Розрізняють міжнаціональні та наднаціональні органи регулювання міжнародних відносин.

Міжнаціональні - виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання.

Наднаціональні - це інституції (як правило блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаційні функції і постанови яких мають виконуватись беззаперечно.

Сукупність міжнародних інституцій складає управлінську систему, яка регулює діяльність суб’єктів міжнародної економіки.

в) міжнародні правові норми - розробляються міжнародними інституціями і забезпечують регулювання діяльності суб’єктів міжнародної економіки на різних рівнях (норми міжнародного, приватного, цивільного та патентного права).

Сукупність міжнародних правових інституцій та розроблених ними правових норм називають інституційним забезпеченням міжнародної економіки відносин;

г) членство країн у міжнародних (регіональних) об'єднаннях. У групові об'єднання країни вступають на основі спільності інтересів.

Спільність інтересів випливає з подібності:

природно-географічних умов: географічного розташування (країни Південно-Східної Азії, країни Балтії, країни Чорноморського економічного співтовариства); природних ресурсів (організація країн-експортерів нафти (ОПЕК): Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати, Еквадор, Габон; Організація арабських країн-експортерів нафти (ОАПЕК): Саудівська Аравія, Лівія, Кувейт, Алжир, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Іран, Сирія, Єгипет, Туніс);

подібності історико-національного розвитку (країни Британської співдружності, СНД);

спільності конкурентів (Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), з 1993 року - Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Фінляндія та Швеція; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), створена в 1960 року: Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. У 1995 року Австрія, Фінляндія та Швеція вийшли з ЄАВТ і приєднались до ЄС);

подібності соціально-економічного розвитку (організація економічної кооперації та розвитку (ОЕКР) - угрупування країн з високим доходом, за винятком Греції, Португалії та Туреччини, які належать до країн з середніми доходами; Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР): Австралія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія та США; Бенилюкс - економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембурга);

спільності військового будівництва: країни-члени НАТО. Розподіл світового господарства на інтеграційні угрупування здійснює суперечливий вплив на розвиток МЕВ. З одного боку, це сприяє розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого створює перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угрупувань.

3. Економічні умови середовища міжнародної економіки До нього належать такі умови і фактори:

1) переважаючі відносини власності в країні;

2) механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання повсякденного економічного процесу;

3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;

4) економічний потенціал країни. Причому враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортних потенціалів;

5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології який характеризується:

- прискоренням темпів морального зношення обладнання та устаткування;

- технологічною диверсифікацією;

- сумісністю технологій;

7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн;

8) рівень розвитку інфраструктури;

9) спорідненість економічних структур країн;

10) демографічна ситуація, яка характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн;

11) рівень споживання населення, який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.