Варіант 21. (не брать)

1. Проаналізуйте склад продуктивних сил суспільства.

Продуктивні сили — це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Вони виступають серцевиною економічної системи, становлять її матеріальну основу.

На цьому етапі аналізу виробництва його можна визначати як цілеспрямоване функціонування продуктивних сил, яке забезпечує людина. Розглядаючи місце людини в системі виробництва, перш за все треба мати на увазі, що вона є фактором виробництва і його основною продуктивною силою. Без людини, людського фактора виробництво неможливе. Саме людина оживляє речові фактори виробництва, приводить їх у рух.

По-друге, людина є творцем більшості відтворюваних засобів виробництва, таких як машини, сировина, інструменти, споруди, будівлі тощо.

По-третє, людина організує виробництво матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства.

Задача. Визначаємо кількість непрацездатного населення:

5+4 =9 млн. осіб

Визначаємо робочу силу країни:

36 – 9 =27 млн. осіб

Визначаємо рівень безробіття: Рб = Безробітні/Робоча сила *100%

6.5/27 *100%=24 %

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
21	В	Б	Б	А	В

Варіант 22.

1. Охарактеризуйте інфляцію та її види.

Порушення грошового обігу веде до незбалансованості грошової і товарної маси.

Інфляція – знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу, що проявляється через процес зростання загального рівня цін.

За умов інфляції виникає надлишок грошей, що приводить до їх знецінення.

Інфляція є небезпечним для економіки явищем, особливо при високому її рівні. Рівень інфляції вимірюється індексом цін, який визначається як співвідношення цін поточного періоду і базисного: Іц = Цпот./ Цбаз.

Темп інфляції показує швидкість зростання цін за певний період:

Ті= (Іц пот.- Іц баз.) /І ц пот.

За темпами інфляційного процесу розрізняють :

• Повзучу( природна) інфляцію - (до 10%) в рік.

• Галопуючу інфляцію - (більше 10%) в рік.

• Гіперінфляція - (2000%) в рік.

Існує також стагфляція – коли інфляція супроводжується значним падінням обсягів виробництва.

Інфляцію не можна пов’язувати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки. В умовах природного рівня інфляції деякі економісти вказують на її позитивне значення – стимулювання конкуренції, збалансування попиту та пропозиції та інші. Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції або взагалі заперечують цей ефект.

Розрізняють 2 типи інфляції: відкриту і приховану.

Відкрита інфляція розгортається на вільному ринку і не руйнує механізму ціноутворення. Вона здійснюється у формах інфляції попиту ( коли зростають доходи покупців при нормальному функціонуванні виробництва) та інфляції витрат (зростають ціни через витрати виробництва – коли підвищується зарплата або вартість витрат на енергію , сировину).

Прихована інфляція виникає завдяки блокуванню цін з боку держави, тобто через неправильну економічну політику. При цьому виникає товарний дефіцит і процвітає «чорний ринок».

Задача. Згідно закону Оукена один відсоток зростання безробіття веде до зниження ВНП на 2.5%. Тому в даному випадку рівень ВНП знизиться на:

9 -4=5 %

5*2.5=12.5 % - зниження ВНП

45 * 0.875=39.375 млрд. грн. – реальне зниження

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
22	Б	Б	Г	Б	А

Варіант 23.

1. Охарактеризуйте світове господарство та етапи його розвитку.

Світове господарство – це система національних господарств окремих країн та їх угруповань, що взаємопов’язані міжнародними економічними відносинами. Економічними засадами функціонування світового господарства є міжнародний поділ праці, який визначає спеціалізацію виробництва країн відповідно до їх природно – кліматичних, історичних та економічних умов.

Основні етапи розвитку світової економіки.

1. Остання третина 19 ст. – початок 20 ст. – Завершення територіального поділу світу і початок формування ринкової світової економіки на підприємницьких засадах.

2. 20 –ті роки 20 ст. – початок 90 –х років 20 ст. – розпад світової економіки на країни з розвиненою ринковою економікою і країни з командно – адміністративною економікою.

3. З початку 90-х років 20 ст. – становлення цілісності світової економіки на ринкових засадах.

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився ще в 16 ст. у період великих географічних відкриттів.

Світовий ринок – сукупність сучасних національних ринків окремих країн у їх взаємозв’язку, пов’язаних міжнародними економічними відносинами.

Структура світового ринку.

1. Світовий товарний ринок.

2. Світовий ринок капіталів.

3. Світовий ринок праці.

Світовий товарний ринок складається із ринку засобів виробництва та товарів і послуг. На відміну від торгівлі сировиною, тканинами на початку XX століття на сучасному етапі іде торгівля промисловим обладнанням, машинами, транспортними засобами, наукомісткими - ресурсозберігаючими технологіями, інформацією, комунікаційними засобами, ліцензіями.

Ринок робочої сили складається з міграції ( переміщення ): еміграції і імміграції. Кожна держава повинна забезпечити роботою населення своєї держави і приймає закони по їх захисту. Один відсоток виїзду з держави висококваліфікованих працівників, це - 10% втрати національного доходу.

Задача. Прирівнюємо функцію попиту та пропозиції:

Qd=Qs

1+2р=9 – 2р

2р +2р+9-1

4р=8

р=2 – рівноважна ціна

1+2*2=5 –рівноважний обсяг

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
23	В	Г	А	В	А

Варіант 24.

1. Охарактеризуйте ринок, його суть, складові.

Ринок – це економічні відносини між товаровиробниками і покупцями з приводу купівлі-продажу товарів. Ринок – це функціональна форма економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами, які утворюють єдину економічну систему, конкретну форму господарської діяльності. Суть ринку полягає у відтворенні ринкових відносин.

В вузькому розумінні ринок – місце, де покупці та продавці взаємодіють, щоб визначити ціни та кількості певного товару або послуги.

Ринок вирішує 3 основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

1. Які товари та послуги виробляти визначають продавці та покупці.

2. Як виробляти товари визначає конкуренція між виробниками. Конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва через запровадження нової техніки, технології, організації виробництва, тощо.

3. Для кого саме виробляти товари визначає попит.

Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні умови. До них належать:

1) наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу.

2) еквівалентний обмін товарі. Ринок не передбачає економічної допомоги, пільг.

3) конкуренція, яка надає усім господарюючим суб’єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, примушує підприємців, використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки.

4) вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів господарюючих суб’єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва.

5) реальна інформація про ринок і його суб’єктів.

Конкурентна ринкова система виконує важливі організаційні та економічні функції. До них належать:

1. Саморегулювання економіки – забезпечення зв’язку і пропорційності між виробництвом і споживачами.

2. Ціноутворення – формування ринкової ціни на основі вартості під впливом попиту та пропозиції, які відображають корисність товару і витрати на його виробництво.

3. Стимулювання виробників до створення товару з найменшими витратами та найбільшими доходами, продовження досягнень НТП.

4. Сприяє формуванню єдиного економічного простору.

5. Сануюча – ринковий механізм постійно очищує економіку від неефективно функціонуючих підприємств. В результаті санації підвищується ефективність, рівень життя, змінюється структура економіки, зростає стійкість народного господарства.

6. Посередницька – ринок встановлює зв'язок між виробниками та споживачами, дозволяє їм знайти найбільш оптимальний варіант вибору.

7. Інформаційна – ціни, що складаються на ринку, дають об’єктивну інформацію всім учасникам господарської діяльності щодо стану ринкової кон’юнктури.

Таким чином, через свої функції конкурентна ринкова система намагається дати відповіді на три ключові питання економіки.

Закони та принципи, за якими діє ринкова економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуванню єдиного економічного простору.

До умов функціонування ринку відносять:

• розвинене товарне виробництво;

• незалежність економічних суб’єктів;

• існування економічної конкуренції;

• існування ринкової інфраструктури;

• наявність правової бази.

Задача . Прирівнюємо функцію попиту та пропозиції: Qd=Qs

-2+3р=6 – р

3р+р=6+2

4р=8

р=2 – рівноважна ціна 8 –рівноважний обсяг

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
24	В	В	А	Б	В

Варіант 25.

1. Охарактеризуйте конкуренцію та монополію.

Конкуренція – це зіткнення інтересів господарських суб’єктів на ринку, або форма суперництва за економічне виживання. Проявом конкуренції є боротьба між товаровиробниками за більш вигідні умови господарювання і одержання прибутку.

Вона виконує такі функції :

• Стимулює НТП та підвищення якості продукції

• Впливає на процес ціноутворення

• Регулює процес суспільного відтворення, встановлюючи пропорції між обсягами виробництва і споживання.

Сучасна економічна наука виділяє 2 основні форми конкуренції:

1.Вільну або досконалу.

2.Обмежену або недосконалу.

Для вільної конкуренції властиві такі риси:

• існує багато незалежних виробників, які конкурують між собою;

• конкуренти випускають однорідний продукт;

• існує вільний вхід на ринок інших виробників;

• доступність і повнота інформації про ціни, які формуються під впливом попиту та пропозиції

Вільна конкуренція може відбуватися як між виробниками однієї галузі(внутрігалузева),так і міжгалузева, тобто боротьба за найприбутковіші сфери вкладання капіталу.

Обмежена конкуренція існує на сучасному етапі розвитку ринкової економіки.

Недосконала конкуренція існує у 2 формах: монополістична конкуренція і олігополія.

Ринки монополістичної конкуренції найбільш поширені у сучасній економіці. Це виробництво одягу і взуття, косметики, ліків, комп’ютерів, тканин, кондитерських товарів.

Модель монополістичної конкуренції визначається такими рисами:

• На галузевому ринку діють кілька десятків середніх фірм, що конкурують між собою.

• Конкуренти випускають продукти одного типу, але з певними особливостями.

• На даний ринок легко проникають нові конкуренти.

• Панує нецінова конкуренція (поліпшення якості та асортименту).

• Контроль над ціною існує у дуже вузьких межах лише на ціну власного продукту.

Олігополія - це таке становище, коли на ринку діє кілька власних виробників (від 2-х до 10). Олігополістичні ринки теж дуже поширені. Вони існують у галузях по виробництву сталі, чавуну, прокату, цементу, мінеральних добрив, автомобілів, кораблів. При цьому існують суттєві перешкоди для проникнення у галузь нових конкурентів через великі розмірі капіталів. На таких ринках застосовують нові методи конкуренції :

• Диверсифікація - це поява дуже великих фірм, які діють у кількох споріднених галузях. Це обмежує залежність від постачальників ресурсів, послаблюючи позиції конкурента.

• Вертикальна інтеграція – це об’єднання в одній фірмі технологічного ланцюга у виробництві продукту від початку до реалізації (розробка корисних копалин)

• Конгломерація – об’єднання капіталів не пов’язаних між собою галузей в одну фірму

Термін “монополія ” означає існування виключного економічного становища суб’єкта. Монополія заперечує конкуренцію, тому що ґрунтується на ринковій владі.

Вона може існувати у 3-х формах :

• Природна монополія виникає внаслідок неможливості конкуренції, наприклад, це метрополітени, телефоні компанії, газові, електричні.

• Адміністративна монополія виникає дій державних органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення певного виду діяльності (виготовлення зброї).

• Економічна монополія виникає, коли окремі фірми самостійно завойовують собі виключне становище на ринку.

Задача. Визначаємо ціну виробництва:

180 *1.15=207 грн.

207 *1.1=223.56 грн. - ціна без ПДВ

223.56*1.2=268.27 грн. – роздрібна ціна

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
25	А	А	А	Б	А

Варіант 26.

1. Охарактеризуйте державне регулювання економіки.

Високорозвинена ринкова економіка є оптимальним поєднанням основ товарного виробництва і цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання.

Державне регулювання економіки – комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів і процесів для стабілізації економічної системи.

Важливими методами державного регулювання народного господарства є здійснення найважливіших форм економічної політики:

• Науково – технічної (стимулювання розвитку НТП, встановлення пріоритетів розвитку,організаційне та ресурсне забезпечення).

• Кредитно – грошової ( регулювання рівня банківського %, резервів, операції з ЦП).

• Амортизаційної (здійснення політики прискореної амортизації).

• Структурної ( модернізація галузей н/г).

• Цінове регулювання( встановлення цін на продукцію базових галузей, державні субсидії, встановлення договірних цін).

Централізоване регулювання економіки проявляється у коротко – і довгостроковій державній економічній політиці.

Короткострокове - комплекс антикризових, антициклічних заходів держави. Його характерною рисою є те, що всі заходи з’ясовуються разом з нагромадженням кризових явищ і розвитком самої кризи. Проводяться заходи через політику прискорення амортизації, субсидій, державну допомогу окремим фірмам чи галузям.

Довгострокове - здійснюється в формі економічного програмування, це пов’язано з розвитком ринкової економіки, продуктивних сил, НТП, еволюційних виробничих відносин та господарських систем. Програмування на відміну від короткострокового регулювання характеризується більшим ступенем узгодженості , помітним скороченням сфери стихійності та зростання свідомого, цілеспрямованого впливу на економічні процеси.

Розрізняють види програмування:

- кон’юнктурне - характерне для країн з розвиненою ринковою системою, спрямоване на регулювання процесу відтворення через досягнення рівноваги макроекономічних показників.

- структурне - вища форма економічного регулювання, його основу становить кон’юнктурне програмування, доповнене науково обґрунтованими планами економічного і соціального розвитку.

Існує також частково структурне програмування, яке спрямоване на регулювання відносин між попитом і пропозицією. Конкретними формами його реалізації є галузева і регіональні програми.

Національне регулювання включає регулювання на 10 і більше років.

Задача. Визначаємо загальні витрати виробництва:

340+260=600 грн.

750 – 600=150 грн. прибуток на одиницю

25000*150=375000 грн. – прибуток загальний

2500*750=1875000 грн. – дохід

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
26	Г	В	Б	В	А

Варіант 27.

1. Охарактеризуйте підприємство, його види.

Підприємство – це основна ланка народного господарства, самостійний господарюючий суб’єкт, який забезпечує виробництво більшості товарів і послуг, здійснює діяльність з метою отримання прибутку.

На підприємстві зосереджена сукупність продуктивних сил і відносин економічної власності. Підприємство як юридичну особу характеризують наявність у нього свого статуту, балансу доходів і витрат, рахунку в банку і права укладати договори з іншими юридичними особами, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. Фірма переважно утворюється з кількох підприємств. Якщо фірма створена з одного підприємства, то терміни іноді вживають як ідентичні.

Підприємство виконує такі основні функції:

1 .Організаційна - забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

2. Відтворювальна - це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

3. Соціальна - полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Кожне підприємство повинно отримувати дохід від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського ( комерційного) розрахунку: самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальність, самостійність у межах чинного законодавства.

Основним критерієм класифікації підприємств є тип власності. Відповідно до цього в Україні та багатьох інших країнах функціонують підприємства таких основних видів.

1. Державні підприємства( загальнодержавні, комунальні) – засновані на державній формі власності.

2. Колективні підприємства – засновані на власності колективу ( кооперативи, акціонерні , підприємства громадських організацій).

3. Приватні підприємства(індивідуальні, сімейні) – засновані на приватній власності домогосподарства.

Існують також спільні підприємства , засновані на поєднанні різних форм власності.

За розміром розрізняють:

1. Малі підприємства з певною кількістю працюючих.

2. Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

3. Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача.

Використовують також інші критерії класифікації підприємств. Так, за наявністю влади на ринку їх поділяють на конкурентні, олігопольні, монопольні.

За характером економічної діяльності ( галузевою належністю) підприємства бувають виробничі, торговельні, фінансово – кредитні, посередницькі, науково – виробничі об’єднання тощо.

За структурою підприємства підрозділяються на :

• Вузькоспеціалізовані , що виготовляють обмежений асортимент продукції масового або багатосерійного виробництва (виробництво сталі, зерна).

• Багатопрофільні випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення( с/господарські).

• Комбіновані – один від сировини або готової продукції перетворюють паралельно або послідовно в інший вид, потім у третій і т.д.

Підприємства, метою яких є максимізації доходів, називаються комерційними. Підприємства, мета існування яких відрізняється від мети максимізації прибутку, є некомерційними.

Задача. 1. Визначимо дохід пекарні Д= 20000*2,6=52000 грн.

2. Знайдемо загальні витрати В= 20000*2,1=42000 грн.

3. Знайдемо прибуток П= Д-В= 52000-42000=10000 грн

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
27	А	Г	А	В	А

Варіант 28.

1. Охарактеризуйте валюту та валютні системи.

Світова валютна система (СВС) - це валютно - фінансовий механізм зовнішньоекономічних зв'язків і форма організації міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавними угодами.

СВС базується на функції світових грошей. Вони служать світовим платіжним коштом, світовим купівельним коштом і матеріальним втіленням суспільного багатства.

У ролі світових грошей у різні періоди часу виступали:

1) золото;

2) найбільш сильна і стійка валюта окремих країн. У 19 столітті і до 1-ї світової війни - це англійський фунт стерлінгів. Після 2-ї світової війни - долар США.

3) використовуються спеціальні права запозичення (з 70 -х років) шляхом порівняння середньозваженого курсу однієї валюти до визначеного набору інших валют. З 1січня 1981р. по 1996 р. валютний кошик включав 5 валют: 40% - долар США; 21% - марка ФРН; 17% - японська йєна; 11% - англійський фунт стерлінгів; 11% - французький франк.

4) ЕКЮ - грошова одиниця країн Європейського союзу.

Міжнародна валютна система — це форма організації валютних відносин у межах світового господарства. Вона виникла наприкінці ХХ ст. в результаті еволюції світового ринку, юридично закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних економік.