Глосарій до теми 4:

Суб'єкт права - конкретна особа, людина або організація, наділена здатністю мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки; потенційний або реальний учасник правовідносин.

Суб'єкти трудового права - учасники суспільних трудових відносин (індивідуальних і колективних), які на основі чинного законодавства наділені суб’єктивними правами й обов'язками у сфері трудових правовідносин та здатні реалізувати їх.

Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю. Працівники володіють певним статусом, тобто є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків у сфері трудових правовідносин. Вони складають найбільшу групу суб'єктів трудового права. Громадяни стають працівниками після укладення трудового договору (контракту).

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Роботодавцями можуть бути держава, АР Крим, орган місцевого самоврядування, кооператив, громадська організація, громадянин, група громадян, які мають право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном і використовувати найману працю.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року та іншими законами.

Трудовий колектив - колектив працівників підприємства, установи, організації з певними повноваженнями. Він вирішує питання укладення колективного договору з роботодавцем, надання працівникам соціальних пільг, зобов'язання щодо трудової дисципліни тощо. Його очолює Рада трудового колективу, вищим органом якої є збори трудового колективу або збори представників (конференція трудового колективу).

Професійні спілки - це добровільні неприбуткові громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Профспілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок. Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності відповідно до їх статутів.

Первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання чи у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Організації профспілки - організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об'єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження.

Профспілковий представник - керівник профспілки, її організації, об'єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор чи інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу;

Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України: Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори, що здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства України про працю; центральні органи виконавчої влади, які здійснюють контроль за додержанням законодавства України про працю на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у їх підпорядкуванні; центральні органи виконавчої влади, які здійснюють над відомчий нагляд та контроль за додержанням законодавства України про працю на підприємствах, в установах, організаціях, що не перебувають у їх підпорядкуванні (Міністерство соціальної політики України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, Державна інспекція України з питань праці, Державна інспекція техногенної безпеки України, Державна інспекція ядерного регулювання України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна екологічна інспекція України, Державна інспекція сільського господарства України, Державна фінансова інспекція України; Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України; Державна санітарно-епідеміологічна служба України; органи державного пожежного нагляду МНС України). Місцеві державні адміністрації і місцеві ради у межах відповідної території також виступають суб'єктами трудового права України, коли забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують з участю профспілок програми заходів з питань зайнятості та працевлаштування, безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення, здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці, встановлюють квоту для прийому на роботу молоді, інвалідів.