3. Дієслово творення і вживання деяких форм дієслова

І. Неозначена форма дієслова

Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, май­струвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть {співать, стрибать, шукать) вжи­ваються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, на­приклад:

Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістич­но рівнозначних (хоча семантично — за значенням одно- чи бага­тократності, інхоативності, інгресивності, дуративності і т. ін. — не тотожних) належать, наприклад, такі варіанти: виштовхнути і виш­товхати, випхнути і випхати, витягнути і витягти, досягнути і до­сягти, застигнути і застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува- (-юва-) і -а- (-я-), як-от: витискувати і витискати, витягуватиі витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти, закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у роз­мовному і художньому стилях.

II. Форми теперішнього часу

Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо —розумієм, бачимо — бачим, радіємо —радієм) і форми третьої особи однини (співає — співа, виглядає — вигляда, поливає — полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні.

2. Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі ук­раїнської мови відповідає форма хочуть.

3. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є.

Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв'язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими дру­зями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв'язка, воно вживається із значен­ням "з'являтися, примарюватися, снитися", як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О люба, образ твій, такий чудовий... (І. Франко); Чого являєшся мені Усні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? (Там само).

Iіі. Форми майбутнього часу

Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) фор­му майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають синтетичну й аналітичну форми майбут­нього часу: буде проводитись/проводитиметься, будуть контролювати/ контролюватимуть, буде визначати/визначатиме, буде забезпе­чуватись/забезпечуватиметься, будемо забезпечувати/забезпечува­тимемо. У діловому і науковому стилях уживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим формам дієслова: сніда­тимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть.

V. Форми наказового способу

1. Для української мови характерні прості форми першої особи множини: ходімо, встаньмо, дивімось, зробімо, пишімо, снідаймо. У російській мові форми першої*особи множини можуть бути прости­ми і складеними. Перші збігаються з відповідними формами дійсно­го способу (бежим, встанем, летим), другі утворюються за допомо­гою частки давайте (давайте смотреть, давайте сделаем, давайте писать, давайте прочитаєм). Українській мові подібні форми не вла­стиві.

2. Деякі дієслова у наказовому способі мають дві паралельні фор­ми другої особи однини, які стилістично не диференціюються: визна­чити — визнач і визначи, застругати — застругай і застружи, крес­лити — кресль і кресли, плескати — плещи і плескай, провітрити — провітр і провітри, хникати — хникай і хнич і т. ін.