4. Матеріальна культура Київської Русі

В основі – традиція східнослов'янських племен. Поділяється на язичницький та християнський (988 р.) періоди.

Розвивалися гончарна справа, ткацтво, обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву, вишивка, ювелірна справа.

Загальна х-ка архітектури: по стилю києвські церкви належали до візантійського стилю. За основу культових споруд на Русі був узятий так званий хрестово-купольний тип храму (Хрестово-купольний храм – тип християнського храму, що виник у середні віки. Основною рисою таких храмів є те, що їх внутрішній простір, перекритий склепіннями, у плані мав форму хреста, над середньою частиною якого височів головний купол. За допомогою підпружних арок та парусів (спеціальних будівельних конструкцій) купол з барабаном спирався на чотири стовпи). Згідно з візантійською традицією куполи покривали свинцевими, позолоченими або забарвленими в зелений колір листами. Обидва кольори – золотистий і зелений – вважалися у Візантії священними. Початок кам'яного культового будівництва пов'язується з побудовою у Києві в 989-996 рр. церкви Богородиці, або як її називали в народі, – Десятинної. Пам'ятники архітектури світового значення: Київський Софійський собор, ансамбль Києво-Печерської лаври, Золотоверхий Михайлівський собор.

Оборонні споруди. Ярослав приєднав до Києва величезну площу землі, і оточив її валом. Всі вали Х-ХІ ст. складалися з великих «кліток», з дерев'яних колод, засипаних глиною, розміром 3Х3 кв. метри.

У Галицько-Волинському князівстві активно розвивається замкова архітектура.

Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра.

Живопис на стінах храмів розміщувався за так званими іконографічними схемами. Вимоги: розташування живопису відповідно до:

1. Значення композицій.

2. Персонажа в церковній ієрархії.

Найбільш знаменита мозаїчна Богоматір-Оранта (Софія Київська).

Декоративно-прикладне мистецтво. Вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини.

Твори прикладного мистецтва часто виконували подвійну роль прикрас і амулетів, які повинні були захищати їх власників від злих сил природи.

Ювелірні вироби. Були відомі і застосовувалися чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Техніка перегородчатої емалі нею прикрашалися звичайно коштовні вироби з золота: діадеми, ланцюжки у вигляді медальйонів, хрести, ікони, обкладинки книг тощо.

5. Ленінська теорія культурної революції

Ленінська теорія культурної революції включала питання про формування народної інтелігенції з робітників і селянської бідноти. Важливе місце в теорії культурної революції відводилося питанню про керівну роль Комуністичної партії, будівництво пролетарської культури. Риса соціалістичної культури – інтернаціональний характер.

З 1921 р. формуються принципи і завдання культурній революції.

І925 – 1934 формуються ідейно-естетичні принципи соціалістичного реалізму ("зображеннi дiйсностi в її революцiйному розвитку", тобто не такою, як вона є, але – такою, якою вона "повинна бути" з комунiстичної точки зору. В соціалістичному суспільстві комуністичний світогляд, а з ним соціалістичний реалізм, уважав культурні традиції буржуазними, а тому вже минулими.).

Основні тенденції культурного розвитку в 20-і рр.:

Стратегічна мета радянської влади: побудова ідеологічно єдиного суспільства, створення нової “пролетарської” культури. Але перші кроки втілення цієї ідеї в життя виявили суттєві проблеми:

• Низький загальний культурний рівень населення (починається боротьба з неписемністю).

• Ідеологізація мистецтва.

Кроки:

1. розширення соціальної бази української культури,

2. орієнтація на посередній рівень (зниження планки мінімуму культурності).

Характерна риса розвитку мистецтва у 20-і рр.: авторське розуміння “пролетарської культури”. Три осередки культурного життя в Україні:

 Асоціація революційного мистецтва України, створена у 1925 р. Головний склад: прибічники монументаліста М.Бойчука.

 Об’єднання сучасних митців України, створена у 1927. Склад: митці-формалісти – В.Пальмов, Л.Крамаренко, А.Таран.

 Асоціація художників Червоної України. Склад: митці-реалісти, натуралісти, прихильники академізму – Г.Світлицький, К.Трохименко, І.Шульга.

Наслідки ідеологізації мистецтва:

• Мистецькi твори, не за принципими соціалістичного реалізму не мали шансiв потрапити до "споживача", у гiршому випадку – означали судовий вирок авторовi.

• Патерналiстська полiтика. Брак конкуренцi в мистецькому середивищі (одноманітність).

Висновок: в СРСР створювалася досить потужна iнфраструктура культури, яка, одначе, обслуговувала не стiльки культурнi потреби народу, скiльки iдеологiчнi потреби влади.