2.Три стадії розвитку психіки у тварин.
Стадії розвитку психіки тварин у філогенезі (за А.П. Леонтьєвим)
Стадії розвитку психіки |
Тип нервової системи |
Типи поведінки |
1. Сенсорна – це стадія елементарного відчуття. Це означає, що на даній стадії тварина здатна до відображення окремих властивостей предметів оточуючого світу. |
Сітчаста та вузлова або гангліозна нервом системи (безхребетні тварини) |
Інстинктивна форма поведінки. Інстинкти – це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджені видові форми реагування представників даного виду на певні постійні впливи постійних подразників. |
2. Перцептивна стадія – це стадія предметного сприймання. На цій стадії тварини здатні не лише до відчуттів, але й до сприймань, тобто здатні відображати всі властивості певного предмета у цілісному образі. На цій стадії формуються уявлення, розвивається пам'ять. |
Цереброспинальна або трубчаста нервова система (хребетні тварини) |
Індивідуально набуті форми поведінки, які тварина засвоює в процесі повторень – навички. Фізіологічною основою навичок виступають тимчасові нервові зв’язки, які закріплюються в процесі повторень і приводять до формування умовних рефлексів. |
3. Інтелектуальна стадія – стадія конкретного мислення. Це означає, що даній стадії тварина здатна не лише до відчуттів і сприймань, тобто до відображення властивостей предметів оточуючого світу, але й до відображення зв’язків і відношень між цими предметами, тобто до конкретного мислення. Розвивається далі уявлення та вдосконалюється пам'ять. |
Цереброспинальна нервова система з переважанням головного мозку. |
Інтелектуальна поведінка передбачає здатність розв’язувати двофазні завдання: І фаза – підготовча, коли тварина реагує на предмет, який є об’єктом її поведінки, не на кінцеву мету, на засіб досягнення цієї мети. На ІІ фазі тварина реагує на предмет, який виступає безпосереднім об’єктом її поведінки. |
3.Спілкування і «мова» тварин. Залежність психіки від середовища та будови органів
Спілкування і «мова» тварин
Більшість тварин з метою виживання об’єднуються в групи з особинами свого виду. Взаємовідносини «суспільних» тварин сягають високого рівня складності й характеризуються своїми нормами співжиття, високорозвиненими інстинктивними реакціями на форми поведінки та системами сигналізації для передачі інформації (їх умовно називають «мовою» тварин). Що краще розвинутий той чи інший орган чуття, то частіше тварина вдається до нього для передачі інформації.
«Мова» запахів – найдавніша, майбуть, з усіх «мов», адже нею й досі користуються тварини, які раніше за інших з’явилися на Землі. Пахучими речовинами помічають свої дороги мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм запахом повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й безпомилково знайти дорогу до годівниці.
Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин-мисливців. Собака та його родичі знаходять здобич головним чином завдяки органам чуття. Відстань, на яку собака може чути запах дичини, передусім залежить від напряму і сили вітру та вологості ґрунту.
З диких тварин хорошим чуттям володіють вовк, шакал, лисиця.
«Мова» звуків. Звуковий код тварин дуже різноманітний. Найчастіше ми чуємо «пташину розмову». Треба розмежовувати пісню птахів і сигнали, які вони подають у різних випадках життя. Звуки можуть мати різне значення залежно від тональності.
«Мова» звірів складається з не багатьох «слів», якими передаються задоволення, страх, жаль, лють, перехід у напад та інші емоційні стани.
Тварини, які живуть угрупуваннями, балакучіші від одинаків, адже їм є про що «поговорити» один з одним.
Океанічні ссавці також не безмовні. Звуки подають усі кити, та «найговіркішими» виявились дельфіни. Вони вдаються до звукових сигналів найрізноманітнішої частоти. Подані ними ультразвуки служать головним чином для ехолокації.
«Мова» жестів. Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжується якимись жестами. А іноді «німа розмова» зрозуміла і без будь-яких «слів».
Бджоли-розвідниці передають інформацію танком: прилетівши до вулика, бджоли на сотах робить швидкі колові рухи і водночас крутить черевцем.
Різноманітними є жести, рухи і пози птахів у шлюбний період. Деякі птахи підносять один одному подарунки (рибу, водорості, ягоди, гілочки), що мають символічне значення. При цьому вони прибирають найрізноманітніших поз. Іноді птахи, відлякуючи ворога, стають у загрозливу позу.
У мові жестів звірів не останню роль відіграє хвіст. Якщо собака крутить хвостом, значить він задоволений і ніколи в цей час не вкусить. Інша річ, коли хвіст у нього нерухомий, напружений. Наближається до такого собаки небезпечно. Коли ж собака чимось наляканий, він підгинає хвоста, ніби каже: «Я й так боюся, не чіпай мене».
Коти також уміють розмовляти хвостом. Якщо в кота благодушний настрій, він ліниво помахує хвостом. Якщо є розгніваний, то різко крутить ним з боку на бік, «б’є хвостом».
Різноманітними є погрозливі жести у тварин: вишкіряння зубів, вигинання спини дугою, наїжачення шерсті, биття копитом, притискування вух тощо.
У багатьох звірів, як і в птахів, є поза підкорення. Коли дорослий собака накидається на цуценя, те лягає на спину і піднімає лапки вгору. Зайнявши таку позу, цуценя опиняється в повній безпеці. Мабуть, це один із способів збереження виду що виробився в процесі еволюції.
«Мова» фарб і вогників. За допомогою кольорів тварини ховаються від ворога, лякають його, маскуються, підкрадаючись до здобичі, «говорять».
Найяскравішого забарвлення набирає багато птахів та риб у шлюбний період, хоча однозначного пояснення цьому явищу немає: одні вчені вважають, що яскраве забарвлення самця потрібне, щоб полонити самиць, інші гадають, що це турнірна зброя, яка відлякує суперника, чи просто розпізнавальна ознака. Те, що забарвлення може слугувати «посвідченням особи», незаперечне.
Різноманітні світні органи та «ліхтарики» також виконують різні функції – від освітлення для полювання та застереження до запрошення на побачення.
У табунах та групах ссавців установлюється біологічно виправдана нерівноправність. Як правило, в такій групі є вожак. Ним буває доросла, дужа й досвідчена тварина, що може постояти за себе рогами, копитами й зубами. Шукаючи для себе кращі кормові угіддя, кращі місця для відпочинку і ночівлі, вони забезпечують таким чином іншим тваринам найкращі умови життя. У диких північних оленів, слонів, вовків вожаком бувають самиці, а в горил, павіанів, диких коней – самці.
Залежність психіки від середовища та будови органів
Тварини залежать від умов їхнього існування, тобто навколишнього середовища. Чим нижчий рівень розвитку психіки, тим більш вона залежить від умов оточуючого середовища. Чим вище рівень розвитку психіки тварин, тим більше вони звільняються від впливу оточуючого середовища, тому що мають здатність активно пристосовуватись до змінюваних умов навколишнього середовища. Проте слід пам’ятати, що яким не був рівень розвитку живої матерії, вона ніколи не зможе повністю звільнитись від умов навколишнього середовища, оскільки умови існування виступають головним фактором життєдіяльності істоти, тобто життя живих істот детерміноване умовами існування.
Адекватність відображення залежить від будови органів чуття та нервової системи. Чим складніша будова органів чуття, тобто, чим більш рецептор здатний до тонкого сприймання зовнішніх впливів, тим більш психічне відображення буде правильно забезпечувати орієнтування та пристосування живої істоти до навколишнього середовища. Розвиток органів чуття відбувається у зв’язку з розвитком нервової системи визначає рівень розвитку органів чуття та нервової системи визначає рівень і форми психічного відображення.
Чим примітивніша, простіша будова нервової системи та органів чуття, тим простішим і менш адекватним є психічне відображення у даних істот. Про це свідчить рівень розвитку психіки тварин із сітчастою та гангліозною нервовими системами, які є здатними лише до відчуття і демонструють домінування інстинктивної форми поведінки. Чим складніша будова нервової системи та органів чуття, тим більш досконалою є психіка. Про це свідчить рівень розвитку психіки у хребетних тварин. У цих тварин виникає спинний і головний мозок, які утворюють центральну нервову систему. Важливе значення в еволюції тварин відіграє розвиток головного мозку. В головному мозку виникають локалізовані центри, які представляють різні психічні функції. Саме тому у тварин з цереброспінальною нервовою системою виникає здатність не лише до відчуттів, але й до сприймань та пам’яті. А у поведінці переважають навички.
У приматів спостерігається цереброспінальна нервова система з переважанням головного мозку, що забезпечує можливість високоорганізованих тварин до конкретного мислення і до інтелектуальної поведінки. Це означає, що у високоорганізованих тварин з центральною нервовою системою з переважанням головного мозку є найбільш адекватним психічне відображення дійсності у порівнянні з іншими тваринами.