4.Історичний розвиток людської свідомості
Психіка людини є продуктом суспільних відносин. При різній зміні кліматичних умов в певний історичний період пращури людини опинились перед вибором: або вимерти, або змінити спосіб існування. Виходом із цього складного становища стало здійснення спільних перед трудових дій, тобто дій по виготовленню і застосуванню певних предметів, які виступали знаряддями праці. Спільна трудова діяльність приводила до поступового перетворення зграї твариноподібних пращурів людини у людське суспільство, а суспільні відносини приводили до ускладнення трудової діяльності. В процесі спільної трудової діяльності предки людини почали виготовляти складні знаряддя праці і це поступово змінило середовище існування людей. Людина, на відміну від тварини почала жити у світі постійних речей. Знаряддя праці виступали матеріальними носіями операцій, дій та діяльності людських спільностей.. за допомогою цих знарядь від одного покоління до іншого почав передаватись суспільний досвід. Знаряддя праці ставали все складнішими і виникла необхідність розподілу операцій по виготовленню цих знарядь між різними членами спільноти. Таке ускладнення праці робило все більш віддаленим задоволення природної потреби із їжі, як кінцевої мети праці. Розуміння такої віддаленої мети було під силу лише істоті з логічним мисленням. Ускладнення праці приводило до зміни функцій руки. Рука розвивалась не лише як хапальне знаряддя, але і як орган активного обстеження, за допомогою якого людина пізнавала все нові об’єктивні властивості предметів оточуючого світу. Це означає, що рука виступила не лише органом праці, але і її продуктом. Такий розвиток функцій руки привів до її звільнення від участі у пересуванні і до виникнення у людини прямоходіння. Прямоходіння сприяло інтенсивному розвитку нових функцій руки. Представництво руки як важливого органу праці у мозку, привело не лише до збільшення маси мозку, але й до зміни його структури. В процесі праці почали виникати нові людські потреби, яких не було у тварин. Під впливом трудової діяльності та суспільних відносин виникла людська свідомість як вищий рівень розвитку психіки, для якого характерним є не лише відображення, але й перетворення дійсності. Свідомість породила необхідність виникнення вищих форм людського спілкування – спілкування за допомогою мовлення, оскільки свідомість і мислення нерозривно пов’язані з мовленням.
Отже під впливом трудової діяльності виникло людське суспільство, людські потреби, людська свідомість, спілкування за допомогою мовлення, тобто людина з твариноподібного пращура перетворилась в особистість.
5.Суттєві відмінності психіки людини і тварин.
Тварина живе і діє у межах конкретної ситуації і її акти поведінки породжуються лише потребами. Це означає, що тварина не робить нічого. що виходить за межі її біологічних потреб, саме тому тварина не може звільнитися від безпосереднього впливу конкретної ситуації. Тварині притаманне конкретне мислення, яке робить її залежною від безпосередньої ситуації. Лише людина, якій притаманне абстрактне, конкретне мислення, здатна діяти відповідно необхідності, тобто свідомо. Мислення тісно пов’язане з мовленням. Тварини здатні за допомогою звукових сигналів інформувати своїх сородичів про власні емоційні стани, тоді як людина за допомогою мовлення спілкується з іншими людьми у просторі, часі і завоює за допомогою мови суспільний досвід людства, тобто мова людини відрізняється від так званої мови тварин тим, що за допомогою людської мови відбувається передача суспільного досвіду від одного покоління до іншого.
Тварина здатна використовувати певні предмети як знаряддя, проте вона не здатна до спільного виготовлення і збереження цих знарядь. Лише людина здатна створювати знаряддя праці за продуманим планом, зберігати їх, використовувати спільно з іншими людьми за призначенням і передавати іншим. В цьому полягає суттєва відмінність умов існування людини і тварин. Тварини існують у світі постійних речей.
Лише людина здатна передавати суспільний досвід за допомогою мови, тварини до цього не здатні.
Існують суттєві відмінності у почуттях тварин та людини. І тварини, і людина здатні до переживання позитивних і негативних емоцій, проте лише людина здатна до переживання так званих вищих почуттів (інтелектуальних, моральних, естетичних).
Суттєво відрізняються умови розвитку психіки тварин і людини. Розвиток психіки тварин підкоряється біологічним законам, тоді як розвиток психіки людини, її свідомості підкоряється суспільно-історичним закономірностям.
Дитина здатна сформуватися як людська особистість лише під впливом виховання при спілкуванні та спільній діяльності з іншими людьми.