3.3 Калькулювання собівартості послуг на виготовлення видань і основної продукції у виготовлювача

Об’єктом витрат (а отже, і об’єктом калькулювання) в дру­карні можуть бути як друкарські послуги, так і продукція, але тільки не видавнича.

Друкарня (виготовлювач видавничої продукції) займається виготовленням замовленого тиражу видання, а не виготовлен­ням самого видання. Власником видавничої продукції завжди є видавець. Друкарською продукцією можуть бути папки, зо­шити, блокноти.

Для друкарні оптимальним методом обліку витрат і кальку­лювання собівартості продукції (робіт, послуг) є позамовний з використанням елементів нормативного методу. На кожне замовлення друкарнею відкривається картка аналітичного об­ліку витрат, де зазначаються: замовник, найменування замов­лення, строк його виконання, тираж, обсяг і формат друкар­ського видання, операції з його виготовлення, цехи-виконавці, планова собівартість тощо. Дані в картці повинні збігатися з даними первинних документів і відображатися на рахунку 23 “Виробництво” до закінчення робіт на це замовлення.

Прямі витрати на поліграфічні роботи включають: витрати на виготовлення друкарських форм, в тому числі ілюстратив­них, набір рукопису (у випадку коли це здійснює поліграфічне підприємство), витрати на друк (для всіх видів друку — офсет­ного, високого, глибокого тощо), витрати на брошурувально-палітурні й обробні роботи. До прямих матеріальних витрат відносять витрати на папір і палітурні матеріали. Для друкарні, де номенклатура матеріалів, що використовуються у вироб­ництві, досить різноманітна, оптимальним методом оцінки ма­теріалів при їх витрачанні є метод середньозваженої собівартості.

Вартість поліграфічних робіт поділяється на дві основні гру­пи витрат:

— витрати обсягу (не залежать від тиражу) — набір, прав­ка, виготовлення кліше, матриць, стереотипу;

— тиражні витрати (залежать від тиражу) — друк, бро­шурування, виготовлення палітурок, упаковка тиражу.

Розрахунок витрат на поліграфічні роботи може бути здійсне­но трьома пособами:

1) калькулюванням витрат за кожним окремим виданням;

2) на основі типових калькуляцій окремих груп (серій) ви­дань;

3) коригуванням звітних даних за попередній період.

Витрати на поліграфічне виконання визначаються на основі договорів видавництва з друкарнею (у випадку, якщо видавни­ча організація користується послугами сторонньої організації — друкарні). Такий договір повинен містити спеціальну інформацію, що повністю характеризує предмет договору, яким є поліграфічна (видавнича) продукція, а саме:

— формат;

— обсяг видання;

— тип обкладинки;

— вид паперу для основного блоку і для обкладинки;

— тираж;

— спосіб друку;

— кількість кольорів.

До договору мають бути додані документи, що дають право на визначення фактичної вартості послуг поліграфії (фактична калькуляція вартості поліграфічних робіт, заздалегідь узго­джена з видавництвом, протокол узгодження цін тощо); на­кладні на здавання тиражу.

Приклад 4. На основі договору з видавничою організацією друкарня відкрила замовлення № 1 на виготовлення журналу “Еверест” тиражем 1000 примірників, обсягом 64 сторінки.

Кореспонденцію рахунків з виробництва журналу “Еверест” подано в табл. 5.

Друкарня також отримала замовлення № 2 на виготовлення 1000 блокнотів за ціною 1,35 грн. Облік господарських операцій з реалізації друкарнею замов­лення №11 замовлення № 2 подано в табл. 6.

Таблиця 5

Облік витрат у друкарні

№	Зміст господарської операції	Сума, грн.	Дт	Кт
1	Списано у виробництво: папір газетний, фарби, пластини офсетні, матеріали пакувальні	1025,00	23	201
2	Нараховано заробітну плату робітникам	110,00	23	661
3	Нараховано інші прямі витрати	220,00	23	65,131, 631
4	Нараховано загально виробничі витрати	745	91	63,66,65,20, 37,22,131
5	Списано на витрати виробництва змінну частину загально виробничих витрат	545	23	91
6	Списано постійні нерозподілені загально виробничі витрати	200,00	903	91

Таблиця 6