1. Характерні риси культури античної Греції.

Стародавня Греція – період в історії Греції, який тривав від ІІІ тисячоліття до н. е. до римського завоювання в ІІ столітті до н. е. Антична Греція – основа культури західної цивілізації.

Формоутворюючу роль для давньогрецької культури грала міфологія. Вона почала складатися ще в крито-мікенський період. Найдавнішими були божества, що втілювали сили природи. Від союзу Геї – землі і Урану – неба з'явилися титани, старшим був Океан, молодшим – Кронос.

У Давній Греції, був більш радикальний характер культурного зрушення. Філософія, література, театр, лірична поезія, Олімпійські ігри з'являються вперше, вони не мають попередників у минулих формах духовності. У культурі древніх цивілізацій Сходу вони не настільки розвинені, як у Греції. У Древній Греції філософія, література, театр дуже швидко стають самостійними видами культури, перетворюються в спеціалізований, професійний вид діяльності.

Характерна риса: надзвичайно високі темпи культурних змін (вони охопили приблизно 300 років (VI – III ст. до н.е.)). Після занепаду її вплив відчує сусідня культура Давнього Рима. Пізніше культурний вплив Античності буде стрижнем культури Європи.

На відміну від культур цивілізацій Древнього Сходу, для яких характерний був «азіатський спосіб виробництва» із централізованою державою, що виконує продуктивні функції, в античній Греції величезну роль грає поліс (місто-держава).

Приклади:

Література. «Іліада й Одиссея». Цей цикл пісень традиція приписують Гомеру. Цілком ймовірно, він жив близько 800-750 р. до н. е.

Гесіод продовжив епічну традицію Гомера. В поемі «Теогонія» він виклав міфологічні уявлення про походження богів та устрій світу.

поетеса Сафо представниця пісенної лірики.

Театр. Театр бере свій початок від ритуалів, «містерій». У Греції під час Великих Діонісій ставилися постановки, що зображують смерть і Воскресіння Діоніса.

Давньогрецька музика. Музичний інструментарій був представлений струнними щипковими (кіфара, ліра) а також духовими інструментами (авлос, флейта Пана).

Грецьку архітектуру відрізняє чистота і єдність стилю. Було вироблено три основних архітектурних ордери («ордер» – в перекладі з грецького «порядок») – вони розрізняються типами колон і перекриттів, пропорціями, декоративним оздобленням. Доричний та іонічний стилі виникли у полісний період. Найчепурніший – коринфський ордер – з'являється у добу еллінізму.

Після перемоги над персами в Афінах будуються численні будівлі, наприклад, храм Зевса в Олімпії (архітектор Лібон), храм Посейдона в Луканії й ін. Але найбільшого розмаху будівництво досягає в період правління Перикла. За неповних два десятки років були побудовані Парфенон, Пропілеї (парадний вхід, проїзд, утворений портиками та колонадами. Це – ворота, що ведуть до Акрополя, змішання стилів доричний й іонічного), храм Афіни Переможиці (іонічний стиль).

Скульптура класики (Мирон (Діскобол), Поліклет (Поранена амазонка), Фідій – скульптор 5 ст. до н. е. Один з найбільших майстрів давньогрецького мистецтва епохи високої класики (статуя Афини на Акрополі).

Саме в античній культурі наука вперше в історії людства виділяється у самостійну сферу. У Давній Греції зароджується філософія як наукова теорія.

У становленні діалектики величезну роль відіграв Геракліт, у постановці і глибокій розробці соціально-етичних проблем – Сократ. Його учень Платон (заснував в Афінах школу) став основоположником філософської школи об'єктивного ідеалізму. Аристотель – засновник класичної (формальної) логіки.

Геродот (між 490 і 480 до н. е. – бл.425 до н. е.) – давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів, автор «Історії» в дев'яти книгах.

У галузі науки плідно трудилися Евклід, Піфагор, Архімед, Ктесібій з Олександрії (творець водяного годиннка) і інші, що заклали нові форми наукового знання, що зробило свій вплив на культуру сусідніх народів.