1. Вибір по карті траси трубопроводу та шляхів підвозу труб.

Місцевість, по якій буде пролягати траса трубопроводу, ретельно вивчається по топографічній карті з масштабом 1:50000 або 1:100000.

При оцінці карти визначають іі основні характеристики: масштаб, рік видання, висоту січення, граничну крутість схилів; вивчають кліматичні умови, характер місцевості і ґрунтів, мережу автомобільних і залізничних доріг, водні перешкоди і інші дані, зв'язані з наступними роботами. Намічаються дільниці траси, які необхідно більш ретельно вивчити при розвідці.

При виборі траси трубопроводу керуються наступним:

- траса повинна пролягати по найкоротшій відстані між початковим, кінцевим і проміжним пунктами;

- ретельно вибираються на карті ділянки, де можливо вести машинний монтаж, на ділянках, де він утруднений, планується монтаж вручну;

- для траси вибираються дороги з найменшою інтенсивністю руху, придатні для машинного монтажу трубопроводу, підвозу труб і обладнання;

- намічаються шляхи маневру підрозділами машинного монтажу та шляхи обходу бар’єрних ділянок (водні перешкоди, залізничні дороги, автостради, крупні населені пункти); при цьому особливо враховується велика вага та габарити засобів машинного монтажу та автотранспорту підвозу труб;

- при пересіченні трасою автомобільних і залізничних доріг за можливістю використовуються водопровідні труби і мости; при цьому слід уникати одночасного находження у них кабелів зв'язку і електропередач;

- при виборі траси суворо враховується протипожежна норма для польових трубопроводів;

- враховується можливість природного маскування трубопроводу і захисту його від впливу зброї масового ураження;

- майданчики, що передбачаються для зберігання труб повинні мати достатні розміри і під'їзні шляхи;

- підвіз труб у пункти складування слід здійснювати по дорогах загального призначення, на яких здійснюється регулювання руху і комендантська служба.

На підставі врахування даних вимог намічається можлива траса трубопроводу. Начальний пункт, якщо дозволяють умови місцевості, вибирається на підвищенні. Траса повинна пролягати з правої сторони від дороги, що полегшує розклад труб на місцевості вручну і перевантаження їх на машини для монтажу трубопроводу. При прокладці трубопроводу під мостами і шляхопроводами враховується висота машин для монтажу трубопроводу і завантажених автомобілів-трубовозів.

При відсутності на карті повних даних про намічену ділянку траси планується декілька її варіантів. Кінцеве рішення приймається після детальної розвідки ділянки на місцевості.

До початку розвідки у відповідності з прийнятим рішенням і даними гідравлічного розрахунку на карту наносяться місця розміщення командних пунктів трубопровідного батальйону, бригади (КП, ЗКП), пунктів управління трубопровідних рот, складів (відділень складів) пального, пунктів складування та тимчасового складування труб і обладнання, розташування гарнізонів насосних станцій.

2. Побудова профілю траси трубопроводу.

Після вибору і нанесення траси на карту виконується її пікетування, для чого визначається поправочний коефіцієнт для характерних ділянок траси трубопроводу, який може бути:

- для середньопересіченої місцевості – 1,03 - 1,035;

- для сильнопересіченої місцевості – 1,035 - 1,05;

- для гірської місцевості – 1,05 - 1,1.

Якщо дозволяє обстановка, поправочний коефіцієнт К визначається більш точно шляхом контрольного проїзду по трасі і заміру довжини траси трубопроводу по формулі

К = (Lд / Lк) + К1, де

Lд – дійсна довжина траси, що заміряна по спідометру, при контрольному проїзді, км;

Lк – довжина траси, що заміряна по карті, км;

К1 – коефіцієнт, який враховує подовження трубопроводу від згинів у горизонтальній площині (приймається рівним 0,010 – 0,015).

Після визначення поправочного коефіцієнту траса розбивається на пікети.

Приклад. Відстань між ножками циркуля-вимірювача в масштабі карти береться рівним довжині трубопроводу від одного пікету до іншого (на відкритій місцевості відстань між пікетами приймається 500 м, а в умовах обмеженої видимості – 200 м, і як правило, для усієї траси однаковою), ділиться на величину поправочного коефіцієнту даної ділянки траси. На рис. 1 на ділянці від НС-1 до НС-2 поправочний коефіцієнт прийнято 1,03, відстань між пікетами 200 м, а в масштабі карти ця відстань дорівнює 4 мм. Пікетування карти виконано з урахуванням К = 1,03, тобто відстань між ножками циркуля-вимірювача бралося рівним не 4 мм, а 4 : 1,03 = 3,88 мм. Ця відстань легко підбирається на міліметровому папері і вивіряється шляхом десятикратного його збільшення.

Рисунок 1, Схема ділянки профілю траси трубопроводу.

На карті пікет позначається у вигляді штриха, проведеного перпендикулярно наміченій трасі; номер пікету проставляється через кожні п’ять пікетів.

Профіль траси (рис. 2) – це зображення вертикального розрізу рельєфу місцевості по лінії пролягання трубопроводу. Він призначений для визначення пунктів розміщення насосних станцій графічним методом (див. рис. 1).

Рисунок 2, Профіль траси та технологічна схема трубопроводу.

Для побудови профілю траси з пропікетованої карти знімаються абсолютні відмітки висот пікетів і дані заносяться у таблицю, у верхньому рядку якої вказується номер пікета, а в нижньому – абсолютне значення перевищення відмітки пікета.

таблиця

30	25	20	15	10	5	0	ПК
102	70	85	85	75	75	80	м

а)

Потім на лист міліметрового паперу на горизонтальну вісь переносяться відстані між пікетами (як правило, у масштабі карти), а на перпендикулярах, проведених з точок пікетів, відкладаються значення абсолютних відміток у визначеному масштабі. Наприклад, для середньопересіченоі місцевості вертикальний масштаб береться в 50 разів більше горизонтального, а для сильнопересіченоі і гірської місцевості з більшою різницею висот в 10-20 разів.

Рисунок 3, Таблиця абсолютних відміток висот пікетів – а), і профіль ділянки траси – (б) від 0 до 30 пікету.

З метою скорочення часу, необхідного для побудови профілю траси, беруть абсолютні відмітки кожного п'ятого пікету, а також висоти перевальних і самих низьких точок, водних перешкод. Нанесені точки абсолютних відміток з'єднуються лінією, кривизна і характер зламів якої будуть відповідати рельєфу траси. Приклад ділянки профілю траси приведений на рис.3.

Під рельєфом викреслюється ситуаційний план спрямленої траси трубопроводу і технологічна схема. Профіль траси і технологічна схема трубопроводу підписуються начальником штабу і старшим інженером батальйону та затверджується командиром батальйону, дивись рис. 2. Викопіровка з профілю траси і технологічної схеми видаються командирам рот.

Усі графічні документи (нанесена на карту траса трубопроводу, профіль траси, технологічна схема), а також пікетування траси на карті виконуються точно у напрямку розгортання трубопроводу від початкового до кінцевого пункту.