Методика проведення та план семінарських занять

Історія держави і права зарубіжних країн є однією з важливих загальнотеоретичних історичних дисциплін при здобутті вищої юридичної освіти. Історія держави і права зарубіжних країн з’ясовує питання виникнення, розвитку, суті і причин падіння різних історичних типів держав і систем права, форми цих держав і права, їх різновиди, суть і наслідки організаційних і структурних змін у державному апараті та системах права різних країн світу, які, не дивлячись на різні епохи свого існування, залишили значний слід в історії людства та досвід яких широко використовується наступними поколіннями.

Ця навчальна дисципліна має на меті дати можливість студентам зрозуміти і засвоїти знання про історико-правовий розвиток держави і права в цілому. При цьому слід врахувати, що історія держави і права зарубіжних країн має не лише теоретичне, а й практичне значення, оскільки дає розуміння сучасних суспільно-політичних і державно-правових явищ та інститутів, допомагає у минулому знаходити історичні корені сучасності, у якійсь мірі передбачати майбутнє цих явищ, з’ясувати роль сучасної держави і права в суспільстві, їх соціальну значимість. Дана навчальна дисципліна допомагає студентам засвоїти найважливіші питання з теорії держави і права, основ римського цивільного права, державного права зарубіжних країн, міжнародного права та ін.

Провідне місце в навчальному процесі вищої школи відводиться лекціям. Вони визначають його зміст і спрямованість, дають систематичний науковий виклад шляхом послідовного розкриття наукових фактів, процесів, явищ. Для засвоєння та закріплення матеріалу, представленого студентам на лекціях, у ВНЗ проводять семінарські заняття. Їх метою є: сприяти поглибленому засвоєнню студентами найбільш важливих і складних тем курсу; ознайомити студентів із наявною спеціальною літературою з даної проблематики, дати можливість для її опрацювання; виробити вміння самостійно працювати над документами та здійснювати їх науковий аналіз; навчити студентів аргументовано викладати свої погляди, простежувати причинно-наслідкові зв’язки, вести дискусію.

Ефективність семінарських занять забезпечується продуманою організацією та ретельною підготовкою викладача. Безпосередня підготовка до семінарських занять передбачає:

1) визначення теми та плану семінарського заняття, а також додаткових запитань, що сприятимуть розвитку аналітико-синтетичних вмінь студентів;

2) Складення орієнтовного плану роботи студентів на семінарському занятті;

3) вибір методів усного та письмового контролю, які доцільно використати при перевірці ступеня засвоєння студентами навчального матеріалу. При цьому варто пам’ятати, що методи усного контролю (індивідуальне, фронтальне, комбіноване опитування) розвивають логічне мислення, вміння висловлювати свої думки та аргументувати власну точку зору. Методи письмового контролю (самостійні роботи, контрольні роботи) дають можливість визначити якість знань, їх точність та усвідомленість. Особливе місце серед методів контролю успішності займають тести. Тестові завдання дають змогу за короткий час перевірити знання студентами обсягу певного навчального матеріалу, усувають суб’єктивізм і унеможливлюють випадковість в оцінюванні знань.

Студентові під час підготовки до семінарського заняття необхідно уважно опрацювати рекомендовану літературу, законспектувати основні думки, продумати й скласти план чи тези свого виступу.

Розкриваючи зміст питання студент повинен викладати матеріал у логічній послідовності, вміти проаналізувати історичну проблему та обґрунтувати її. Наприкінці виступу студенту доцільно висловити власні судження, зробити висновки, а також варто звернути увагу на літературу, опрацьовану при підготовці до заняття. Під час відповіді доповідач може використовувати законспектований матеріал, але не читати його. Спірні і дискусійні питання вирішують під керівництвом викладача в процесі докладного обговорення на семінарі.

Водночас, враховуючи специфіку навчання у вищій школі, конкретні сторінки рекомендованих джерел не вказані. Готуючись до семінарського заняття, студент повинен самостійно знайти потрібні розділи та параграфи. Поряд з рекомендованою літературою можна використати інші доступні джерела. Про найновіші надходження історичної літератури студенти можуть довідатись на лекціях, або шляхом самостійного опрацювання бібліографії. Окремо виділяються узагальнюючі дослідження (підручники), що можуть бути рекомендовані при підготовці до змістових модулів та екзамену.

Методика проведення семінарських занять передбачає відповіді на такі запитання:

– Яка навчальна мета певної роботи, чого вона має навчити?

– Який зміст роботи, що необхідно виконати?

– Що для цього треба знати і вміти?

– Чому слід використовувати саме пропоновані засоби, а не інші?

– Як виконується робота?

– Коли і для чого набуті вміння будуть потрібні?

Готуючись до семінарського заняття, студент не повинен заучувати начальний матеріал, а намагатися зрозуміти та усвідомити історичні події та процеси, їх наслідки і значення. Тому необхідним є регулярне відвідування студентами лекцій, на яких викладач дає загальний огляд джерел, історіографії та детально аналізує основні аспекти певної історико-правової проблеми. Відомості, отримані під час лекцій, є фундаментом для самостійної пізнавальної діяльності студентів.

В кінці семінару викладач чітко формулює основні положення та робить узагальнюючий висновок. На основі цього висновку студенти вносять у свої записи відповідні доповнення та уточнення.

зміст семінарських занять

Семінарське заняття № 1 (2 год.)