- •Курс “Міжнародна економіка”
- •Тема 3: „Середовище і розвиток теорій міжнародної економіки”
- •1. Середовище діяльності суб’єктів міжнародної економіки
- •Зовнішнє середовище можна поділити на чотири основні групи умов:
- •Природно-географічні умови середовища міжнародної економіки
- •Політико-правові умови середовища міжнародної економіки
- •Політико-правові умови середовища міжнародної економіки можна класифікувати за такими напрямами:
- •2.3. Третій напрям аналізу - міжнародні політико-правові умови і фактори середовища міжнародної економіки. Воно складається з таких елементів:
- •Розрізняють міжнаціональні та наднаціональні органи регулювання міжнародних відносин.
- •Спільність інтересів випливає з подібності:
- •3. Економічні умови середовища міжнародної економіки До нього належать такі умови і фактори:
- •4. Соціально-культурні умови і фактори середовища міжнародної економіки
- •До групи соціально-культурних умов і факторів середовища відносять:
- •2. Принципи розвитку діяльності суб’єктів міжнародної економіки
- •Уся сукупність таких принципів поділяється на:
- •Загальні;
- •Специфічні
- •Національні.
Політико-правові умови середовища міжнародної економіки можна класифікувати за такими напрямами:
2.1. політико – правові умови середовища своєї країни;
2.2.політико-правові умови середовища країни-партнера;
2.3 законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві.
2.1. Політико-правові умови середовища своєї країни аналізуються за наступним алгоритмом:
а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країні але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій:
- регулювання мінімального розміру заробітної плати;
- законодавство з охорони навколишнього середовища;
- рівень оподаткування;
б) зовнішня політика країни.
2.2. Політико-правові умови середовища іноземної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків н зарубіжних ринках.
Виділяють такі групи ризиків:
а) майнові, пов'язані з втратою власності;
б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми;
в) ризики переміщення, які виникають у зв'язку з переказом доходів через національні кордони.
Для оцінки рівня привабливості політико-правових умов і факторів середовища країни-партнера проводиться аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни та доповнюється додатковими напрямами дослідження:
а) співвідношення політичних сил у країні;
б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси;
в) ступінь розвитку державного суверенітету;
г) міжнародні позиції країни в 00Н та на світовій арені в цілому.
2.3. Третій напрям аналізу - міжнародні політико-правові умови і фактори середовища міжнародної економіки. Воно складається з таких елементів:
а) міжнародна політика - сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів усіх суб'єктів міжнародної економіки. Відзначимо, що міжнародна політика має більший вплив на розвиток міжнародної економіки, ніж внутрішня політика - на розвиток національної економіки, оскільки національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу і набула ознак самодостатності. Тому раптова зміна внутрішньої економічної політики не може відразу помітно змінити напрям її розвитку. Світове господарство склалося пізніше і ще знаходиться на стадії формування, тому помітно реагує на зміни міжнародної політики. Крім того, міжнародні економічні відносини функціонують на більш відповідальному рівні дотримання правових і договірних норм, порушення яких мають значно помітніші і відчутніші наслідки;
б) міжнародні правові інституції - сукупність міжнародних правових органів (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій):
- міжнародні конференції, конгреси, наради в основному виробляють норми в певних напрямах розвитку міжнародної економіки, скликаються рідко, інколи - періодично;
- міжнародні комітети та комісії - це постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах;
- міжнародні організації - це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко визначених статутних засад, мають класифікацію (рівень створення, вид діяльності, рівні представництва).