2. Вимірювання витрат часу. Система трудових норм (час, виробітку, обслуговування).

Нормування праці - вид діяльності з організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контроль за мірою праці, а також визначення необхідності співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування.

Мета нормування праці полягає в скороченні витрат на виготовлення продукції, підвищенні продуктивності і якості, сприянні розширенню виробництва та зростанні доходів працівників на основі впровадження техніко-технологічних нововведень і удосконалення організації виробничих і трудових процесів.

Важливим завданням нормування є підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм.

Змістом робіт нормування праці є: аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини, вибір оптимального варіанту технології і організації праці, проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного та трудового процесу, їх впровадження і наступного корегування у міру змін організаційно-технічних умов.

На підприємстві використовується система норм праці, яка відображає різні сторони трудової діяльності: норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності керованості, нормовані завдання.

Норми часу визначають необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади на виконання певного обсягу робіт.

Норми виробітку визначають кількість продукції певного виду, що має бути виготовлена одним робітником або бригадою за даний відрізок робочого часу.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість устаткування, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об'єктів, що закріплені для обслуговування одним робітником або бригадою.

Норма чисельності визначає кількість робітників, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт для обслуговування одного чи кількох агрегатів.

Норма керованості визначає кількість працівників, які мають бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

Норма завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівників або групою працівників за даний відрізок часу.

Тема 15. Організація трудових ресурсів.

Лекція 12

План

3. Організація праці. Сучасні концепції, цілі та завдання. Галузеві застосування і критерії. Поділ і кооперування праці, їх форми й межі. Форми організації праці.

4. Сутність та роль робочого місця у виробничому процесі. Складові робочого місця.

5. Умови праці , раціональні режими праці та відпочинку. Техніка безпеки.

2. Організація праці. Сучасні концепції, цілі та завдання. Галузеві застосування і критерії. Поділ і кооперування праці, їх форми й межі. Форми організації праці.

Організація праці - сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунення важної ручної праці і здійснення сприятливих впливів на організм людини.

До основних практичних завдань організації праці належать:

- розроблення і поліпшення процесів, методів та умов праці;

- проектування і раціоналізація робочих місць, машин, інструментів,

допоміжних засобів, процесів обробки предметів праці з урахуванням характеру трудових процесів.

Об'єктом організації праці є робочі системи або системи праці різної величини, ієрархічного рівня і складності.

На рівні робочих місць предметом організації є трудові рухи, дії, прийоми та умови їх ефективного здійснення.

Основними напрямками підвищення рівні організації праці і її ефективності є:

розподіл і кооперація праці,;

організація і обслуговування робочих місць;

нормування праці;

організація підбору персоналу та його розвиток;

оптимізація режимів праці і відпочинку;

раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці;

поліпшення умов праці;

зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності

працівників;

мотивація й оплата праці.

Поділ праці - це відокремлення різних видів робіт, які являють собою часткові процеси створення продукції і закріплення їх за робочими місцями, дільницями виробничого процесу. Є такі форми поділу праці на підприємстві:

1. Операційний - передбачає закріплення певної операції за кожним виконавцем, що підвищує спеціалізацію праці, її продуктивність і якість, а також визначає вимоги до організації та обслуговування робочого місця.

2. Функціональний здійснюється на основі виокремлення виробничих функцій з метою професійної спеціалізації працівників. Кожна група підрозділяється за ознакою виконуваних функцій, а вони, в свою чергу, - за професіями.

3. Технологічний - здійснюється на основі розчленування виробництва на стадії, технологічні процеси і операції.

4. Професійно-кваліфікаційний викликаний різною складністю, точністю і відповідальністю виконуваних робіт.

Поділ праці на виробництві нерозривно пов'язаний з кооперацією праці. Кооперація праці - це об'єднання виконавців для скоординованої участі в одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці/ Форми організації праці:

- суміщення професій;

- багатоверстатного обслуговування;

- колективної (бригадної) праці.

Суміщення професій - це виконання одним працівником різноманітних функцій або робіт при володінні кількома професіями.У разі суміщення професій один робітник виконує функції і роботи, які належать до різних професій. Суміщення може бути повним і частковим. Як наслідок скорочується загальна кількість робітників тих професій, які суміщаються.

Багатоверстатне обслуговування базується на суміщенні професій і визначенні черговості виконання ручних операцій на кількох одиницях устаткування.

Залежно від організації праці на виробничій дільниці застосовується багатоверстатне обслуговування трьох видів: бригадне, ланцюгове і індивідуальне. При бригадній формі обслуговування певна зона обслуговування закріплюється за бригадою в цілому; при ланцюговому - за ланкою або групою робітників, що входять до складу бригади; при індивідуальній - за кожним робітником.

Розрахунок параметрів багатоверстатного обслуговування.

Кількість верстатів (п), на яких одночасно може працювати виконавець, визначається за формулою:

n = (tm / tз) + 1, (15.1)

tm - машинний час роботи верстата, хв..

tз - час зайнятості робітника на верстаті, що обслуговується.

tз = ∑tp + ∑tk + ∑tn,

де ∑tp - загальний час виконання всіх ручних прийомів на верстаті, хв..

∑tk - загальний час активного контролю робітника-багатоверстатника за роботою верстатів, хв..

∑tn - час на переходи робітника між верстатами за встановленим маршрутом.

Час простою верстатів:

tв.уст. = tm – (n - 1)* tз (15.2)

Тривалість циклу багатоверстатного обслуговування складається з періоду часу від початку операції з обслуговування першого за маршрутом верстата до моменту повернення робітника до нього:

tц = max to + t в.уст. (15.3)

де max to - максимальна тривалість однієї операції, що виконується при багатоверстатному обслуговуванні.

Під організацією праці трудових колективів слід розуміти організацію праці колективів цехів, дільниць, бригад, спеціальних груп працівників, в основі якої лежать поділ і кооперація.