4. Окремо стоїть питання про порядок реєстрації та набуття статутом чинності.

Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України, яка, враховуючи природно-правовий характер місцевого самоврядування, на нашу думку, все ж таки має проводитися безоплатно. Зміни та доповнення до статутів територіальних громад підлягають державній реєстрації у тому самому порядку, що й реєстрація самих статутів. Процедура державної реєстрації статутів повинна бути детально регламентована. При цьому у таку регламентацію має бути, передовсім, закладений гарантуючий “запал”, який захищатиме територіальні громади від бюрократичних зловживань з боку державних чиновників.

В Україні на сьогодні реєстрація статутів територіальних громад відбувається відповідно до Положення про державну реєстрацію статутів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1150, яке визначає умови та порядок державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст. Реєстрація статутів територіальних громад сіл, селищ, міст (крім Києва, Севастополя і міст обласного значення) здійснюється районними управліннями юстиції, а статутів територіальних громад міст Києва, Севастополя і міст обласного значення – відповідними міськими управліннями юстиції за заявою встановленого зразка. У свою чергу, згідно із Законом “Про столицю України – місто-герой Київ” реєстрація статуту територіальної громади міста Києва здійснюється в Міністерстві юстиції України. Останнє значною мірою ускладнює та стримує розвиток локальної столичної демократії. Адже вже другий рік триває процедура реєстрації статуту територіальної громади міста Києва, прийнятого 28 березня 2002 р.

Для реєстрації статуту до органу, що здійснює цю реєстрацію, разом із заявою подаються: а) статут територіальної громади села, селища, міста у двох примірниках; б) рішення представницького органу місцевого самоврядування про затвердження статуту; в) протокол пленарного засідання представницького органу місцевого самоврядування, на якому прийнято рішення про реєстрацію статуту; г) документ про внесення плати за реєстрацію статуту.

Документи, що подаються для реєстрації статуту, мають бути оформлені відповідно до вимог законодавства та згаданого Положення. Орган, що здійснює реєстрацію статуту, не має права вимагати від заявника подання документів, не передбачених законодавством та цим Положенням або оформлених інакше, ніж визначено у цьому Положенні. Орган, що здійснює реєстрацію статуту, в разі потреби перевіряє відомості, які містяться в поданих документах. Розмір плати за реєстрацію статуту визначається Кабінетом Міністрів України. Заява про реєстрацію статуту розглядається в місячний термін. За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію статуту або відмову в його реєстрації. У разі прийняття рішення про реєстрацію статуту видається свідоцтво про державну реєстрацію статуту територіальної громади встановленого зразка. Відомості про це вносяться до реєстру статутів територіальних громад, який ведеться органом, що здійснює реєстрацію статутів, за встановленою формою. Відомості про реєстрацію статуту орган, що її здійснив, у десятиденний термін подає відповідному органу державної статистики. Підставою для відмови в реєстрації статуту може бути його невідповідність Конституції та законам України. Орган, що здійснює реєстрацію статуту, надсилає заявникові рішення про відмову в його реєстрації не пізніше п’ятиденного терміну після його прийняття. Рішення про відмову в реєстрації статуту може бути оскаржене громадянами або органами місцевого самоврядування в судовому порядку. Скасування реєстрації статуту здійснюється органом, що його зареєстрував: а) у разі подання письмової заяви про це сільського, селищного, міського голови за наявності відповідного рішення представницького органу місцевого самоврядування; б) на підставі рішення суду.

Враховуючи, що законодавством не передбачається з якого моменту статут вступає у дію, вважаємо, що статут повинен набувати чинності після його офіційного опублікування в місцевій пресі, у бюлетені, вісниках чи інших локальних офіційних інформаційних виданнях.

Підсумовуючи, зазначимо, що статут територіальної громади – це основний пріоритетний нормативно-правовий акт територіальної громади. Статут є своєрідною комунальною конституцією на території функціонування відповідної громади. Статут має низку особливостей: наявність особливого суб’єкта, який встановлює або від імені якого приймається статут територіальної громади; установчий характер; повний та всеохоплюючий характер правового регулювання; вища юридична сила щодо інших локальних актів, які приймаються безпосередньо територіальною громадою або в системі органів та посадових осіб місцевого самоврядування; основа для подальшої локальної нормотворчості; особливий порядок прийняття статуту, а також внесення до нього змін та доповнень; є одним з правових засобів, який забезпечує реалізацію самостійності місцевого самоврядування.

Затвердження статуту територіальної громади є “додатковим” чинником визнання de jure існування територіальної громади. Статут відіграє суттєву кодифікаційну роль. Законодавство, яке регламентує діяльність суб’єктів місцевого самоврядування, достатньо масштабне та далеко не завжди доступне для неспеціалістів. Статути, відтворюючи норми законів та адаптуючи їх до місцевих умов, подають ці норми в упорядкованому вигляді, полегшуючи роботу муніципальних структур та формуючи у населення більш чітке уявлення про сенс та характер місцевого самоврядування.