5. Статут Територіальної громади

Важливою нормативною умовою функціонування територіальних громад та органів місцевого самоврядування є правові акти, прийняті в системі місцевого самоврядування. Це – статути територіальних громад, рішення, прийняті на місцевих референдумах, регламенти місцевих рад, рішення рад, розпорядження сільських, селищних, міських голів, рішення виконавчих комітетів місцевих рад, договори про розмежування предметів відання місцевих рад та органів місцевої державної виконавчої влади тощо. Реалізація права видавати такі муніципальні акти є своєрідним засобом саморегуляції територіальної громади, системи місцевого самоврядування та прямо передбачена Конституцією України, ст. 140 якої закріплює, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а ст. 144 визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території.

Особливе місце у системі актів місцевого самоврядування посідаєстатут територіальної громади. Адже саме він є важливою нормативною умовою функціонування територіальної громади та її органів, виступаючи необхідним елементом правової основи муніципальної демократії.

Розвиток локальної нормотворчості в Україні поставив на порядок денний проблему, пов’язану з розробкою комплексних рекомендацій та подальшою законодавчою визначеністю щодо предмета, правової природи статуту територіальної громади. Фактична відсутність такого роду рекомендацій породжує низку питань, на які немає однозначної відповіді у законодавстві, що, безумовно, знижує статутну нормотворчу активність більшості територіальних громад в Україні.

1. Принциповим є питання чи потрібний узагалі статут територіальної громади в умовах максимальної законодавчої уніфікації моделі місцевого самоврядування в Україні та детальної регламентації структури органів місцевого самоврядування, їхніх повноважень та форм роботи?

Відповідь має бути однозначною: так, статут потрібний, насамперед, із огляду на те, що його прийняття дасть можливість ліквідувати існуючі прогалини у правовій регламентації питань організації місцевого самоврядування в Україні. Зокрема, статут певною мірою сприятиме процесу формування територіальної громади, тобто спільноти людей-мешканців населеного пункту, об’єднаних необхідністю вирішення спільних питань.

2. Щодо суб’єктів права розробки і внесення проекту статуту територіальних громад.

Ураховуючи, що статут територіальної громади є складним нормативно-правовим актом, вважаємо, що до його розробки, передусім, мають залучатися науковці – спеціалісти в галузі місцевого самоврядування. Це зумовлено комплексним характером правових відносин (організаційних, соціально-економічних, бюджетно-фінансових, культурних тощо), які мають (потенційно можуть) бути врегульовані у статуті. Також ураховуючи, що кожна територіальна громада є унікальним неповторним явищем, у розробці її “конституції” обов’язково мають брати участь представники місцевого населення (депутати місцевих рад; члени територіальної громади, які не лише добре знають специфіку місцевого життя, історичні, культурні, етнонаціональні особливості та традиції своєї територіальної громади, а які мають необхідну освіту – юридичну, економічну, соціологічну тощо).

Щодо суб’єктів ініціювання статуту громади, то це питання також фактично залишилося поза увагою законодавства, тому видається необхідним окреслити коло суб’єктів локальної правотворчої (статутної) ініціативи. На нашу думку, таке право може бути надане мешканцям – членам територіальної громади, які володіють виборчим правом; громадським та політичним об’єднанням громадян, зареєстрованим на даній території; органам самоорганізації населення; органам місцевого самоврядування відповідних територіальних громад; відповідним сільським, селищним, міським головам.

Повноваження щодо затвердження статуту територіальної громади згідно з Законом „Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. № 280/97 (далі – Закон) віднесене до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (п. 48 ст. 26 Закону). Однак з огляду на те, що основною вимогою до представницького органу місцевого самоврядування є репрезентативність, він не має бути компетентнішим за територіальну громаду в конкретних галузях місцевого життя, позаяк його основна роль у системі місцевого самоврядування полягає у вираженні волі місцевих жителів. Тому вважаємо, що має бути передбачена можливість прийняття статуту територіальної громади безпосередньо населенням на місцевому референдумі.