4. Порядок обчислення та сплати податку

Механізм обчислення податку на додану вартість базується на зіставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту за звітний період. Це є основоположний принцип обчислення ПДВ.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Дата виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначається за правилом першої події. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Існують певні особливості встановлення дати виникнення або збільшення податкових зобов'язань при здійсненні зокрема операцій з:

- постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата - дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки;

- постачання товарів/послуг через торговельні автомати з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти - дата постачання таких жетонів, карток або інших замінників національної валюти (гривні);

- постачання товарів/послуг з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків - дата, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлена податковою накладною, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше;

- фінансової оренди (лізингу) - дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу);

- постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів - дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом;

- ввезення товарів на митну територію України - дата подання митної декларації для митного оформлення;

- виконання довгострокових договорів (контрактів) - дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Звертаємо увагу, що Податковим кодексом змінено дату виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів). У пункті 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було встановлено, що цією датою є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту. Зазначимо, що для цілей оподаткування довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Податковим кодексом надано право визначати дату виникнення податкових зобов'язань за касовим методом у разі, коли платники податку постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовід ведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку. При цьому датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При застосуванні податкової норми, позначеної літерою в), потрібно враховувати, що у Кодексі подано визначення місця постачання послуг, яке базується на принципі місця фактичного здійснення постачання послуг і застосування основної ставки ПДВ у разі, коли такі операції здійснюються на митній території України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/ послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) ПДВ за податковими зобов'язаннями.

Податковий кредит формується тільки особою, яка зареєстрована платником ПДВ, за наявності належно оформленої податкової накладної, а у разі ввезення товарів на митну територію України - митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін відповідно до ст. 39 розділу І Кодексу. При застосуванні цієї податкової норми необхідно врахувати, що відповідно до абзацу третього розділу XIX Кодексу «Прикінцеві положення» ст. 39 набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Основним первинним документом щодо забезпечення податкового обліку є податкова накладна. Вона являє собою звітний податковий і одночасно розрахунковий документ, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання у платника ПДВ у зв'язку з продажем товарів і послуг. Одночасно нею підтверджується право па податковий кредит у покупця-платника податку в зв'язку з придбанням таких товарів і послуг.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Звертаємо увагу, що з дати набрання чинності Кодексом у податковій накладній необхідно обов'язково зазначати, крім інших уже передбачених попереднім законодавством складових, вид цивільно-правового договору.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи ДПС за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей зданими контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених законодавством.

Згідно з Податковим кодексом впроваджується поетапна реєстрація податкових накладних платниками податку-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Терміни впровадження такої реєстрації залежать від суми податку в одній податковій накладній. Для платників податку на додану вартість, у яких сума ПДВ в одній податковій накладній складає:

• понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

• понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

• понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

• понад 10 тисяч гривень-з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246. Цим Порядком визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів/послуг, звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів/ послуг податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Єдиного реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подасться податкова накладна та/або розрахунок коригування.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з:

• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До розділу II «Податковий кредит» податкової декларації (рядки 10-16 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України, або послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пункту 186.2 та пункту 186.3 статті 186 Кодексу за межами митної території України.

У разі якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), до складу податкового кредиту не включаються.

Не відносять до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями або іншими документами.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування ПДВ).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2010 року № 1224 затвердив Порядок обчислення та накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість. Згідно з Порядком касовий чек повинен, крім обов'язкових реквізитів, містити інформацію про вартість товарної позиції як з урахуванням ПДВ, так і без урахування ПДВ - для неоподатковуваних ПДВ операцій або тих операцій, які тимчасово звільнено від податку. Також кожен чек повинен містити інформацію про код ставки ПДВ з кожної товарної позиції, суму податку з кожної позиції, а також про загальну суму, яку повинен заплатити покупець з урахуванням ПДВ. Раніше в касових чеках вказувалася тільки загальна сума стягуваного ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарними позиціями.

Згідно з Податковим кодексом у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Якщо заставлене майно переходить у власність банківських установ з метою його наступного продажу на дату оприбуткування такого об'єкта за наявності податкової накладної або її замінників, банківська установа має право на податковий кредит. Податкова накладна видається платником податку (боржником), який передає майно у власність банку (кредитору) на вимогу останнього та є підставою для нарахування податкового кредиту. При здійсненні операції з постачання оприбуткованого об'єкта у банку (кредитора) виникають податкові зобов'язання з ПДВ на загальних підставах, обчислені, виходячи з повної вартості його продажу.

Податковим кодексом передбачено механізм розподілу податкового кредиту в разі здійснення платником оподатковуваних та неоподатковуваних операцій та перерахунок сум податкового кредиту і відображення його результатів у податковій декларації за останній податковий період року.

У разі якщо платник податку здійснює протягом податкового (звітного) періоду оподатковувані та неоподатковувані господарські операції, частка використання сплаченого (нарахованого) ПДВ між такими операціями визначається як відношення обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій протягом попереднього календарного року. Отримана в результаті такого розрахунку величина застосовується протягом поточного календарного року. Якщо неоподатковувані господарські операції почали здійснюватися лише у звітному періоді поточного року, розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями проводиться на основі фактичних даних першого звітного (податкового) періоду, в якому задекларовані такі операції. Такий самий порядок встановлено для новостворених платників ПДВ. Розрахунок подається до органу ДПС разом із податковою декларацією звітного (податкового) періоду.

Для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за підсумками календарного року необхідно провести перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних господарських операцій. Коригування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, проводиться із застосуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях та відображається у податковій декларації за останній податковий період року. Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, здійснюється у додатку 7-Д7 до податкової декларації (таблиця 2 «Перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями»).

Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Загальний порядок пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовується та податковий кредит не зменшується у разі проведення операцій з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб, оскільки зазначені операції не є об'єктом оподаткування. Також зазначений порядок не поширюється на операції з постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

При позитивному значенні різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. Податкова декларація подається платником ПДВ контролюючому органу протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до державної податкової інспекції за місцезнаходженням платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання податкової декларації.

В Україні базовим звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Платники податку, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано у сумі, що не перевищує три мільйони гривень, та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві встановлені законодавством мінімальні заробітні плати, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала двадцяти осіб, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати квартальний звітний (податковий) період.

При виборі квартального звітного (податкового) періоду платник податку, який відповідає зазначеним критеріям, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року подає до податкової інспекції (адміністрації) заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду Наступного календарного року. Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до податкової інспекції указану вище заяву, такий платник податку зобов'язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування ставки 0 відсотків податку на прибуток (передбачено літерою б) пункту 154.6 статті 154 розділу III Кодексу), такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період. У такому разі місячний звітний (податковий) період застосовується, починаючи з місяця, в якому втрачається право на застосування ставки 0 відсотків податку на прибуток. Про перехід з квартального на місячний звітний (податковий) період платник податку зобов'язаний зазначити у відповідній податковій декларації за наслідками місяця, у якому здійснено такий перехід.

До податкової звітності з податку на додану вартість відноситься:

- податкова декларація з податку на додану вартість;

- податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена);

- податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна);

- податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства);

- уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість/(скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної));

- розрахунок податкових зобов'язань нарахованих отримувачем послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України;

- копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму.

Платники податку - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам спеціального режиму, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (спеціальну), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені пунктом 209.18 статті 209 Податкового кодексу.

Платники податку-переробні підприємства, які згідно із пунктом 1 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу застосовують особливий порядок сплати податку на додану вартість за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), подають податкову декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються установленого пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, режиму з урахуванням порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України, які є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники податку, подають розрахунок податкових зобов'язань нарахованих отримувачем послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України.

Додатками до податкової декларації є:

1. Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (додаток 1-Д1).

2. Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2-Д2).

3. Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3-Д3)

4. Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4-Д4)

5. Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5-Д5).

6. Довідка щодо здійснення операцій, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 Кодексу) та/або звільнених від оподаткування (ст. 197 підроз. 2 розділу XX Кодексу) (додаток 6 - Д6).

7. Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (додаток 7 - Д7).

8. Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку її заповнення) (додаток 8 Д8).

Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації (додаток 1-Д1) провадиться за умов будь-якої зміни компенсації вартості товарів/послуг, що відбулася вже після їх постачання. У разі, здійснення зазначеного коригування постачальник товарів/послуг виписує Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників. Оригінал Розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг), копія залишається у продавця і обов'язково відображається у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). Зокрема, у графах 7-12 Реєстру відображаються вартісні показники щодо коригування обсягів поставки товарів/послуг та сум податкового зобов'язання. На підставі цих даних у подальшому заповнюється рядок 8.1 податкової декларації з ПДВ.

У разі зміни податкових зобов'язань продавця у зв'язку з поверненням йому покупцем коштів за товари/послуги або повернення товарів Розрахунок коригування виписується у день повернення незалежно від того, чи здійснювалася така операція у тому самому звітному періоді, в якому було виписано податкову накладну, чи в іншому періоді.

Суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача па підставі виписаного/отриманого Розрахунку коригування підлягають відповідному коригуванню в одному звітному (податковому) періоді.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника ПДВ-постачальника при зміні компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, в тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Якщо покупець-неплатник ПДВ повертає раніше придбані й повністю оплачені товари у власність продавця, а останній компенсує повну грошову вартість зазначеного товару, то продавцем до податкової накладної, виписаної на поставку такого товару, складається Розрахунок коригування сум податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Після спливу терміну загальної позовної давності з періоду, в якому-були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, платник податку-продавець таких товарів не може застосувати норми п. 192.1 ст. 192 Кодексу і зменшити податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Проведені коригування податкових зобов'язань на підставі виписаного (отриманого) Розрахунку коригування повинні бути враховані у податковій декларації з податку на додану вартість. Збільшення або зменшення податкових зобов'язань чи податкового кредиту відображаються у рядку 8.1 чи 16.1 податкової декларації з ПДВ залежно від змісту операції.

При заповненні рядка 8.1 та/або рядка 16.1 податкової декларації з ПДВ обов'язковим є подання Розрахунку коригування сум податку на додану вартість (додаток 1-Д1) до податкової декларації з ПДВ), який заповнюється у розрізі контрагентів, податкових накладних та Розрахунків коригування.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом державної податкової служби. Платники податку, які ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; подають податкову звітність за результатами такої діяльності з відміткою «Договір про спільну (сумісну) діяльність від _____№____» та вказують назву договору. Платники податку, які ведуть окремий податковий облік щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, подають податкову звітність за результатами такої діяльності з відміткою «Договір про управління майном від _____№____» та вказують назву договору.

Декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби виключно засобами електронного зв'язку в електронній формі.

У разі надсилання декларації поштою платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації.

Податкова звітність повинна бути підписана:

- керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником і за особу, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

- фізичною особою-платником податків або його законним представником;

- особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

У разі подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі податкова декларація повинна бути підписана електронним підписом зазначених вище осіб, зареєстрованим у встановленому порядку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.