4. Сучасні форми господарювання в Україні, їх зміст та особливості

Переведення економіки України на ринкові засади супроводжуються формуванням і відповідних нових форм господарювання, до яких передусім належать господарські товариства, кооперативи, орендні підприємства і об'єднання підприємств.

Особливою формою організації підприємницької діяльності є господарські товариства. Такими визнаються підприємства, організації і установи, створені на засадах договору юридичних осіб і громадян шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Функціонування господарських товариств регулюється Законом України «Про господарські товариства», який введений в дію з 1 жовтня 1991 р.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства. Кожен вид господарських товариств має суттєві особливості, про що свідчить назва.

Акціонерне товариство - товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язання тільки майном підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство, яке має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний фонд якого поділений на частини, розміри яких визначені засновницькими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками у статутний капітал, а за нестачі цих коштів - додатково власним майном відповідно до внеску кожного у межах, визначених статутними документами.

Повне товариство - договірне товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства всім своїм майном.

Командитне товариство - договірне товариство, яке, разом з одним чи декількома учасниками, що несуть відповідальність за зобов'язання товариства всім своїм майном, включає також одного чи декількох учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства.

Головним атрибутом акціонерного товариства є акція. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, який свідчить про дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і здебільшого право на участь в управлінні ним, а також дає право його учасникові на отримання частки прибутку у вигляді дивіденду і на участь в розподілі майна в разі ліквідації товариства. В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється Законом “Про цінні папери та фондовий ринок”.

Необхідно розрізняти таки види акцій: іменні та на пред'явника, привілейовані та звичайні. Здебільшого окремі громадяни стають власниками іменних акцій. У цьому випадку до книги реєстрації акцій повинні бути занесені відомості про кожну іменну акцію (в тому числі про власника і час придбання акції), а також про кількість таких акцій у кожного акціонера. При реєстрації акцій на пред'явника до книги заносяться лише відомості про їхню загальну кількість.

На відміну від звичайних привілейовані акції дають власникові переважне право на отримання дивіденду, а також на пріоритетну участь у поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Однак власники привілейованих акцій здебільшого не беруть участі в управлінні акціонерним товариством, за винятком випадків, коли це передбачено статутом.

Акціонерне товариство випускає акції на суму його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Власники акцій мають право на отримання частини доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, яка виплачується власникові акцій, називається дивідендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотка за банківський кредит.

Кооператив являє собою добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської або іншої діяльності, який ґрунтується на особистій участі (у виробничих кооперативах-на особистій трудовій участі), використанні власного або орендного майна.

На сьогоднішній день в економіці України функціонує два основних типи кооперативів: виробничий і споживчий. Членом кооперативу може бути кожен громадянин, який досяг 16-ті років, виявив бажання і здатність брати участь у діяльності кооперативу. Статутом кооперативу, нарівні з індивідуальним, може бути передбачене і колективне членство. Взаємовідносини між кооперативом і його колективним членом регулюються договором.

У влаштуванні, управлінні та умовах діяльності кооперативу є елементи, які відрізняють його від інших видів підприємницької діяльності:

• членство в кооперативі передбачає особисту трудову участь в його діяльності;

• членство в кооперативі може бути припинено шляхом виключення із складу членів кооперативу за рішенням загальних зборів.

Розвиток підприємництва у державному секторі можна простежити через розвиток орендних відносин. Орендні відносини в Україні регулюються Законом "Про оренду майна державних підприємств і організацій".

Оренда - засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їхніх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій.

Розповсюдженою формою підприємницької діяльності в Україні в сучасних умовах є приватні підприємства. Приватним підприємством, відповідно до ст. 113 ГК, визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Різновидом форм підприємництва у сільському господарстві є фермерське господарство. Згідно зі ст. 114 ГК, фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Підприємство з іноземними інвестиціями (ст. 116 ГК) – це підприємство, створене відповідно до вимог ГК, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

Іноземне підприємство (ст. 117 ГК) - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.