Неокласика

Неокласика свого найбільшого розквіту досягає в 1900-1910 рр. Течія ґрунтувалася на класичних традиціях античності, відродження і класицизму. Худ. створюють світ опоетизованої краси, піднесених людських почуттів героїзму, мужності.

Еміль Антуан Бурдель (1861-1929)- фр. скульптор, графік. Використовуючи досвід грецької архаїки, європ. середньовіччя, створював героїзовані, динамічні твори. „Стріляючий Геракл”, «Музика», «Свобода», «Пам’ятник Адаму Міцкевичу»(єдиний пам’ятник Бурделя встановлений в Парижі).

Арістид Майоль (1861-1944) – фр. скульптор, живописець, майстер декоративного мистецтва (відомий гобеленами). В 40 р. почав займатися скульптурою. Гуманістичні ідеї втілив в гармонійних, чітких по силуету символічних жіночих статуях. Для робіт характерно: спокій, ясність, завершеність форм. Іноді Майоля називали «Сезанном в скульптурі». Автор пам’ятника П.Сезанну. Твори: „Три німфи”, «Річка».

Віктор Борисов-Мусатов (1870-1905) рос. худ. Народився в Саратові. Навчався в ПАМ і в студії Ф.Кормона в Парижі. Яскравий представник неокласики та символізму. Вишукано-декоративні, ліричні, мрійливі полотна втілюють ідею гармонійного поєднання людини і природи. Улюблена техніка: акварель, темпера, пастель. «Осінній мотив», «Ставок», «Смарагдове намисто», «Автопортрет з сестрою», «Весна

Примітивізм

Примітивізм (лат. первісний, найраніший) – це напрям к.19-п.20 ст. де панує навмисне спрощення зображальних засобів і звернення художників до форм т.з. примітивного м-ва: первісного, середньовічного, м-ва народів Африки, Океанії, народної та дитячої творчості, а також самодіяльне „наївне” м-во. Митці прагнуть відійти від реальної дійсності, бажаючи повернутися до витоків життя, шукаючи в ньому цілісність та емоційну ясність. Не будучи єдиним цільним напрямком, по-різному проявився у творчості П. Гогена, представників фовізму, кубізму, експресіонізму.

Наївне мистецтво – це умовний термін, який позначає творчість самодіяльних худ. Х-но: поєднання багатої фантазії, свіжості та щирості світосприйняття з відсутністю професійних навиків у рисунку, живописі, перспективі, композиції.

Анрі Руссо (мав прізвисько -Митник) (1844-1910) – французький живописець-самоучка, один із найвідоміших представників наївного мистецтва, або примітивізму. Народився в сім’ї робочого. Після служби в армії влаштувався на роботу у французьку митницю. Живописом став займатися вже в зрілому віці, не маючи відповідної освіти. Вперше виставив роботи в Салоні Незалежних у 1885 р., які викликали зацікавлення паризьких художників. Вже за життя в художньому співтоваристві Франції його високо цінували за колоритне багатство робіт і оригінальні сюжети. Х-но: інтенсивний колір, чітко окреслені форми і деталізація. „Шторм у лісі”, „Сон”, „Мавпи”, „У тропічному лісі. Битва між тигром і биком”.

Ніко Піросманашвілі (1862-1918) – грузинський живописець-примітивіст. З 1895 р. активно займався живописом, створюючи вивіски для для шинків, трактирів, м`ясних і  молочних лавок, заїжджих дворів і винних льохів. Переважно матеріалом для живопису служили клейонка та фарби власного виготовлення. Х-но: статичність чітко побудованих композицій, суворий колорит. „Міліонер бездітний і бідняк з дітьми”, «Актриса Маргарита».

Катерина Білокур (1900-1961)- майстер українського народного декоративного живопису. Народилася в сім’ї селян. З 1934р. твердо вирішує малювати. Малює олійними фарбами пензлями, зробленими власноруч. В 1940 р. в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці. В 1949 р. член Спілки худ. України, 1956р.- Народний художник України. Сюжетами творів є квіти, дари садів, городів, полів. Х-но: яскравий колорит, оригінальна композиція, ретельно пророблені деталі. „Цар-колос”, „Рідне поле”, „Врожай”, «Гай», «Натюрморт».

Ганна Собачко-Шостак (1883-1965)- майстер декоративного розпису. Перейшла від традиційного народного розпису до декоративної графіки; працювала в техніці акварелі і гуаші. До 1930-х pp. за її ескізами вишивали декоративні пано, килими. Твори монументальні за композиційною побудовою, виконані в традиціях настінних декоративних розписів.

Марія Приймаченко (1909-1997) - українська народна художниця, представниця наївного мистецтва, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. За участь у виставці народного мистецтва 1936 року Приймаченко нагороджують дипломом першого ступеня. З того часу її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. У роботах відчутний вплив традиційних орнаментальних мотивів давніх слов’ян, язичництва з народними мотивами.

ФОВІЗМ

Фовізм (фр.- дикий, хижий) – течія у фр. живопису поч. ХХ ст. Групу худ. (Анрі Матісс, Альберт Марке, Жорж Брак, Андре Дерен „Гавань в Провансі”), які брали участь в Осінньому Салоні 1905 р. у Парижі критики прозвали дикими.

Для фовізму х-но: примітивність, деформація форм, відмова від лінійного перспективи, спрощення, умовний декоративно-площинний х-тер, кольорова експресія. Мета – зобразити емоції за рахунок простих засобів.

Більшість робіт будувалися на співвідношенні чорного, синього, червоного та зеленого.

Анрі Матісс (1869-1954) – франц. живописець, скульптор, графік, майстер декоративного мистецтва, лідер фовізму. Навчався в академії Жюліана, в Школі декоративного м-ва та в Школі витончених м-в.

У ранніх творах відчутній вплив постімпресіонізму („Іспанка з бубном”, „Біла мушля на чорному мармурі”).

Найвідоміші монументальні декоративні полотна були написані для інтер’єра рос. колекціонера Сергія Щукіна- «Танець» і «Музика» (1910р.). В 1911-13 рр. відбулася поїздка в Марокко, що значно вплинула на внесення сх. мотивів у роботи. В 1921р. остаточно оселився в Ніцці (пд.Франії). Тут створює серію «Одаліски» (жінки з гарему). Розробляв орнаменти, арабески. Яскраві контрасти, локальний колорит, свіжість світосприйняття, що підкреслюють святкову барвистість світу повинні були викликати бадьорість, оптимізм чи спокій.

„Червоні рибки”, „Танок навколо настурцій”, „Майстерня художника”, „Вид з вікна”, „Червона кімната”.

КУБІЗМ

КУБІЗМ (фр. куб) – течія, що виникла у Франції в 1907 р., художники якої намагалися створити художній образ за допомогою геометричних форм. Ранній кубізм (1907-1910 рр.) – художники підкреслюють масивність геометричних об’ємів. Аналітичний кубізм (1910-1912 рр.) – це шлях від геометризованих об’ємів тіл і речей до детального їх подрібнення. Синтетичний кубізм (1912-1914рр.) – відбувається максимальна розбивка форми. Улюбленими мотивами стають предмети, особливо музичні інструменти. Характерною рисою є стремління із геометричних площин створити своєрідний ритм та повна відсутність просторової глибини. Художники намагалися виявити внутрішню структуру предметів, менше уваги приділяли колориту і формі. На межі аналітичного і синтетичного кубізму виникає колаж (наклеєні на полотно шматки тканини, газет, шпалер, афіш і т.п.).

Жорж Брак (1882-1963) – франц. художник. Під впливом творчості Матісса примкнув до фовістів. А в 1907 р. знайомиться з Пікассо. Співпрацюючи разом створюють новий метод, що дав поштовх до виникнення кубізму. Роботи: «Натюрморт зі скрипкою».

Фернан Леже (1881-1955) – франц. живописець і графік. Створив власний варіант кубізму - живопис індустріальних форм. Полотна яскраві, динамічні, виконані в графічній манері письма. Робота: “Будівельники”.