6. Стан сучасної української культури

1991 р. українська незалежнiсть стала фактом мiжнародної полiтики, але їй ще належало стати фактом культурного життя. Головний документ державної культурної полiтики цього часу – «Основи законодавства України про культуру», прийнятi Верховною Радою у лютому 1992 р.

З часом в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується новими соціально-економічними умовами, соціальною структурою, системою цінностей. Брак бюджетного фінансування породив думку про занепад української культури. Але, можна говорити лише про господарчий занепад державно-комунальної галузi культури, тоді як у культурi простежуються процеси глибинної трансформацiї.

1989 р. було ухвалено Закон про державний статус української мови.

Реформується система вищої освіти. Введена система акредитації. Крім державних, з’являється велика кількість комерційних вузів. 19 травня 2005 р. було прийнято рішення про приєднання України до Болонського процесу (Болонська декларація – угода щодо стандартизації підходів до організації навчального процесу і функціонування вищої школи в Європейському Союзі). Актуальні проблеми історичної науки в своїх роботах розв’язують – Панченко П.П., Верстюк В.Ф., Толочко П.П., Кульчицький С.В., Турченко Ф.Г., Бойко А.В.

Конфесiйна ситуацiя в Українi. В країні зареєстровано 80 конфесій, течій і напрямів. Головні із них – Українська православна церква (Московського патріархату), Українська православна церква (Київського патріархату), католицькі, греко-католицькі, протестантські церкви, релігійні громади нацменшин та неорелігійних культів.

Мистецьке життя. Кіномистецтво представлено такими фільмами як: «Помаранчеве небо» (режисер О.Кірієнко), «Богдан-Зиновій Хмельницький» (режисер М.Мащенко), «Молитва за гетьмана Мазепу» (режисер Ю.Ільєнко), «Голод-33» (режисер О.Янчук), «Чорна Рада» (режисер М.Засєєв-Руденко), «Мамай» (режисер О.Санін). Пануючим стилем у живописі стає авангардизм (митці Павло Маков, Оксана Мась, Влада Ралко, Максим Мамсиков, Ігор Гусєв, Ілля Чічкан, Олег Тістол, Олександр Ройтбурд, Олександр Гнилицький). В творчості українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну (продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світогляднофілософських, економічних, політичних) та хай-теку (стилістичний напрямок у сучасній архітектурі та дизайні, орієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосуванням високих технологій). Найбільш відомі українські театри: Київський національний академічний театр оперети (худ. керівник – Б.Струтинський), Театр ім. І.Франка (худ. керівник – Б.Ступка), Театр російської драми ім. Л.Українки (худ. керівник – М. Резникович). Сучасну українську літературу представляє нова генерація письменників (рейтинг за популярністю: С.Жадан, Л.Денисенко, І.Роздобудько, Ю.Андрухович, Л.Дереш, Л.Кононович).

Аналiз сучасної культурної сфери показує, що процес реформування культурної сфери є необхідним.