Михайло Врубель (1856-1910)

Врубель - рос. художник, академік, представник стилю Модерн і символізму. Народився в м. Омськ у сім’ї військового юриста. Навчався в ПАМ (1880-1884), в 1905 р. став її академіком. Працював у галузі станкового, монументального, театрально-декораційного живопису, ілюстративної графіки, ужиткового мистецтва (майоліка, декоративний дизайн).

У 1884-89 рр. жив і працював у Києві, де виконав розписи Кирилівської церкви, а також ескізи до Володимирського собору («Богоматір на троні», «Надгробний плач»).

З 1889 р. проживає у Москві. Образ Демона став центральною темою в творчості художника (під впливом поезії Лермонтова). В Демоні втілив трагедію самотності і безсилля гордовитої особистості. Саме в цій темі своєї кульмінації досягають сміливі кольорові контрасти і пластична напруга форм. „Демон”, „Демон зборений”, «Тамара і Демон».

Створює також символічно-фантастичні образи. Художник органічно поєднує драматизм, психологізм з декоративною насиченістю кольору. Образи індивідуальні, наповнені таємничістю, смутком та внутрішнім хвилюванням. „Гадалка”, „Бузок”, «Дівчинка на фоні персидського килиму», «Троянда в склянці». Вплив рос. поезії і музики позначився на створені ліричних, загадкових образів-символів. „Пан”, „Царівна-лебідь”, «Перлина». Для робіт характерно: складний колорит (діапазон між фіолетовим і золотистим), густий пастозний мазок та емоційність.

Національна романтика та неокласика.

Поряд із стилем Модерн виникають такі нові течії як національна романтика та неокласика. На відміну від Модерну вони мають певну основу (мету, зміст). З Модерном їх єднає площинно-декоративне трактування твору, графічна манера письма. Національна романтика за основу бере народну традицію. Для неї х-но коло легендарно-історичних, героїчних і ліричних образів та звернення до фольклору.

Одним із засновників нац. романтики був швейцарець Фердинанд Ходлер (1853-1918).Навчався в Женеві, де і працював. Писав переважно роботи на теми національної історії та фольклору. Спокій та рівновага панує у роботі „Озеро Тан”. Роботи: «Ніч», «Обраний», «Осінній вечір».

Релігійно-поетичне трактування теми проявилося у живописі Михайла Нєстєрова (1862-1942). Народився в Уфі. Навчався в Московському худ. училищі і в ПАМ. Релігія і природа - головні теми творчості. „Видіння отроку Варфоломію, „Пустельник”, «За приворотний зіллям», «Трійця Старозавітна».

Формується мистецтво національного історичного пейзажу - Рокуел Кент (1882-1971) - американський художник, письменник. В роботах відображена сувора природа Півночі. „Моя дружина Саллі та море”, «Собача упряж», «Гренландський берег».

Микола Реріх (1874-1947) – рос. художник, археолог, письменник, філософ-містик. Народився в Петербурзі. Навчався на юриста і в ПАМ. Подорожував по країнам зх. Азії. З 1920 р. жив в Індії (Гімалаї, долина Кулу). Створив емоційні, яскраво-декоративні композиції під впливом історії Давньої Русі, де поєднав візантійську іконографію, християнську і язичницьку символіку. З 20-х р. захоплюється символізмом та відображає індійську, тибетську природу і міфологію. „Посланець(Воста род на род)”, „Заморські гості”, «І ми не боїмося», «Заратустра», «Біле та небесне», «Мати світу».

Кузьма Петров-Водкін (1878-1939) – рос. худ., теоретик мистецтва, письменник. Народився в Саратовській обл. (м.Хвалинськ). Навчався в Московському худ. училищі, мюнхенській школі і парижських студіях. Об’єднав у своїй творчості символізм, модерн та нац. романтику. Створив цілісні, монументально-декоративні полотна з ритмічною композицією і контрастами яскравих локальних кольорів. „Купання червоного коня”, „Черемха в склянці”, „Автопортрет”, «Портрет Анни Ахматової», «Рожевий натюрморт або гілка яблуні».