Тема 16. Організація обслуговування виробничого процесу.

Лекція 14

План

4. Планування енергозабезпечення підприємства. Завдання та значення забезпечення виробництва енергією.

5. Планування транспортного обслуговування виробництва. Завдання та структура транспортного господарства. Основні техніко-економічні показники використання транспортних засобів.

4. Планування енергозабезпечення підприємства. Завдання та значення забезпечення виробництва енергією.

Виробнича діяльність сучасного промислового підприємства пов'язана із спожи­ванням енергетичних ресурсів як власного виробництва, так і отриманих ззовні.

Основна задача енергообслуговування - надійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімумі втрат. Плановий обсяг і структура енергоресурсів залежать від потужності підприємства, виду продукції, характеру техно­логічних процесів, а також від зв'язків підприємства з районними енергосистемами.

Вирішення завдань по енергозабезпеченню підприємства покладено на енергетич­не господарство підприємства.

До складу енергетичного господарства підприємства входять такі його види:

- електросилове - знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні уста­новки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

- теплосилове - котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, ка­налізація;

- газове - газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

- пічне - нагрівальні й термічні печі;

- слабкострумове - власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тому числі диспетчерського та селекторного);

- енергоремонтие - технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманіт­ного енергообладнання.

При розрахунку потреби в енергії та паливі необхідно враховувати виробничу програ­му на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат енергії та палива на власні потреби, організаційно-технічні заходи підпри­ємства, відпуск енергії за межі підприємства, норми втрат енергії в мережах.

Нормування енергоспоживання полягає у визначенні його максимально допустимих витрат на відповідну облікову одиницю. Нор­ми енергоспоживання розраховують як питомі витрати енергії на одиницю продукції, ро­бочі місця, агрегати, а також по дільницях, цехах і підприємству в цілому.

Норми визначаються на підставі проведених випробувань, а також шляхом вивчен­ня фактичної роботи устаткування.

Загальну потребу в енергії (Е_заг) можна визначити за наступною формулою (роз­рахунок проводиться в кВт год.):

Езаг = Епл * Опл + ЕВ + Ест +т Евт, (16.11)

де Пл. - планова норма витрат палива та енергії на одиницю продукції;

Опл - плановий обсяг випуску продукції у натуральному або вартісному виразі;

Евл - витрати енергії та палива на власні потреби (опалення, вентиляцію);

Е_ст - енергія, яка буде відпущена стороннім споживачам;

Е_вт - втрати енергії в мережах.

Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховується двома шляхами:

1. на планову програму;

2. за потужністю встановленого устаткування.

Перший метод значно точніший. Він застосовується при масовому та великосерійному виробництві. В цьому випадку кількість необхідної електроенергії (Е) визначається за формулою:

Еп = ( ∑ Поб * НМЧ * nв) / К, (16.12)

nн - кількість найменувань виробів одного типорозміру;

П_об - потужність, яка використовується при обробці одного виробу, кВт;

НМЧ- норма машинного часу на обробку одного виробу, год.;

п_в - кількість виробів одного найменування, шт. / рік;

К- коефіцієнт, який враховує втрати електроенергії.

Необхідна кількість електроенергії (Е) за потужністю встановленого устаткування розраховується так:

Е = ( ∑П * ФРЧ * К1 * К2 * К3 ) / К4 (16.13)

де ∑П - загальна потужність встановленого устаткування, кВт;

ФРЧ- фонд робочого часу цеху, год/рік;

К1 - коефіцієнт використання устаткування за потужністю;

К2 - коефіцієнт використання устаткування в часі;

К3 - коефіцієнт машинного часу, який визначається відношенням машинного часу до штучно-калькуляційного;

К₄ — коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережах.

Кількість електроенергії , що використовується на освітлення (Еосв) , визначається за формулою:

Еосв = (S * ТРосв * Посв) / 100К, (16.14)

де S- виробнича площа цеху або дільниці, м²;

ТРосв - тривалість роботи цеху з освітленням, год. /рік;

Посв - питома потужність освітлювальних точок (25 Вт/м²);

К- коефіцієнт втрат в електричних мережах.

Загальну схему енергоспоживання складають у вигляді енергетичного балансу, яки являє собою систему взаємопов'язаних показників, що характеризують потребу підпри­ємства у різних видах енергії, а також джерела її покриття.

Побудову енергетичного балансу починають із його витратної частини і проводять у два етапи:

1. планують потребу підприємства в усіх видах палива і енергії;

2. визначають втрати в мережі та перетворювальних засобах.

Розробка дохідної частини балансу (джерел покриття потреби в енергії) містить:

1. розрахунок енергоресурсів підприємства, виходячи із потужності генеруючих установок і врахування можливого отримання палива та енергії від районних енерго­систем;

2. проектування режимів роботи агрегатів і розробку балансів генеруючих установок;

3. визначення кількості енергії, що відпускається на сторону.

Аналіз дохідної і витратної частин енергобалансу дозволяє намітити найбільш раці­ональні шляхи виробництва, отримання і споживання палива і енергії, а також є осно­вою для розробки заходів із виявлення внутрішньовиробничих резервів з метою їх використання в народногосподарському обороті.

Енергетичні баланси складаються в двох формах: вертикальній (тобто за виробни­чими дільницями та за напрямками використання) і горизонтальній (тобто за економіч­ною та цільовою ознаками в цілому по підприємству з визначенням обсягу корисної енергії та витрат за місцем виникнення та видами).