1. Школа наукового управління;

2. класична школа;

3. школа людських стосунків;

4. школа на основі поведінкових наук;

25. Процесний підхід до управління - це:

1. Сукупність безперервних операцій і процедур;

2. безперервне виконання операцій і процедур;

3. сукупність безперервних взаємопов’язаних дій, які виконуються в

певній послідовності;

4. Безперервне виконання планових завдань.

33. Під ситуаційним підходом до управління розуміють:

1. підбір прийомів менеджменту для розв’язання конкретних управлінських ситуацій;

2. прийом менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань;

3. прийом для досягнення цілей організації;

4. підбір прийомів менеджменту для розв’язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації.

34. Важливим внеском “Школи наукового управління” в практику управління було:

1. створення універсальних принципів управління;

2. перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

3. систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналу у підвищенні його продуктивності праці;

4. застосування в управлінні математики, статистики тощо.

35. Системний підхід до управління – це:

1. сукупність взаємопов’язаних елементів (частин), які постійно взаємодіючи, визначають характер організації;

2. сукупність взаємопов’язаних елементів (частин);

3. сукупність взаємодіючих частин в організації;

4. сукупність суб’єкта й об’єкта управління.

38. “Хоторнські експерименти” проводилися представниками школи:

1. школи людських стосунків;

2. школи поведінських наук;

3. наукового менеджменту;

4. адміністративної (класичної) школи управління;

42. Представники якого з підходів запропонували використовувати в діяльність підприємства досягнення математики, статистики, інформатики та ін. точних наук:

1. Процесний підхід;

2. системний підхід:

3. ситуаційний підхід;

4. кількісний підхід.

45. Важливим внеском “Школи людських стосунків” в практику управління було:

1. Перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

2. систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності й обсягів виробництва;

3. створення універсальних принципів управління;

4. застосування в управлінні математики, статистики та ін.

ПП 10.1.3.1. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:

1.1885-1920 рр.

2.1900-1950 рр.

3.1930-1950 рр.

4.1950-1988 рр.

ПП 10.1.3.2. Важливим внеском "школи наукового управління" у практику управління було:

1. Систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналу у підвищенні його продуктив­ності праці.

2. Створення універсальних принципів управління.

3. Перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми.

4. Застосування в управлінні математики, статистики тощо.

ПП 10.1.3.3. Адміністративна (Класична) школа управління отри­мала свій розвиток у:

1.1900-1950 рр.

2.1885-1920 рр.

3.1930-1950 рр.

4.1950-1988 рр.

ПП 10.1.3.4. Засновниками школи людських стосунків вважаються:

1. Мері Паркер Фоллет та Елтон Мейо.

2. Мері Паркер та Файоль.

3. Файоль та Генрі Гант.

4. Тейлор та Файоль.

ПП 10.1.3.6. Фахівці в галузі менеджменту вважають, що управління існує:

1. З того часу, коли з'явилися перші організації.

2. З того часу, коли з'явилися гроші.

3. З того часу, коли здійснювалася Київська Русь.

4. З того часу, коли виникла потреба у розподілі функцій управління.

ПП 10.1.3.7. Школа людських стосунків в управлінні отримала свій розвиток у:

1.1930-1950 рр.

2. 1900-1950 рр.

3. 1885 1920 рр.

4. 1950-1988 рр.

ПП 10.1.3.8. Найвідомішими представниками Школи людських стосунків в управлінні є:

1. М. Фоллет, Е. Мейо.

2. А. Файоль, А. Маслоу.

3. Ф. Тейлор, Емерсон.

4. Г. Форд, Ли Яккока.

ПП 10.1.3.10. Як слід розуміти ситуацію у менеджменті організації?

1. Конкретний комплекс обставин, які впливають на організацію нині.

2. Комплекс певних обставин.

3. Комплекс проблем на сьогодні.

4. Обставини, які не дозволяють ефективно здійснювати певний вид діяльності.

ПП 10.1.3.11. Які три підходи до управління отримали найбільше розповсюдження починаючи з кінця 50-х років XX ст.

1. Процесний, системний, ситуаційний підходи.

2. Процесний, змістовний, мотиваційний підходи.

3. Системний, мотиваційний, поведінський підходи.

4. Ситуаційний, поведінський, змістовний підходи.

ПП 10.1.3.12. Якщо управління розглядається не як серія розрізнених дій, а як єдиний процес впливу на організацію, то ми маємо справу з:

1. Процесним підходом.

2. Системним підходом.

3. Ситуаційним підходом.

4. Кількісним підходом.

ПП 10.1.3.13. Якщо управління розглядає всі процеси і явища у вигляді цілісної системи, що має нові якості та функції, які відсутні у елементів, що її складають, то ми маємо справу з:

1. Системним підходом.

2. Процесним підходом.

3. Ситуаційним підходом.

4. Поведінським підходом.

ПП 10.1.3.14. Підхід, який вимагає прийняття оптимального рішення, що залежить від співвідношення взаємодіючих факторів - це: