§ 8. Зміна підсудності.

Зміна підсудності – це сукупність процесуальних дій суду щодо передачі справи, прийнятої без порушення правил про підсудність, для провадження в іншому суді. Така передача справи з одного суду до іншого в межах України відбувається у наступних випадках:

1. якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад су­ду для розгляду справи. Така ситуація настає тоді, коли усі судді певного суду, у якому розглядається справа, прийнята до провадження без порушення правил про підсудність, були відведені і не можуть таку справу розглядати;

2. якщо ліквідовано суд, який розглядав справу. У такому разі усі справи, що знаходяться у провадженні такого суду, передаються до іншого суду, який повинен бути вказаний в акті, яким ліквідовано суд. Ухвала про передачу справи до провадження іншого суду – це останній процесуальний документ, який може постановити суддя вже ліквідованого суду у цій справі;

3. якщо відповідач, місце проживання якого не було відоме до початку слухання справи по суті, по­дасть заяву про передачу справи за місцем його дійсного про­живання або знаходження і таке прохання буде задоволено су­дом. Ця норма права закріплена у ст.116 ЦПК України і не є імперативною. Суду закон надає повноваження задовольнити таку заяву відповідача, хоча й не зобов’язує суд вчиняти цю процесуальну дію.

Справа у цих випадках передається до су­ду, найбільш територіально наближеного до ліквідованого суду. Суд, який вирішує питання про зміну підсудності справи та про передачу справи до іншого суду, постановляє про це мотивовану ухвалу і повідомляє позивача.

Резюме

У теорії цивільного права розрізняють дві основні форми захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб - юрисдикційну та неюрисдикційну. До юрисдикційної форми захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів відноситься діяльність уповноважених державних органів щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Одним з таких органів є суд, який в межах своєї юрисдикції або підвідомчості вирішує певні юридичні питання. Підвідомчість – це належність таких, що потребують державно-владного вирішення спорів про право та інших юридичних справ до відання того чи іншого державного, суспільного, змішаного органа чи третейського суду [12, с.74]. Значення цивільної юрисдикції полягає у тому, що з її допомогою держава виконує свої завдання і реалізує функції через систему створених нею для цього органів, сукупність яких для певного виду діяльності називається відомством. Залежно від належності вирішення цивільних справ до відання загальних судів чи інших органів вирізняють такі види цивільної юрисдикції: виключна, альтернативна, договірна, імперативна (умовна), змішана.

Після того, як суд визначить, що вирішення певного юридичного питання, з яким до нього звернувся суб’єкт процесуальних відносин, є підвідомчим судам загальної юрисдикції, перед ним постає інше питання, від вирішення якого залежить відкриття провадження у справі: це питання про підсудність. Підсудність – це інститут цивільного процесуального права, норми якого регулюють належність підвідомчих судам цивільних справ до відання конкретного суду єдиної системи судів загальної юрисдикції для розгляду в першій інстанції, встановлюють правила розмежування повноважень судів загальної юрисдикції та встановлюють обсяг повноважень суду з розгляду й вирішення підвідомчих їм юридичних справ.

Для класифікації підсудності застосовуються різні критерії. Чинному процесуальному праву України притаманним є поділ підсудності на функціональну та територіальну. Функціональна підсудність – це підсудність, відповідно до якої визначається компетенція окремих ланок єдиної системи загальних судів України з розгляду й вирішення цивільних справ. За функціональною підсудністю усі загальні суди поділяються на суди першої інстанції, апеляційні суди та Вищий спеціалізований суд, який розглядає цивільні справи. Завершує систему судів, уповноважених розглядати цивільні справи Верховний Суд України.

Територіальна підсудність – це підсудність, яка розмежовує компетенцію по розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. У залежності від місця розташування предмету спірних відносин, фізичного стану позивача, ефективності вирішення спору, надання пільг позивачеві та інших факторів територіальна підсудність поділяється на такі види: загальна, альтернативна, договірна, виключна, за зв’язком справ та предметна територіальна підсудність.

З метою усунення можливості перенесення спору у сферу процесуальних відносин, не доступних сторонам та іншим учасникам процесу, ст. 117 ЦПК України встановлює правило про те, що спори між судами про підсудність не допускаються. Відповідно до цього правила справа, передана з одного суду до іншого в порядку зміни підсудності, встановленому ст. 116 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Повторна зміна підсудності заборонена.

У залежності від того, на якій стадії суд виявив порушення правил про підсудність, по-різному проявляються й наслідки таких порушень. Так, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду. Якщо непідсудність справи даному судові буде ви­явлена не при прийнятті, а після відкриття провадження у справі, але до початку її розгляду, суд повинен постановити ухвалу про передачу справи за підсудністю до належного суду.

Якщо ж порушення правил про підсудність буде виявлено вже після того, як суд розпочав слухання справи по суті, то в даному слід говорити вже про зміну підсудності, а не про передачу справу за підсудністю. Зміна підсудності можлива, як у разі порушення правил про підсудність, так і в разі виникнення інших обставин, що усувають можливість розгляду справи в конкретному суді. До таких обставин ЦПК України відносить наступні випадки: якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад су­ду для розгляду справи; якщо ліквідовано суд, який розглядав справу; якщо відповідач, місце проживання якого не було відоме до початку слухання справи по суті, по­дасть заяву про передачу справи за місцем його дійсного про­живання або знаходження і таке прохання буде задоволено су­дом.

Терміни та поняття:

Підвідомчість

Компетенція

Юрисдикція

Виключна юрисдикція

Альтернативна юрисдикція

Договірна юрисдикція

Імперативна (умовна) юрисдикція

Змішана юрисдикція

Підсудність

Функціональна підсудність

Територіальна підсудність

Загальна підсудність

Альтернативна підсудність

Договірна підсудність

Виключна підсудність

Підсудність за зв’язком справ

Предметна територіальна підсудність

Зміна підсудності

Питання для перевірки знань

1. Дайте визначення юрисдикції та розкрийте її суть.

2. У чому полягає підвідомчість справ судам?

3. Охарактеризуйте, будь ласка, види підвідомчості.

4. Дайте визначення поняття підсудність.

5. Охарактеризуйте, будь ласка, суть функціональної підсудності.

6. У чому полягає суть територіальної підсудності?

7. Поясніть відмінність територіальної підсудності від функціональної.

8. Назвіть та охарактеризуйте види територіальної підсудності.

9. У чому полягає суть альтернативної та виключної підсудності?

10. Розкрийте правову суть та наведіть приклади предметної територіальної підсудності.

11. Поясніть правову суть заборони спорів між судами про підсудність.

12. Охарактеризуйте умови зміни підсудності.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №40. – Ст. 492.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40. – Ст. 356.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. .// Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №21. – Ст. 135.

5. Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції від 01.12. 2005 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №7. – Ст. 84

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 р.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №4

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 р. №5

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 р. №9

10. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. 

11. Гражданский процесс. Учебник / Под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной,

Д. М. Чечота.—М.: «ПРОСПЕКТ», 1998.—480 с.

12. Гражданский процесс России. Учебник./ Под редакцией д-ра юр. наук, профессора М.Л. Викут - Москва : ЮРИСТЪ. 2006. - 449 с

13. Гражданское процессуальное право: Учебник / С. А. Алехина, В. В. Блажеев и др.; Под ред. М. С. Шакарян. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 584 с.

14. Гражданские процессуальные правоотношения. / Н.А.Чечина – 158 с.

15. Гражданский процесс / Под ред. В.В.Комарова. – Харьков. 2001. – 725 с.

16. Гражданское процессуальное право России: Учебник для вузов / П.В.

Алексий, Н.Д. Эриашвили, В.Н. Галузо и др.; Под ред. проф. П.В. Алексия, проф. Н.Д. Амаглобели. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 432 с.

17. Гражданский процесс Российской Федерации / Под ред. А.А. Власова. – М.: Юрайт Издат, 2003. – 584 с.

18. Гражданское процессуальное право./ Конспект лекций. Гущина К. О.- ЭКСМО. -160 с.

19. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. д.ю.н., проф. А.Г. Коваленко, д.ю.н. проф. А.А. Мохова, д.ю.н., проф. П.М. Филиппова. — М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ»; «ИНФРА-М», 2008. — 448 с.

20. Гражданский процес. Под ред. Яркова В.В./ 6-е изд., перераб и доп. – М.: Волтерс Клувер. 2006. – 703 с.

21. Гражданское право Российской Федерации: Учебно-практическое пособие,

практикум по курсу, учебная программа по дисциплине. 9-е изд., перераб. и доп.Выпуск 10-й / Московский государственный университет экономики, статистики и информатики. – Зенин И.А. М.: МЭСИ, 2007. – 537 с.

22. Гражданское процессуальное право: Учебно-методический комплекс. Диордиева О.Н. – М.: Изд. Центр ЕАОИ. 2008. – 284 с.

23. Гражданский процесс. Учебное пособие. Смушкин А.Б., Суркова Т.В., Черникова О.С. М.: Омега-Л, 2008 г., -320 с.

24. Мазурин С. Ф. Гражданский процесс.— СПб.: Питер, 2008. — 176 с. — (Серия «Завтра екзамен»).

25. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – Петроград, 1917. – 348 с.

26. Пиляева В.В. Гражданское процессуальное право России. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 124 стр.

27. Сімейне право. Нотаріат. Адвокатура. Суд: Науково-практичний посібник /За загальною редакцією С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. – 896 с.

28. Фурса С., Фурса Є., Щербак С. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У двох томах. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006 р.

29. Фурса С., Щербак С., Євтушенко О. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. – К. – 2006 р. – 448 с.

30. Фурса С.Я. Окреме провадження у цивільному процесі: Навчальний посібник. – К., 1999. – 230 с.

31. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За ред. С.С. Бичкової. – К. – 2007. – 404 с.

32. Цивільне процесуальне право. Навчальний посібник. Кілічава Т.М. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 352 с.

33. Цивільний процес України: Навчальний посібник / За ред. Ю.С. Червоного. – К. – 2006 р. – 392 с.

34. Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю.В. Білоусова. – К. – 2006 р. – 293 с

35. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар /За загальною редакцією С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2008. – 840 с.

36. Цивільний процес: Авторизований виклад модульного курсу: Навч. посіб. / Порєва Л. А., Юлдашев О. Х - К. : МАУП, 2005. - 72с.

37. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. Академічний курс. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре» – 2005 р. – 624 с.

38. Штефан О.О. Цивільне процесуальне право. Навчальний посібник. – К. Юрінком Інтер 2009. – 360с.

39. Штефан О. О. Цивільне процесуальне право у схемах: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 208 с.: іл. — Бібліогр.: с. 189–197.

36