1.2. Основні аспекти криміналістичного забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, безумовно, припускає володіння прокурором прийомами та методами криміналістики.

Без наявності у прокурора системних криміналістичних знань, підкріплених відповідним практичним досвідом, здійснення ефективного прокурорського нагляду на вказаній ділянці, оскільки даний вид діяльності має певну специфіку і хорошого знання одних лише кримінально процесуальних норм для досягнення результатів недостатньо.

Зазначена вище обставина, є необхідною умовою, що забезпечує виконання завдань, що стоять перед прокурорським наглядом, зокрема щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин у кримінальній справі.

Прокурорський нагляд покликаний сприяти чіткому визначенню завдань органам дізнання та досудового слідства у розкритті та попередженні злочинів та встановленню тих форм та методів, які мають бути покладені в основу всієї діяльності органів дізнання та досудового слідства з розкриття та розслідування злочинів.

В зазначеному вище контексті необхідно зупинитися на питанні співвідношення предмета криміналістики, предмета криміналістичного доказування та предмета прокурорського нагляду, що пов'язане з необхідністю закріплення поняття «криміналістична складова діяльності прокурора»: по-перше, в понятійному апараті криміналістики для визначення змісту та характеристики ходу процесуального доказування; по-друге, в діяльності прокурора при реалізації ним своєї компетенції з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Безумовно, діяльність прокурора єдина, її не можна механічно розмежовувати на процесуальну діяльність та криміналістичну діяльність. Є елементи діяльності прокурора, що досліджуються, науково забезпечуються та обґрунтовуються криміналістикою, кримінальним процесом, юридичною психологією тощо. Для того, щоб прокурор мав можливість аналізувати діяльність уповноважених суб'єктів, він має порівнювати між собою всі складові піднаглядної діяльності, в тому числі і процесуальну, і змістовну, тобто в тому числі і криміналістичну. При цьому деякі автори досить обґрунтовано вказують на необхідність розмежування кримінально-процесуальних та криміналістичних засобів, а значить і змісту діяльності прокурора з процесуального керівництва досудовим розслідуванням [¹⁴; с. 227].

Криміналістична складова діяльності, що здійснюється суб'єктами доказування, включає, по-перше, реалізацію практичних прийомів та методів роботи зі слідами (матеріальними та ідеальними) злочину, досліджуваними в і ході провадження у справі слідчих дій; по-друге, застосування логічних прийомів та методів, тобто методів мислиннєвої діяльності. Іншими словами, криміналістична складова діяльності суб'єктів доказування постає як система засобів, прийомів та дій з їх сторони, спрямована на інформаційне забезпечення розслідування шляхом здійснення найбільш ефективного проведення слідчих та інших дій в процесі кримінально-процесуального доказування. А тому і практичні прийоми та методи роботи зі слідами злочинів, і логічні прийоми та методи мислиннєвої діяльності перш за все мають бути направлені на реалізацію криміналістичного пізнання в кримінальному судочинстві.

Разом з тим, ведучи мову про діяльність суб'єкта доказування, не можна припустити, що проводячи наприклад, ту чи іншу слідчу дію, він цілеспрямовано поділяє свої дії на процесуальні та криміналістичні. При цьому криміналістична складова діяльності по доказуванню злочинів пов'язується в основному лише з необхідністю максимальної ефективності проведення слідчих дій або процесуального закріплення виявлених відомостей про факти. У зв'язку з цим не можна не зазначити ту обставину, що провадження тих чи інших слідчих дій з точки зору процесуальної форми, методів і тактики їх проведення в переважній більшості випадків має стабільний та незмінний характер, реально спрямований на максимальне вилучення доказової інформації. Наприклад, при огляді місця події широко використовуються організаційні та технічні прийоми пошуку, способи попереднього вивчення та фіксації матеріальних слідів злочину. При провадженні допиту з обставин того ж огляду місця події встановлюються ті ж обставини, але вже через дослідження інтелектуальних відображень події, що відбулася.

Створюється враження, що різняться не тільки процесуальна форма отримання необхідної доказової інформації, але й криміналістична складова провадження цих слідчих дій. Але це не так. І в першому і в другому випадку діяльність суб'єкта доказування спрямована на встановлення матеріальної структури злочинів шляхом дослідження його ідеальних та матеріальних слідів-відображень. Мета, зміст та спрямованість криміналістичної діяльності єдині. Різні методика і тактика досягнення результату. У зв'язку з цим виникає питання: як при єдиній меті дослідження розділити процесуальну та криміналістичну складову діяльності по доказуванню та, відповідно, «вилучити» криміналістичну складову діяльності прокурора з його процесуальних повноважень з нагляду за вказаним процесом. В зазначеному контексті (якщо виходити з логіки процесуальної теорії доказів) це неможливо. При вказаному підході мову можна вести лише про застосування криміналістичних засобів та прийомів ефективного проведення слідчих дій в процесі доказування та здійснення прокурорського нагляду за всебічністю, повнотою та об'єктивністю встановлення всіх обставин у кримінальній справі. Справа заключається в тому, що доказування неможливо розглядати з позиції виключно процесуальних відносин. Як і будь-яка діяльність, це симбіоз різних її складових. В даному випадку - і процесуально-правових, і психологічних, і організаційно-управлінських, і нарешті криміналістичних.

Як зазначає А.Г. Філіпов [¹⁵; с. 337], діяльність із встановлення обставин, що підлягають доказуванню, - це не просто механічне поєднання елементів доказування та положень відповідних статей Кримінального кодексу. Вказані категорії, що відносяться відповідно до наук кримінального процесу та кримінального права, в криміналістиці узагальнюються, поповнюються і набувають нової якості.

А.М. Ларін у зв'язку з цим підкреслює, що «діяльність слідчого, прокурора, суду по кримінальній справі є не тільки (хоча і перш за все) процесуально-правовою, але також організаційною, психологічною і криміналістичною» [¹⁶; с. 47].

В статті 22 КПК України «Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи наголошується, що «прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують і обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність». Згідно ст. 25 КПК України за вказаною діяльністю, тобто за законністю та ефективністю дізнання та досудового слідства, має здійснюватися належний прокурорський нагляд. Це, в свою чергу, прямо вказує нате, що:

а) прокурору при здійсненні своїх повноважень по всебічному, повному та об’єктивному дослідженню матеріалів справи обов'язково потрібна система криміналістичних знань;

б) нагляд за додержанням сформульованих в ст. 22 КПК України вимог означає необхідність самого глибокого дослідження матеріалів кримінальної справи, що дає підстави для широкого втручання в розслідування, і перш за все шляхом дачі вказівок у справі При цьому повноваження прокурора повинні реалізуватися в першу чергу:

1. в цілях здійснення нагляду на кожному етапі розслідування за прийняттям рішень, що обмежують права і свободи людини та громадянина;

2. для усунення сумнівів в джерелі одержання відомостей про факти;

3. для побудови систем зв'язків між різними фактами, що слугують підставою для перевірки та оцінки прокурором дій та рішень слідчого. Прокурор має враховувати, що процес доказування постійно розвивається в ході розслідування злочину. При вивченні матеріалів кримінальної справи перед направленням його до суду він зобов'язаний перевіряти та оцінювати не тільки одиничні докази, але й окремі етапи цього процесу. І саме головне, він зобов'язаний перевіряти та оцінювати весь комплекс доказів, зібраних за результатами досудового слідства.

На формування етапів діяльності з процесуального керівництва розслідуванням впливають:

1. процесуальні вимоги. Вони визначаються перш за все поняттям доказування, тими стадіями, що встановлені законом для цієї діяльності: збирання, перевірка, оцінка доказів;

2. криміналістичні вимоги. По-перше, це оцінка зі сторони прокурора обґрунтованості та ефективності реалізації слідчим етапів, закономірностей, методів, принципів криміналістичного пізнання; по-друге, це формування внутрішнього переконання прокурора в обґрунтованості кваліфікації дій обвинуваченого та усунення у зв'язку з цим сумнівів в достовірності джерел доказів, що використовуються в ході доказування того чи іншого факту.

При цьому саме криміналістичні методи перевірки та оцінки виявлених уповноваженими суб'єктами фактичних даних є основою механізму реалізації компетенції прокурора по здійсненню процесуального керівництва розслідуванням. Результати цієї діяльності є для прокурора:

1. критерієм оцінки при визначенні правильності прийняття слідчим тих чи інших процесуальних рішень;

2. підставою для дачі письмових вказівок слідчому, спрямованих на найбільш ефективне встановлення останнім криміналістичної характеристики злочину з подальшою її процесуальною реалізацією в суворій відповідності з положеннями кримінально-процесуального закону.

Ще однією важливою криміналістичною особливістю діяльності прокурора з процесуального керівництва досудовим слідством є та обставина, що перевірка та оцінка прокурором виявлених в ході слідства фактичних даних використовується ним відразу в декількох цілях, а саме:

• для формування власного переконання при реалізації своїх процесуальних повноважень;

• для розробки та забезпечення особливої криміналістичної тактики своєї подальшої діяльності по здійсненню доказування в суді;

• для обґрунтування змісту процесуальних рішень третім особам (обвинуваченому, захиснику).

Наприклад, оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому матеріалів кримінальної справи для ознайомлення свідчить про те, що кримінально-правова модель скоєного, на його думку, відповідає встановленим елементам криміналістичної характеристики злочину, зафіксованими в матеріалах кримінальної справи у відповідності з кримінально-процесуальним законом. Прокурор при направленні справи до суду повинен вказану відповідність не тільки з позицій процесуальної форми (ст. 228-232 КПК України), але й з позицій криміналістичної складової діяльності слідчого.

Таким чином, не дивлячись на широкий спектр правовідносин, що виникають та впливають на процес реалізації прокурором своєї компетенції, емпіричною основою механізму регулюючого впливу прокурорського нагляду при здійсненні процесуального керівництва розслідуванням може бути тільки комплекс криміналістичних методів та засобів перевірки і оцінки виявлених суб'єктами доказування фактичних даних, що складають зміст як судових доказів, так і іншої інформації, що має орієнтуюче значення. При цьому даний комплекс є базовим для всього діапазону суспільних відносин, що входять до предмету регулюючого впливу прокурорського нагляду за процесом розслідуванням злочинів.

2. Історія розвитку (Історичний аспект) інституту прокурора – криміналіста в системі органів прокуратури України

Інститут прокурорів-криміналістів почав діяти з 19 жовтня 1954 року. В цей же день була затверджена інструкція про роботу прокурорів-криміналістів [¹⁷; с. 47]. Створення служби прокурорів - криміналістів було обумовлено необхідністю концентрації найбільш ініціативних працівників, які мали достатній досвід слідчої роботи, володіли методиками розслідування різних категорій злочинів, відслідковували науково-технічні досягнення та вміли застосовувати їх на практиці.

Згідно із вказаною інструкцією та Положенням про прокурора-криміналіста, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 05.12.1998 року¹⁸ на прокурорів-криміналістів було покладено завдання з надання допомоги слідчим у застосуванні технічних засобів i тактичних прийомів при розслідуванні злочинів, проведення навчально-методичної роботи щодо підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів шляхом:

• участі в огляді місця злочину, надаючи слідчим допомогу у виявлені i вилучені слідів i речових доказів, складанні протоколів огляду, планів i схем місця злочину, застосуванні судово-оперативної фотографії, провадженні невідкладних слідчих дій, розробці слідчих версій i складанні планів розслідування;

• консультування слідчих по всіх питаннях криміналістичної техніки та застосуванню тактичних прийомів розслідування;

• надання слідчим допомоги у виборі i направленні для експертного дослідження речових доказів, в оцінці висновків експертів та вирішенні питання про призначення повторних експертиз;

• дослідження слідів i речових доказів для визначення їх придатності для експертного дослідження та використання результатів дослідження в цілях розкриття злочинів;

• узагальнення практики застосування слідчими науково-технічних засобів i тактичних прийомів розслідування та розробки заходів підвищення наукового рівня слідства;

• аналізування стану самостійного навчання слідчих по підвищенню їх кваліфікації та внесення необхідних пропозицій;

• організації учбових занять та семінарів тощо;

Велику роль у підвищенні якості та ефективності досудового слідства, зростання професіоналізму слідчих відігравав у державі невеликий загін прокурорів-криміналістів.

27 грудня 2004 року, коли прокурори-криміналісти органів прокуратури визначили своє 50 - річчя, уперше за всю історію існування служби прокурорів-криміналістів України, наказом Генерального прокурора було створено управління криміналістики в структурі Генеральної прокуратури. Їх роль у наданні практичної та методичної допомоги слідству завжди відігравала значну, a іноді і вирішальну роль. Слід відмітити, що управління криміналістики (серед усіх органів прокуратури держав-учасниць СНД) на даний час існує також в Російській Федерації.

На сьогоднішній день з виданням Генеральним прокурором України Наказу від 19.11.2010 року, були ліквідовані на місцях відділи криміналістики; скорочені посади прокурорів-криміналістів, на їх місці створені організаційно-методичні відділи, а прокурори – криміналісти переведені на посади старших прокурорів наглядових відділів.

Доповнити які функції вони зараз виконують.