8 Оформлення пояснювальної записки дипломної роботи

Пояснювальна записка повинна бути зброшурована та зшита з використанням твердої обкладинки.

Пояснювальна записка повинна бути написана грамотно і лаконічно. Особливу увагу треба звернути на правильність оформлення графічного матеріалу, діаграм, таблиць, схем тощо. Після написання пояснювальної записки дипломної роботи її слід ретельно перевірити та відредагувати.

Пояснювальна записка відноситься до текстових документів, які містять інформацію, подану в основному спеціальною економічною мовою, та графічну інформацію, подану у вигляді ілюстрацій.

При оформленні текстової частини дипломної роботи необхідно дотримуватись вимог ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура та правила оформлення».

Набір тексту дипломної роботи здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкові інтервали (не менше 30-ти та не більше 40 рядків на сторінці), друк – на принтері з однієї сторони аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів Times New Roman текстового редактора Word і розміром не менше 2,5 мм (14 кеглем, не менше 12 кегля). В тексті не повинно бути виділень та підкреслень.

Відступи від країв аркуша: зверху і знизу – 20 мм, зліва – 30 мм; справа – 10 мм. Абзац – 5 знаків (1,25-1,27 см). Нумерація сторінок наскрізна, проставляється в правому верхньому кутку.

Обсяг текстової частини роботи 70-90 сторінок без врахування списку літератури та додатків.

Структурні елементи АНОТАЦІЯ, ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ пишуться з нової сторінки посередині рядка (симетрично до тексту) великими буквами.

Розділ – головна ступінь поділу тексту, позначена номером арабськими цифрами (1, 2, 3 тощо) і має заголовок. Підрозділ – частина розділу, позначена номером в межах розділу (1.1, 1.2, …, 2.1, 2.2, …, 3.1, 3.2 тощо) і має заголовок. Пункт – частина розділу чи підрозділу, позначена номером в межах розділу і підрозділу (1.1.1, 1.1.2, …, 3.1.1 тощо) і може мати заголовок.

Кожен розділ слід починати з нової сторінки. Слово «РОЗДІЛ» і заголовок розділу записують посередині великими буквами. Після номера розділу (а також підрозділу) крапку не ставлять, а пропускають один знак і пишуть назву. В кінці назви розділів (підрозділів) крапку не ставлять. Наприклад:

РОЗДІЛ 2 ПРОГНОЗНИЙ АНАЛІЗ ІМОВІРНОСТІ

БАНКРУТСТВА ВАТ “УКРТЕЛЕКОМ”

Заголовки підрозділів, пунктів (при наявності заголовка) записують з абзацу малими буквами починаючи з великої. Наприклад:

3.1 Пропозиції щодо покращення фінансового стану ВАТ “Укртелеком”

Цифри, які вказують номер, не повинні виступати за абзац.

Між назвою розділу і підрозділу, назвою підрозділу і текстом слід пропускати одну строчку.

Посилання в тексті на розділи виконується за формою: “...наведено в розділі 2”.

Правила написання тексту

При написанні тексту слід дотримуватися таких правил:

1) текст необхідно викладати обгрунтовано, лаконічно в науковому стилі;

2) умовні буквені позначення показників повинні відповідати встановленим стандартам. Перед буквеним позначенням показника повинно бути його пояснення (прибуток Р, рентабельність R);

3) числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (собівартість – 20 тис. грн., збільшилась у два рази);

4) позначення одиниць вимірювання слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці вимірювання слід робити пропуск (100 грн., 2 млн.грн.);

5) якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж величини, то одиницю вимірювання величини вказують тільки після останнього її числового значення (1,5; 1,75; 2 млн.грн.);

6) позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 %;

7) буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (·); знак ділення замінюють косою рискою (/);

8) порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінковими закінченнями (9-й день, 4-а лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (3,4,5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (21 жовтня) та при римських числах (XXI століття);

9) скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в ГОСТ 2.316-68;

10) відповідно до ГОСТ 2.004-88 дозволяється виконувати записи математичних виразів за формою:

;

.

11) в тексті документа може наводитись перелік, який рекомендується нумерувати малими літерами української абетки з дужкою або тире перед текстом.

12) Одна примітка не нумерується і після слова «Примітка» ставиться крапка. Текст примітки починають в цьому ж рядку з великої літери і продовжують без абзацу. Якщо приміток кілька, то після слова «Примітки:» нічого не ставлять, а записують кожну примітку з абзацу, нумеруючи за порядком арабськими числами. Після номера крапку не ставлять. Примітку починають з великої літери. Продовжують текст примітки без абзацу. Після кожної примітки ставлять крапку.

Примітка. __________________________________________________

Примітки:

1. (Після кожного номера примітки з великої літери подають текст примітки).__________________________________________________________________

2.__________________________________________________________

________________________________________________________________

13) не дозволяється:

– допускати професійних або місцевих слів і виразів;

– після назви місяця писати слово “місяць” (не “в травні місяці”, а “в травні”);

– використовувати вирази: “цього року”, “минулого року”, слід писати конкретну дату “в червні 2001 року”;

– використовувати позначення одиниць вимірювання величин без цифр, необхідно писати повністю: “кілька кілограмів” (за винятком оформлення таблиць і формул);

– з'єднувати текст з умовним позначенням величин за допомогою математичних знаків (не «рентабельність = 25%», а «рентабельність дорівнює 25%», не «збиток склав – 120 тис. грн.», а «збиток склав мінус 125 тис. грн.»);

– використовувати математичні знаки <, >, o, №, % та ін. без цифрових або буквених позначень. В тексті слід писати словами «більше», «нуль», «номер», «відсоток» і т.д.

Оформлення формул

Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок.

Пояснення символів наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символа з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу з слова “де” і без будь-якого знака після нього.

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими цифрами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. На формули повинні бути посилання в квадратних дужках.

Приклад

Обсяг продаж Оп в грошовому виразі визначається за формулою [4, с. 133]:

Оп = С • Ц, (1.3),

де С – обсяг продаж, од.;

Ц – оптимальна ринкова ціна реалізації, грн.

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка, не нумеруючи. Результат підрахунку записується із одиницею вимірювання. Наприклад:

Оп = 20*5 = 100 грн.

Одиниці вимірювання одного й того ж показника або пов’язаних між собою показників в межах документа повинні бути однаковими (тис. грн. або грн., тис. т або т, відн. од. або %).

Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “·” замінюють знаком “×”.

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою: “…за формулою (5.2)”; “... в формулах (5.7, …, 5.10)”.

Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації розміщують в тексті або в додатках. Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.

На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання. Посилання виконують за формою: “...показано на рис. 3.1.” або в дужках за текстом (рис. 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рис. 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом ”дивись” відповідно в дужках (див. рис. 1.3).

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок.

Всі ілюстрації називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: “Рисунок 3.5 – Найменування рисунка”. Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку.

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі, розділяючи крапкою.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а) – найменування першої частини; б) – найменування другої частини

або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки.

Оформлення таблиць

Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується, і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90 за годинниковою стрілкою.

На всі таблиці мають бути посилання за формою: “наведено в табл. 3.1”; “ ... в таблицях 3.1-3.5” або в дужках по тексту (табл. 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають із скороченим словом ”дивись” (див. табл. 2.4) за ходом чи в кінці речення.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Приклад оформлення таблиці подано на рис. 7.1.

Таблиця (номер, наприклад, 2.5) – Заголовок таблиці

Головка	Заголовки граф
	Підзаголовки граф		Підзаголовки граф
Боковик
	Горизонтальні рядки

Рисунок 7.1 – Форма таблиці

Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Найменування граф може складатися з заголовків і підзаголовків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими буквами, починаючи з великої. Якщо підзаголовок складає одне речення з заголовком, то в цьому випадку його починають з малої букви. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять. Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконувати через один інтервал.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (наприклад, тис. грн.). Якщо ж параметри мають різні одиниці вимірювання, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Собівартість продукції, тис. грн.).

Текст заголовків і підзаголовків граф може бути замінений буквеними позначеннями, якщо тільки вони пояснені в попередньому тексті чи на ілюстраціях (Р – прибуток, R – рентабельність і т.д.). Однакові буквені позначення групують послідовно в порядку росту їх індексів, наприклад: (L₁, L₂, ...).

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць величин вказують в заголовках після коми.

Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “більше”, “менше”, “не більше”, “не менше”, “в межах”. Ці слова розміщують після одиниці певної величини:

(Витрати, В, не більше),

а також використовують слова “від”, “більше”, “до”:

(Від 10 до 15; більше 15; до 20).

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.

Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складається з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “те ж”, а далі лапками. При розділенні таблиці горизонтальними лініями ніякої заміни не виконують.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за виключенням випадку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними:

12 – 35

122 – 450.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі.

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: “Таблиця 4.2 – Найменування таблиці”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова “Таблиця”. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нумерацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках найменування таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть “Продовження таблиці 4.2” без крапки в кінці.

Список використаних джерел

Список використаних джерел повинен налічувати не менше 35 найменувань. На всі літературні джерела, що є у списку, обов’язково повинні бути посилання в тексті роботи.

Література в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті. Посилання на літературу у тексті наводять в квадратних дужках: [5, с. 12], [27, с. 78-112], вказуючи порядковий номер за списком та номери сторінок, де наведені використані відомості.

Літературу записують мовою оригіналу. В списку кожне джерело записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці.

Обов’язковим є використання наукових публікацій за останні роки (статей із наукових збірників та журналів, а також монографій, інших наукових публікацій, електронних документів).

Дотримання цієї вимоги забезпечує об’єктивність і достовірність результатів дослідження з обраної теми дипломної роботи, врахування останніх тенденцій в економіці країни.

Приклади оформлення списку використаних джерел наведено в додатку Ж.

Додатки

До додатків відносять ілюстрації, таблиці, тексти допоміжного характеру. Додатки оформлюють як продовження пояснювальної записки до дипломної роботи на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті.

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки, вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” малими, крім першої, буквами через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т. д. Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголовок, який записують рядком нижче слова «Додаток» посередині рядка малими літерами, починаючи з великої.

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: “Рис. Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 – Найменування” і т.п.

Посилання на додатки в тексті дають за формою:

“... наведено в дод. А”, „... наведено в табл. В.5 ” або (дод. Б); (додатки К, Л ).

Нумерація аркушів пояснювальної записки і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна. Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки, з яких вони починаються.

До дипломної роботи обов’язково слід включати такі додатки:

• Додаток А Технічне завдання до дипломної роботи;

• Додаток Б Фінансова звітність …;

• Додаток (останній). Ілюстративний матеріал до дипломної роботи.

В додатках також можуть бути за необхідності проміжні розрахунки, ілюстрації допоміжного характеру тощо.

9 Допуск до Захисту та захист дипломної РОБОТИ

Відповідно до графіка виконання дипломної роботи слухач подає науковому керівникові на перевірку чернетки окремих її підрозділів для перевірки та корегування напрямку досліджень. Науковий керівник перевіряє якість та повноту виконаної дипломної роботи, відповідність її індивідуальному завданню, кваліфікаційним вимогам та рекомендаціям кафедри тощо.

Відредагована та оформлена належним чином пояснювальна записка дипломної робота разом з ілюстративним матеріалом подається слухачем своєму керівнику для написання відгуку на дипломну роботу. Відгук керівник пише власноруч або заповнює бланк відгуку (додаток Л).

Ілюстративний матеріал, який розміщують на окремих листах формату А4, оформляють як останній додаток до пояснювальної записки і представляють на захисті роботи. Рекомендована кількість - 5-8 листів.

Ілюстративний матеріал повинен мати титульну сторінку, на якій вказується назва дипломної роботи, автор (повністю прізвище, імя, по батькові), керівник та рецензент. На першому листі роздаткового матеріалу у табличній формі представляють мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження. Наступні листи ілюстративного матеріалу повинні включати схеми, таблиці, графіки, які в найбільшій мірі характеризують власні результати наукових досліджень і розкривають суть, переваги, результати, новизну, сильні сторони виконаної дипломної роботи слухачем: зокрема, схеми, що визначають теоретико-методологічні розробки за темою роботи, основні показники господарської діяльності підприємства, узагальнюючі показники (графіки) за темою дипломної роботи, схеми організаційної структури управління (фактична і рекомендована), схеми алгоритму розв’язання управлінських задач, окремі пропозиції з визначеними витратами та економічних ефектом тощо.

Після отримання позитивного відгуку на дипломну роботу слухач подає виконану дипломну роботу на кафедру ПМЕН для попереднього захисту. Форма протоколу попереднього захисту приведена в додатку К. Після попереднього захисту робота направляється на зовнішнє рецензування. Рецезію рецензент пише власноруч або заповнює бланк рецензії (додаток М).

Рецензентами (опонентами) дипломної роботи можуть бути спеціалісти організацій, установ, підприємств, які мають відповідну кваліфікацію та займають керівні посади (не нижче посади заст. начальника відділу або провідного фахівця), а також викладачі економічних кафедр Інституту менеджменту ВНТУ. При направленні дипломної роботи на зовнішню рецензію відгук наукового керівника вилучається.

Рецензія обов’язково повинна бути завірена печаткою організації, де працює рецензент (крім викладачів ВНТУ).

Допущена до захисту дипломна робота здається на кафедру ПМЕН для затвердження завідувачем кафедри не пізніше, ніж за 5 днів до захисту.

Захист відбувається у визначений термін перед Державною екзаменаційною комісією. Державну екзаменаційну комісію очолює Голова, призначений Міністерством освіти і науки України.

На захисті під час доповіді слухач повинен висвітлити основні моменти дипломної роботи – коротко освітити теоретичні аспекти проблеми, що розглядаються, навести результати проведеного аналізу – як загального (коротко), так і аналізу конкретного питання, що становить предмет дослідження (більш докладно), а також обґрунтувати запропоновані у дипломній роботі заходи щодо вдосконалення стану предмету дослідження на даному об‘єкті, особливо звернувши увагу на економічний та соціальний ефект, який досягається при їх впровадженні (приблизний план доповіді наведено в додатку Н).

Під час доповіді для підтвердження висновків і пропозицій слухач звертається до ілюстративного матеріалу. Ілюстративний матеріал може бути представлений у формах:

• членам ДЕК (5 екземплярів) як роздатковий матеріал на листах формату А4 (як виключення, оскільки захист є публічним),

• як комплект плакатів формату не менше А1,

• як презентація у PowerPoint при наявності технічних засобів.

На закритому засіданні члени ДЕК обговорюють якість виконаної слухачем дипломної роботи та його відповідей на поставлені питання і приймають рішення про оцінку, якою можна оцінити дану дипломну роботу. Окрім цього ДЕК приймає рішення про присвоєння слухачу кваліфікації “менеджер-економіст” за спеціальністю “Менеджмент організацій”. Рішення ДЕК оголошується в день захисту дипломної роботи.