33

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ І  ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою МК і ВМ

професор В. Криса

“____”________________ 2008р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА для студентів для проведенню практичного заняття з предмету «Медицина надзвичайних ситуацій»

Тема № 5

“перша МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ”

Підготовлена викладачем кафедри МК і ВМ Соколенком М.Д.

Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2008р.

Протокол №_________.

Івано-Франківськ, 2008р.

Навчальна мета	Засвоїти основні принципи і методи надання першої медичної допомоги при зупинці зовнішньої кровотечі, проведенні серцево-легеневої реанімації, проведення протишокових заходів, транспортних іммобілізації. Особливості надання першої медичної допомоги при різних видах поразок.
Час	270 хв.
Місце проведення	Навчальний клас
Навчально-матеріальне оснащення

а) Література

1. Левченко В.А., Паращук Л.Д., Пліс Б.Я. «Перша медична допомога в осередках надзвичайних ситуацій», в 2003 р.

2. Черняхов Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф – К: «Здоров'я», 2000, 348 с.

3. Соколов Л.П. Курс медицины катастроф: Учебник для студентов медицинских вузов – М.: РУДН, 1988.

5.	Навчальні питання і розрахунок часу
	Мета і задачі першої медичної допомоги.	10 мін.
	Зупинка зовнішньої кровотечі.	80 мін.
	Серцево-легенева реанімація	70 мін.
	Протишокові заходи	25 мін.
	Транспортна іммобілізація	75 мін.
	Особливості надання першої медичної допомоги при різних видах уражень	10 мін.
	Підсумки	5 мін.

Вступ

Щоденно у світі відбуваються тисячі подій, які призводять до травматизму та загибелі людей, до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха, соціальні катаклізми.

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, близько 30% осіб, які загинули при надзвичайних ситуаціях, могли б бути врятовані за умови надання своєчасної та правильно виконаної медичної допомоги на протязі першої години від моменту отримання травми та при швидкій евакуації до лікувальної установи.

Найбільший відсоток потерпілих відмічається при дорожньо-транспортних подіях (ДТП). Так, у світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми. За останні роки на дорогах України кількість автотранспортних пригод суттєво зросла. Так, кожні 10 хвилин відбувається ДТП, кожні 50 хвилин – гине одна людина. Щоденно на дорогах України гине двоє дітей.

Тому знання методів рятування потерпілих у вогнищах надзвичайних ситуацій є необхідними для пересічних громадян.

В умовах надзвичайних ситуацій при наданні першої невідкладної медичної допомоги на долікарняному етапі необхідно дотримуватися певних, послідовно визначених, правил, щоб врятувати життя потерпілим в осередку катастрофи.

Принципи надання першої медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях:

• Огляд місця події.

• Первинний огляд потерпілого та надання першої медичної допомоги при станах, які загрожують життю людини.

• Виклик “швидкої медичної допомоги”.

Ця послідовність дій в осередку аварій забезпечує безпеку рятівникам, потерпілим та оточуючим, збільшуючи шанси постраждалих на збереження життя та зменшення виникнення можливих ускладнень травми.

Огляд місця події

На місці виникнення надзвичайної ситуації слід визначити наступне:

• чи безпечне місце події;

• що сталося;

• скільки є потерпілих.

Під час огляду місця події звертають увагу на відсутність небезпеки для вас і оточуючих на місці аварії (небезпека вибуху, обвалу, дії електричного струму, пожежа, шкідливі випаровування та ін.).

Якщо вам загрожує небезпека, не слід наближатись до потерпілого, бо станете наступним постраждалим. У цих випадках необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу, міліцію, а також фахівців, які мають відповідне спорядження та підготовку – належну аварійну службу.

Надалі необхідно визначити, що саме сталося, причини отримання травм, їх механізм. Рятівнику слід також визначити число потерпілих, уважно оглянути місце аварії, так як можна своєчасно не помітити непритомних, а також маленьких дітей.

Перша медична допомога – це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці отримання травми, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку аварії.

Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючих чинників, які можуть продовжувати діяти, швидка евакуація із небезпечної зони до лікувальної установи. Оптимальний термін для надання першої медичної допомоги становить 30 хв. після отримання травми, але в деяких випадках він може скорочуватися до 5-7 хв. (артеріальна кровотеча, асфіксія).

Перша медична допомога передбачає виконання таких основних заходів:

• витягування потерпілих з пошкодженого транспорту, з-під завалів;

• гасіння одягу;

• усунення асфіксії шляхом відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі;

• іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

• накладання оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

• введення знеболювальних препаратів при наявності їх у рятівників;

• накладання асептичної пов’язки на рани та обпечені поверхні.

Пам’ятайте!

Той, хто надає допомогу, повинен якомога швидше викликати бригаду швидкої медичної допомоги. При цьому слід звернутись до інших людей, щоб вони здійснили виклик, самому ж приступити до проведення невідкладних медичних заходів

Первинний огляд потерпілих (авс)

Первинний огляд – це, насамперед, визначення стану, який загрожує життю пацієнта, та проведення невідкладних заходів для відновлення життєво важливих функцій організму.

Первинний огляд починається з визначення рівня свідомості у потерпілого і передбачає наступні елементи серцево-легеневої реанімації, абревіатура яких прийнята у більшості країн світу – АВС .

Життєво важливі функції визначаються за такими ознаками:

• наявність свідомості;

• наявність дихальних функцій;

• визначення стану кровообігу.

Встановлення наявності свідомості:

Якщо свідомість у потерпілого не порушена, то людина орієнтується у просторі, часі і здатна цілеспрямовано відповідати на поставлені запитання (про своє ім’я, місцезнаходження, день тижня і т.п.). При збереженій свідомості у людини функціонують органи чуття і вона може: бачити, чути, адекватно реагувати на дотик, відчувати запах. Якщо свідомість людини не порушена, у неї зберігаються такі захисні рефлекси, як кашель, ковтання.

Якщо потерпілий нерухомий, не відповідає на запитання і у нього відсутні реакції на біль, голос та інші подразники – він непритомний

Проведення серцево-легеневої реанімації (АВС):

А (Ariway) – оцінка прохідності верхніх дихальних шляхів і її відновлення при наявності асфіксії, включаючи іммобілізацію шийного відділу хребта;

В (Breathing) – дихання;

C (Circulation) – кровообіг.

А. Прохідність дихальних шляхів:

Організм людини складається з безлічі клітин, кожна з яких потребує для своєї життєдіяльності кисню, щоб виконувати різноманітні функції організму (мислення, рухи, обмін речовин). Якщо подача кисню в організм людини припиняється, то виникають різноманітні порушення діяльності клітин. Час неушкодженості клітин в даних випадках різний і залежить від виду органа. Для клітин мозку він найменший. Вже через 10-15 сек. без кисню виникає непритомний стан із наступним розслабленням скелетних м’язів і відсутністю захисних рефлекторних реакцій (наприклад, кашель при вдиханні сторонніх тіл). Якщо подача кисню до мозку переривається до 3 хв., можуть виникнути ушкодження, які неможливо усунути. Припинення надходження кисню до клітин кори головного мозку більше 5 хв. рівноцінно смерті мозку. Тому важливим є забезпечити подачу кисню до організму потерпілого в найкоротший термін – без кисню не існує життя!

У певної частини потерпілих, як наслідок важких травм, спостерігається порушення вільної прохідності верхніх дихальних шляхів (попадання сторонніх тіл, згустків крові, блювотних мас, слизу, западіння язика). У цих випадках виникає гостра дихальна недостатність – асфіксія – стан наростаючої ядухи, пов’язаний з різкою нестачею кисню в організмі. Цей критичний стан вимагає термінового невідкладного втручання рятівників. Асфіксія спостерігається при черепно-мозковій травмі, стисненні головного та спинного мозку, ушкодженнях грудної клітки, живота, тазу, внаслідок травматичного шоку, електротравми та ін.

Дихальну недостатність виявити легко, вона проявляється такими симптомами (при відсутності кровотечі):

1. Відсутні дихальні рухи (зупинка дихання).

2. Потерпілі вкрай неспокійні або непритомні.

3. Дихання часте поверхневе, неритмічне (більше 30 уд./хв.) або, навпаки, – сповільнене (менше 8 уд./хв.).

4. В акті дихання приймають участь допоміжні м’язи – рухаються крила носа, напружуються м’язи шиї, плечового поясу, втягуються над- та підключичні ямки, міжреберні проміжки.

5. На відстані чути жорсткий дихальний шум, хрипіння, клекотливе дихання.

6. Спостерігаються синюшність та блідість шкіри обличчя, різка блідість, виражена пітливість.

Асфіксія – це критичний стан, який потребує невідкладної медичної допомоги на місці аварії, катастрофи. Для її усунення необхідно здійснити наступне:

• потерпілого слід покласти спиною на тверду поверхню;

• одяг розстібнути;

• забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, для цього слід:

• повільно відхилити голову потерпілого назад (підклавши одну руку йому під голову, а другою натискаючи йому на лоб);

• цю процедуру можна виконувати, поклавши під голову потерпілому твердий валик;

• нижню щелепу висунути вперед настільки, щоб нижні зуби перекривали верхні, надалі відкривається рот.

Висування нижньої щелепи вперед спонукає рухатися язик, який, в свою чергу, тягне за собою надгортанник, тим самим відкриваючи вхід до дихального горла. Відкривання рота здійснюється при допомозі схрещених пальців, при цьому вказівним пальцем натискають на нижні різці, а великими – на верхні, і таким чином, як ножицями, відкривають потерпілому рот. Після цього при потребі вказівним пальцем очищують порожнину рота від слизу, згустків крові, блювотних мас та інших сторонніх тіл.

Надалі потрібно перейти до безпосередньої штучної вентиляції легень (ШВЛ), яка виконується так: "ротом через рот", "ротом через ніс" або через повітроводи.

Штучне дихання проводять наступним чином:

1. Дихання ротом через рот:

• рятівник зберігає попереднє положення голови потерпілого, великим і вказівним пальцями руки, яка лежить на чолі, закриває йому ніс;

• відкриває рот потерпілого;

• рятівник вдихає повітря і притуляє свій рот до рота потерпілого так, щоб його губи щільно прилягали до губ потерпілого;

• повільно вдуває повітря у рот потерпілого;

• кожне вдування повітря повинно бути достатнім для того, щоб груди потерпілого трохи піднімались, за цим слід спостерігати.

2. Дихання ротом через ніс:

• положення голови має бути попереднім;

• рятівник вдихає повітря і прикладає рот до носа потерпілого так, щоб ніс закривався під тиском губ (рот потерпілого закритий);

• рятівник поволі вдуває повітря в ніс потерпілого, кожен видих повинен бути достатнім для того, щоб грудна клітка потерпілого піднімалась.

Дихання ротом через ніс вважається більш фізіологічним. Слід пам’ятати, що повітря при диханні ротом через рот може потрапляти й до шлунку. Це посилює небезпеку відригування та аспірації (потрапляння вмісту шлунку в дихальні шляхи).

При підозрі на закупорку дихальних шляхів слід поправити положення голови, ще раз перевірити прохідність дихальних шляхів і продовжувати штучне дихання.

Вдих забезпечує усі клітини людського організму життєво необхідним киснем. При вдиху грудна клітка піднімається, а легені розширюються. При цьому повітря потрапляє через дихальні шляхи (ніс/рот, гортань, трахея, бронхи) до легеневих альвеол. Там кисень переходить через стінки легеневих альвеол і капілярів у кров. Одночасно через них з крові забирається вуглекислий газ (СО₂), який при видиху виходить назовні. В цей час грудна клітка опускається, легені зменшуються в об’ємі, повітря виходить. Частота дихання, тобто кількість вдихів і видихів за хвилину, становить: у дорослих – від 8 до 20, у дітей – близько 30, у немовлят – близько 40.

Пам’ятайте!

Штучне дихання проводиться доти, доки у потерпілого не відновиться власне дихання або до прибуття бригади швидкої медичної допомоги