Загальна характеристика мистецтва на межі століть (к. Хіх – хх ст.)

Кінець ХІХ – п. ХХ ст. охарактеризувався різкою зміною ідеалів мистецтва.

Реалізм 19 ст. поступово втрачає свої позиції. Національне реалістичне мистецтво художників-передвижників вичерпало свої можливості. Світова к-ра переходить на антиреалістичні позиції. Відбувається становлення нового художнього мислення, що насамперед пов’язано з різким економіко-політичним та науковим розвитком.

Початок І світової війни наніс удар по ідеалам гуманізму, що зумовило відмову від традиційних форм реалізму.

З’являється поняття «масова культура»(кітч) - загально доступне м-во, що не потребує спеціальної підготовки для розуміння, розраховане на широке коло глядачів.

В європейських містах: Парижі, Берліні, Лондоні, Римі відкриваються міжнародні виставки, в яких беруть участь художники з усього світу. Найактивніші худ. перетворення відбуваються на євроконтиненті та США. Японія, Азія, Африка зберігають національні традиції. В країнах, де панував тоталітарний режим, нове м-во вважалося антидержавним (маси повинні мати прості і зрозумілі ідеали). Перший поштовх до перетворень в м-ві дали франц. імпресіоністи к. ХІХ ст.

Імпресіонізм

Імпресіонізм (фр. враження) – напрям в м-ві що виник у Франції в 70-80-х р. ХІХ ст., головною метою якого було передати перше неповторне враження від побаченого.

Імпресіонізм – це враження від живої природи, світла, життя, яке худ. побачили на пленері (фр. відкрите повітря).

Імпресіоністи писали переважно пейзажі, в яких тонко передавали різноманітні стани природи, її мінливість, світлоповітряне середовище, забарвлення предметів залежно від освітлення.

Худ. швидко та енергійно наносили численні дрібні мазки чистого тону, які, зливаючись при сприйняті, створювали надзвичайно легкий повітряний ефект. Переважно у роботах панує світла сяюча гама.

В квітні 1874 р. на бульварі Капуцинок в фотоательє Фелікса Надара була відкрита перша виставка імпресіоністів. Роботи стали справжнім викликом офіційному салонному м-ву (Салон –офіційні виставки в Парижі).

Твори, таких художників як Клод Моне, Ренуар, Дега, Каміль Піссарро («Площа французького театру у Парижі»), Альфред Сіслей, зазнали нищівної критики від консервативної публіки.

Термін «Імпресіонізм» дав франц. репортер Луї Леруа, взявши за основу роботу К. Моне «Враження. Схід сонця» (1872р.).

Творчість Едуарда Мане (1832-1883)

Е.Мане –один з перших худ., який взявся за перетворення класичних канонів.

Народився в Парижі в сім’ї чиновника. Отримав освіту в живописній майстерні Тома Кутюра. Подорожує по Європі, вивчаючи майстрів минулого. Розчарувавшись в академічному салонному живописі, шукає власний творчий метод.

Мета худ.: жити своєю епохою і зображати те, що бачиш перед собою.

В 1960-х р. худ. виконує серії робіт на тему «Іспанські враження» («Лола із Валенсії», «Балкон», «Іспанський співак»).

В 1863 р. в Салоні Мане виставив к-ка робіт, серед них «Сніданок на траві», яку не сприйняла публіку.

В 1865 р. в Луврі була виставлена «Олімпія». Робота викликала скандал і зазнала нищівної критики. Худ. зобразив не богиню, а свої постійну натурщицю Вікторину Меран.

Визнання до Мане приходить в 80-х р. В 1881 р. був нагороджений орденом Почесного Легіону.

Для робіт х-но: чіткий рисунок, вишуканість колориту, впевнений мазок, стриманість в колористичних поєднаннях.

«Бар в Фолі-Бержер», «Залізниця», «Флейтист», «Троянди в кришталевій вазі», «Любитель абсенту» .