за рік

N - річний випуск продукції.

Критична програма випуску нової продукції розраховується за формулою:

Nкр= УПВ2 – УПВ1 / ЗВ1 – ЗВ2 (18.5)

При визначенні варіанта технологічного процесу необхідно враховувати обсяг можливого доходу від реалізації нової продукції. В процесі розробки проекту організації виробництва нових виробів постає завдання визначення точки беззбитковості чи критичного обсягу виробництва даної продукції №р:

N кр = ПВ/(Ц - ЗВ) (18.6)

ПВ постійні витрати на виробництво продукції у розрахунковому році;

Ц - ціна одиниці продукції;

ЗВ - змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Планування науково-технічної підготовки виробництва нової продукції охоплює всі стадії та етапи та містить: розробку планів виконання робіт по кожній стадії взаємоузгодження; складання зведеного плану-графіка або координаційного плану підготовки виробництва , який забезпечував би своєчасний вихід на серійний чи масовий випуск виробів; розробку кошторису витрат на підготовку виробництва.