18.Заходи по підвищенню врожайності. Види сівозмін в Україні

Для підвищення ефективності господарювання - збільшення урожайності вживають заходи:

а)поліпшення обробітку землі, знищення бур'янів, внесення добрив,

впровадження гідротехнічних заходів (зрошення, осушення, зрізування купин, розкорчовування дрібнолісся та чагарників);

б)правильне чергування посівів с/г культур,з врахуванням їх біологічних відмінностей, умов рельєфу та грунтів - тобто встановлення сівозмін Число сівозмін треба зводити до мінімуму: кожна сівозміна повинна відповідати складу культур, правильному агротехнічному їх чергуванню і природним властивостям землі.

Види сівозмін в Україні:

1)польові - поділяються на зерно парові, зерно просапні, ґрунтозахисні;

2)кормові - для виробництва кормів; розміщують недалеко від ферм (коренебульбоплоди, трави, кукурудза на силос); після літніх таборів доцільно розміщати сіно косопасовищну сівозміну;

3)спеціальні - в складі їх особливо цінні культури (овочі, конопля, тютюн, рис),які потребують більших трудовитрат, вони вимагають належних грунтів, спокійного рельєфу та в більшості випадків - поливу водою; для прискорення визрівання ранніх овочів їх проектують на південних та південно-західних схилах (до 2°) з легкими фунтами;

4) комбіновані - за умов рівного рельєфу та грунтів на землях польових сівозмін доцільно проектувати дві (або більше) сівозмін. Одну - з включенням просапних культур - на площах беї ерозії, зі схилами до 3°, другу - без просапних культур, зі збільшенням посівних багаторічних трав - па площах з більш крутими схилами в умовах ерозії.

19.Проектування сівозмін

Для овочевих культур придатні землі в заплавах річок, днища балок, які не затоплюються літніми дощовими водами та осушені низовинні болота.

Для овочево-кормових сівозмін не придатні круті схили, основні умови для них -родючість, а також вода для поливу, що вимагає наявності водного джерела.

При розміщенні сільськогосподарських культур у сівозміні важливе значення мають два фактори: визначення оптимального попередника та концентрації культур (відсоток до загальної площі в сівозміні).

В польовій сівозміні (в Україні) головні культури - озимі (пшениця, жито, ячмінь), кукурудза, ярі зернові, зернобобові, цукрові буряки, багаторічні трави.

Основні умови для одержання сталого врожаю: наявність вологи і поживних речовин в її орному шарі, відсутність бур'янів та шкідників с/г культур. Рекомендації щодо складу культур сівозмінні для кожного регіону складають зональні дослідні станції.

20.Організація території сівозмін. Розміщення полів

Організація території сівозміни складається з розміщення полів, захисних лісосмуг, польових доріг, польових станів та польового водопостачання. Необхідно враховувати: рельєф місцевості, оптимальні умови для ефективного використання с/г техніки і витрати на перевезення людей та техніки. Розташування полів. Поля - це однакові за площею частини території сівозміни на яких за ротацією послідовно озміщуються с/г культури.

Кожне поле сівозміни з грунтами, рельєфом, мікрокліматом придатне для вирощування с/г культур за умови їх чергування та механізованого обробітку з додержанням правил агротехніки.

Довші сторони поля доцільно розміщувати в напрямку з півночі на південь (такий напрямок рослини сприяє збільшенню врожайності). Відхилення напрямку на величину до 20° не зменшує впливу цього фактора.

Рельєф місцевості впливає на врожайність - його елементи мають різний мікроклімат (на високих місцях добові коливання температури менші, ніж в низинах, там частіше можливі нічні заморозки, а це впливає на тривалість визрівання рослини).

Довші сторони поля на схилах доцільно розмішувати вздовж горизонталей - тоді напрямок обробітку зменшує розвиток ерозійних процесів, затримує вологу. Але в районах з великими опадами та невеликими схилами довжину поля та напрямок обробітку землі доцільно проектувати впоперек горизонталей (або під невеликими кутом до них) з розрахунку, щоб крутизна схилу була порівняно невелика. Розташування полів в сівозміні доцільно проектувати з розрахунку однакових умов грунту. Проектуючи розташування, доцільно не змінювати значно освоєні в натурі поля; межі полів треба встановлювати по живих урочищах та постійних дорогах з існуючими лісосмугами. За умов малої контурної ріллі поля формують набором контурів за їх площами.

Найкраща форма поля для обробітку - один компактний масив прямокутної форми (для рівнини відношення сторін найкраще 4:1).

Потрібно додержуватись рівно великості полів - це зручно для планування, бо однакові об'єм польових робіт та величина одержаної продукції культур за роками ротації сівозміни.

Віддаль між полями в сівозміні називається компактністю. Компактність зменшує витрати часу на переїзд машин з одного поля на інше, вона залежить від територіальних умов в сівозміні та місця розташування господарських центрів.

Найкраще розташування полів - якщо всі вони виходять на одну дорогу, що веде до господарського центру.