4. Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень:

- Особисті якості керівника а) освіта б) досвід в) характер

г) темперамент д) система цінностей

- Оточення, яке ототожнюють з ризиком, характеризується по відношенню до ризику в наступних умовах:

а) визначеності, коли відомий результат кожної з відомих альтернатив;

б) ризику, коли результат рішень невідомий, але відома імовірність кожного результату, яка змінюється від 0 до 1;

в) умови невизначеності, коли абсолютно неможливо оцінити імовірність потенційних результатів, але з часом оточення змінюється, тому врахування фактору часу змушує менеджера керуватись інтуїцією або судженнями.

- Інформаційні обмеження.

Інформація – це дані, відібрані для конкретних людей, проблем, цілей та ситуацій. Завжди необхідно враховувати вартість отримання певної інформації та обов’язково порівнювати її з вигодами від використання даної інформації.

- Поведінка менеджера – це його лояльність, реакція на негативну інформацію та прогресивність чи креативність, а також вплив колективу.

- Очікування негативних наслідків від реалізації прийнятого рішення.

- Взаємозалежність управлінських рішень.

5. Сутність оптимізації рішень.

Сутність роботи будь-якого менеджера зводиться до вибору раціонального рішення та втілення його на практиці. Раціональне рішення визначається в процесі оптимізації. Під оптимізацією рішень прийнято розуміти вибір найбільш ефективного варіанта рішення з поміж можливих альтернатив. Оптимізацією упр. рішень займається окрема спеціальна наука управління чи наука про прийняття рішень, в якій застосовуються елементи системного аналізу, дослідження операцій та ін..

Особливості науки управління:

1 – використання наукового методу. Наук. метод складається з наступних етапів: 1 – спостереження, збір та аналіз інформації, що має відношення до проблеми. Якщо її достатньо, то приймається, а згодом реалізується рішення чи відповідна модель. Якщо в результаті реалізації виявляється, що рішення чи модель хибне, повертаються до першого етапу. Відбувається повторний збір та аналіз інформації.

2 – формування гіпотези, на якому відбувається визначення залежності між складовими компонентами проблеми.

3 – перевірка гіпотези, на якому відбувається підтвердження її правильності.

4 – реалізація прийнятого на основі гіпотези рішень або моделі. Якщо гіпотеза виявилась хибною, знову повертаються до першого етапу.

2 – системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що будь-яка організація є відкритою системою, що складається із взаємопов’язаних частин.

3 – Використання моделей, що дає можливість врахувати вплив всіх факторів та випробувати можливі альтернативи в складних умовах виробничо-господарської діяльності.

6. Моделювання

Модель – це відображення системи, об’єкту чи ідеї в деякій формі, яка відрізняється від самої цілісності. Головною характеристикою будь-якої моделі є спрощене відображення конкретної виробничої, управлінської чи життєвої ситуації. Головна задача в процесі моделювання – це відкинути неможливі фактори і сконцентруватися на найбільш важливих та впливових на кінцевий результат реалізації рішення. Необхідність моделювання визначається наступними факторами:

1 – складністю реал.організаційних ситуацій.

2 – необхідністю експериментування

3 – орієнтацією управління на майбутнє

Моделювання, в т.ч. за допомогою комп’ютерних технологій, на сьогодні єдиний систематизований спосіб побачити варіанти і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дає змогу їх об’єктивно порівнювати.

Існують наступні види моделей:

1 – фізична – відображає об’єкт дослідження у збільшеному чи зменшеному вигляді. Фіз. моделі зовнішньо схожі на об’єкти досліджень.

2 – аналогова – відображає об’єкт дослідження певним аналогом, який веде себе так, як реальний об’єкт, але не виглядає як останній.

3 – математична (символічна) –використовує математичні символи для опису властивостей та характеристик об’єкта. Найчастіше застосовується в науковому дослідженні.

Етапи побудови моделей:

1 – постановка задачі

2 – формування чи побудова моделі

3 – перевірка моделі на достовірність

4 – використання моделі

5 – оновлення моделі (відбув. за необхідності)